Досліджено процес становлення та розвитку наукових засад українознавства, розкрито їх сутність і значення в процесі інституціалізації комплексної системи знань про Україну та українців. Проаналізовано концептуальні підходи засновників наукового українознавства щодо визначення завдань і функцій наукової дисципліни. Висвітлено питання організаційного розвитку українознавства, становлення його освітніх і дослідницьких інституцій. Виокремлено українознавчий компонент у структурі всієї науки, висвітлено внесок у його збагачення учених Харківського, Київського, Одеського, Львівського та Чернівецького університетів, наукових товариств. Реконструйовано специфіку розгортання українознавчих студій в УСРР, на території Західної України та в еміграції, проаналізовано якісні зміни у формах і змісті наукових досліджень у період українського державотворення 1917 - 1920 рр. Розглянуто процес радянізації українознавства у контексті політки "українізації", активізації та заборони наукових досліджень за умов утвердження тоталітарного режиму та проведення антиукраїнських репресій. Узагальнено історичний досвід розвитку українознавста та розроблено пропозиції щодо подальшого розвитку українознавчих досліджень і підвищення їх ролі на сучасному етапі.

  Скачати повний текст