Досліджено концептосферу сакрального, розвиток якої в українському культурно-мовному просторі XVII - XX ст. дозволяють констатувати поетичні тексти І. Величковського, Г. Сковороди, Т. Шевченка, Б.-І. Антонича. З використанням комплексного підходу, який базується на теоретичних положеннях і методологічних принципах когнітивної лінгвістики, ефективних методик і прийомів концептуального аналізу, розглянуто сакральні концепти. Висвітлено актуальні проблеми лінгвістичного вивчення концептуальної та мовної картини світу. Проаналізовано різні визначення концепту. Обгрунтовано доцільність застосування термінів "мовно-концептуальна картина світу", "концептосфера сакрального", "концепт-образ". Запропоновано метод семантико-аксіологічного поля, що дозволило здійснити адекватне моделювання ядерних сакральних концептів "Бог", "Богородиця" та "чорт", на аксіологічні параметри яких суттєво впливає конотація. Системно описано їх змістову структуру на базі певного лексикографічного та текстового матеріалу, виявлено характерні особливості концептуалізації власне сакрального та хтонічного у творчості І. Величковського, Г. Сковороди, Т. Шевченка, Б.-І. Антонича та відповідну специфіку їх авторських міфопоетичних картин світу. Проведено діахронічне зіставлення змістової структури досліджених концептів-образів, що дозволило з'ясувати особливості мовної об'єктивації цих концептуальних величин в різні культурно-історичні епохи. З'ясовано виникнення в українській поетичнй мові нових тенденцій у реалізації сакрального на фоні збереження традиційно усталених засобів його вербалізації.

  Скачати повний текст