Запропоновано концепцію синтезу механізмів стратегічною управління конкурентоспроможністю авіакомпанії, впровадження якої забезпечує розвиток конкурентного потенціалу авіакомпанії, що підвищує доходність авіакомпанії за рахунок збільшення її ринкової частки. Концепція базується на системному підході та інтеграції класичної моделі стратегічного планування та системи збалансованих показників. У межах концепції розроблено механізм стратегічного планування конкурентоспроможності авіакомпанії на основі сценарного підходу, механізм стратегічного управління конкурентоспроможністю авіакомпанії, механізм моніторингу системи ключових показників досягнення конкурентних переваг авіакомпанії.

  Скачати повний текст

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, яке полягає у визначенні сутності та розкритті особливостей адміністративно-правового статусу суб’єктів протидії корупції в Україні, розробленні пропозицій та рекомендацій, спрямованих на вдосконалення адміністративного законодавства у відповідній сфері. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети, зокрема:Аргументовано, що корупція є транснаціональним явищем і становить загрозу для всієї світової спільноти. Протидія корупції в різних країнах здійснюється з різною ефективністю і за різними напрямами, але очевидним є те, що необхідна міжнародна антикорупційна стратегія протидії, що матиме різні профілактичні і репресивні заходи. Встановлено, що одним із факторів ефективної протидії корупції у будь-якій державі є система суб’єктів протидії корупції, яка об’єднує зусилля громадян, громадських організацій та правоохоронних органів. Зазначено, що система суб’єктів протидії корупції в Україні відзначається різноманітністю та взаємодією різних структур.Суб’єктів протидії корупції в Україні запропоновано класифікувати за різними критеріями, які відображають різні аспекти їхньої ролі та функцій у протидії корупції. Так, за організаційним рівнем суб’єкти протидії корупції поділяються на: 1) центральні органи влади (Національне агентство з питань запобігання корупції, Національне антикорупційне бюро України, Спеціалізована антикорупційна прокуратура); 2) регіональні та місцеві органи (регіональні антикорупційні відділи, місцеві органи влади, які мають відділи з питань запобігання корупції). За функціональною спрямованістю суб’єкти системи протидії корупції можуть поділятися на такі, що здійснюють розслідування корупційних правопорушень (наприклад, НАБУ та САП) та такі, що здійснюють здебільшого превентивні заходи й моніторинг (прикладом є НАЗК). За рівнем інституційної залежності суб’єкти протидії корупції прийнято поділяти на незалежні органи, такі як НАБУ, САП, НАЗК, які мають статус незалежних інституцій з правом ведення незалежної діяльності та прийняття рішень, та антикорупційні й правоохоронні органи, які є підзвітними владним структурам. Зазначається, що серед усіх вітчизняних суб’єктів протидії корупції саме Національне антикорупційне бюро України має найбільш ефективну та результативну модель діяльності, завдяки чому цей орган користується підтримкою з боку громадськості та міжнародних партнерів України. Охарактеризовано правові засади діяльності суб’єктів протидії корупції в Україні, а також наукові підходи щодо класифікацію таких правових засад. Автором зроблено спробу класифікації правових засад за ступенем юридичної сили. Опрацьовано норми Конституції України, які становлять першочергову правову засаду правоохоронної і антикорупційної діяльності суб’єктів протидії корупції в Україні. Наведено відповідні положення міжнародних договорів, ратифікованих Верховною Радою України, законів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, наказів міністерств, рішень та наказів українських антикорупційних органів тощо. Акцентовано увагу на наявності цілої низки інших способів класифікації правових засад протидії корупції. Відзначено, що політичний тиск та недостатньо якісне законодавче забезпечення позначаються на послабленні процесу протидії корупції в Україні через декілька причин, зокрема недостатньо ефективні інституції, політичний тиск, відсутність фінансування та ресурсів, відсутність суспільної підтримки, недостатню міжнародну співпраця. Стверджується, що з метою підвищення ефективності діяльності антикорупційних і правоохоронних органів України та усунення вищевказаних недоліків необхідно удосконалювати чинне законодавство, що регулює завдання та функції суб’єктів протидії корупції. Виокремлено ключові аспекти такого удосконалення з огляду на їхній вплив на процес протидії корупції в Україні, зокрема розширення повноважень НАЗК, підвищення прозорості та відкритості у владі, розвиток громадянського суспільства, міжнародне співробітництво.Вказано на необхідність посилення контролю за діяльністю працівників антикорупційних і правоохоронних органів, а також на важливість підвищення їхньої професійної кваліфікації та етичних стандартів. Зазначається, що забезпечення високої моральної та професійної діяльності працівників в цих сферах має велике значення для відновлення довіри суспільства до органів влади та юридичної системи в цілому.^UIt has been argued that corruption is a transnational phenomenon and poses a threat to the entire global community. The combating of corruption in different countries is carried out with different effectiveness and in different directions, but it is obvious that an international anti-corruption strategy is needed, which will include various preventive and repressive measures.The author has established that one of the factors of effective counteraction to corruption in any State is the system of anti-corruption bodies which combines the efforts of citizens, NGOs and law enforcement agencies. It has been noted that the system of anti-corruption bodies in Ukraine is characterised by diversity and interaction of various structures.The author has proposed to classify anti-corruption bodies in Ukraine according to various criteria that reflect different aspects of their role and functions in combating corruption. Thus, according to the organisational level, anti-corruption bodies are divided into: 1) central authorities (National Agency on Corruption Prevention, National Anti-Corruption Bureau of Ukraine, Specialised Anti-Corruption Prosecutor's Office); 2) regional and local authorities (regional anti-corruption departments, local authorities with anti-corruption departments). According to their functional orientation, the actors of the anti-corruption system can be divided into those that investigate corruption offences (e.g. NABU and SAPO) and those that mainly carry out preventive measures and monitoring (e.g. NACP). According to the level of institutional dependence, anti-corruption bodies are usually divided into independent bodies, such as NABU, SAPO, NACP, which have the status of independent institutions with the right to conduct independent activities and make decisions, and anti-corruption and law enforcement agencies that are accountable to the government.It has been pointed out that among all domestic anti-corruption actors, the National Anti-Corruption Bureau of Ukraine has the most effective and efficient model of activity, which is why this body enjoys the support of the public and Ukraine's international partners.The author has characterised the legal framework for the activities of anti-corruption bodies in Ukraine, as well as scientific approaches to the classification of such legal frameworks. The author has attempted to classify the legal framework by the degree of legal force. It has been studied the provisions of the Constitution of Ukraine which constitute the primary legal basis for law enforcement and anti-corruption activities of anti-corruption bodies in Ukraine. It have been cited the relevant provisions of international treaties ratified by the Verkhovna Rada of Ukraine, laws of Ukraine, decrees of the President of Ukraine, resolutions of the Cabinet of Ministers of Ukraine, orders of ministries, decisions and orders of Ukrainian anti-corruption bodies, etc. It has been emphasised that there are a number of other ways to classify the legal framework for combating corruption.It has been noted that political pressure and insufficient legislative support affect the weakening of the process of combating corruption in Ukraine for several reasons, including insufficiently effective institutions, political pressure, lack of funding and resources, lack of public support, and insufficient international cooperation. It has been argued that in order to improve the efficiency of anti-corruption and law enforcement agencies of Ukraine and to eliminate the above shortcomings, it is necessary to improve the current legislation regulating the tasks and functions of anti-corruption actors. The author has identified the key aspects of such improvement in view of their impact on the process of combating corruption in Ukraine, in particular, expansion of the NACP's powers, increase of transparency and openness in government, development of civil society, and international cooperation.The author has pointed out the need to strengthen control over the activities of anti-corruption and law enforcement officials, as well as the importance of improving their professional qualifications and ethical standards. It has been noted that ensuring high moral and professional performance of employees in these areas is of great importance for restoring public confidence in the authorities and the legal system as a whole.It has been emphasised that research and analysis of the tasks and functions of anti-corruption bodies in Ukraine are extremely important, since corruption remains one of the main threats to the country's development and violates the principles of justice, transparency and equality. It has been pointed out that the importance of understanding the essence of the tasks and functions of the entities involved in combating corruption is revealed in the unity of the following key aspects: ensuring efficiency of actions; ensuring transparency and openness; increasing public trust.