Розглянуто поняття та сутність недійсного правочину, підстави визнання правочинів недійсними, проаналізовано основні доктринальні підходи до визначення правових наслідків недійсності правочину, значення й ознаки обману та помилки як підстав недійсності правочинів. Досліджено категорії обману та помилки за цивільним законодавством України, а також співвідношення помилки й обману як підстав недійсності правочину. Визначено основні види помилки та критерії їх класифікації, а також вимоги до помилки як умови недійсності правочину. Проаналізовано судову практику про визнання недійсними правочинів, укладених внаслідок помилки й обману, та проблем, які виникають у даній сфері. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення норм чинного цивільного законодавства та практики їх застосування.

  Скачати повний текст

Дисертація є першим у вітчизняній науці цивільного права спеціальним комплексним дослідженням теоретичних та практичних проблем, що виникають при вчиненні малолітніми та неповнолітніми особами правочинів у мережі Інтернет. У межах роботи здійснено комплексний аналіз наукової літератури, законодавства та судової практики з тематики дослідження, сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України щодо обсягу дієздатності зазначених осіб та наслідків таких правочинів.Встановлено, що у вітчизняній науці цивільного права останнім часом з'являється певний інтерес до проблематики вчинення правочинів у мережі Інтернет, однак дослідження, пов'язані з вчиненням правочинів у мережі Інтернет такої особливої категорії учасників цивільних правовідносин як малолітні та неповнолітні особи, практично відсутні. Враховуючи те, що мережа Інтернет розуміється як єдиний інформаційний простір, де відбуваються глобальні процеси соціальних комунікацій та якому притаманний всесвітній загальний характер, який є зручним середовищем для вчинення юридичних дій, до яких відносяться і правочини, важливим є дослідження юридично значущих аспектів діяльності в мережі Інтернет щодня.Визначено, що правочини, як одні з найпоширеніших юридичних дій приватноправового характеру, вчинені в мережі Інтернет, є підставами виникнення цивільних правовідносин в інформаційному суспільстві. Вони створюють права та обов'язки учасників цивільних відносин за бажанням останніх і незалежно від наявності прямого припису (дозволу) закону. У зв'язку з цим особливої актуальності набуває розгляд питання про вчинення малолітніми та неповнолітніми особами правочинів у мережі Інтернет, розходження в правочиноздатності малолітніх і неповнолітніх осіб, визначення кола правочинів, які може вчиняти кожна із зазначених категорій осіб, у тому числі в мережі Інтернет.Встановлено, що правоздатність малолітніх та неповнолітніх осіб є «статичною» та надає останнім лише можливість мати передбачені законом права. Натомість, дієздатність, як стан, поступово розвивається і в залежності від віку громадянина характеризує ступінь його розумово-фізичної зрілості, що закріплено на законодавчому рівні шляхом встановлення етапів набуття дієздатності, а з метою повноцінної реалізації правоздатності дітей – закріплено механізм сприяння в здійсненні та захисті їх прав, що включає, зокрема, дії батьків, усиновителів, опікунів і піклувальників малолітніх та неповнолітніх осіб, а також діяльність органів опіки і піклування. Обґрунтовано необхідність законодавчого закріплення поділу малолітніх осіб на такі категорії або вікові групи: від народження до шести років – повністю недієздатні; від шести до десяти років – особи, які можуть самостійно звертатися про надання психологічної допомоги; мають право укладати правочини за допомогою персональної банківської картки під контролем батьків; від десяти до чотирнадцяти років – особи, які можуть самостійно здійснювати майнові права інтелектуальної власності, звертатися по безоплатну правову допомогу; бути безпосередніми активними учасниками деяких, пов'язаних із навчанням або іншим особистісним зростанням, майнових відносин, зокрема, відносин із надання освітніх послуг.^UThe dissertation is the first in the domestic science of civil law special complex research of theoretical and practical problems that arise when committing transactions by juveniles and minors on the Internet. Within the framework of the work a comprehensive analysis of the scientific literature, legislation and judicial practice on the research topic was made, proposals were made to improve the current legislation of Ukraine on the scope of legal capacity of these persons and the consequences of such transactions.It has been established that the domestic science of civil law has recently shown some interest in the issue of transactions on the Internet, but research related to the commission of transactions on the Internet by such a special category of participants in civil relations as juveniles and minors is virtually absent. Since the Internet is understood as the only information space where global processes of social communication take place, and which has a global general character, which is a convenient environment for legal actions, including transactions, it is important to study legally significant aspects of the Internet every day.It is determined that transactions, as one of the most common legal actions of a private nature, committed on the Internet, are the basis for the emergence of civil relations in the information society. They create the rights and obligations of the parties to civil relations at the request of the latter and regardless of the direct prescription (permission) of the law. In this regard, it is especially important to consider the issue of transactions committed by juveniles and minors on the Internet, differences in the legal capacity of juveniles and minors, determining the range of transactions that can be committed by each of these categories of persons, including on the Internet.Instead, legal capacity, as a state, gradually develops, and depending on the age of the citizen characterizes the degree of his mental and physical maturity. This is enshrined in law by establishing the stages of legal capacity, and in order to fully realize the legal capacity of children it is established a mechanism to assist in the exercise and protection of their rights, including, inter alia, the actions of parents, adoptive parents, guardians and custodians of juveniles and minors as well as the activities of guardianship authorities.The necessity of legislative consolidation of the division of minors into the following categories or age groups is substantiated: from birth to six years - completely incapacitated; from six to ten years - persons who can independently apply for psychological assistance and have the right to commit transactions with a personal bank card under the supervision of parents; from ten to fourteen years - persons who can independently exercise intellectual property rights, apply for free legal aid, be direct active participants in certain property relations related to education or other personal growth, in particular, relations for the provision of educational services.

Одним з напрямків розвитку незалежної України є створення власної економічної стратегії, що стало можливим, зокрема, завдяки переходу до саморегульованої ринкової економіки та розвитку місцевого самоврядування. Це включає в себе перехід від монополії державної власності до різноманітних форм власності та господарювання, реформу інвестиційного сектору в напрямі децентралізації, зменшення обсягу державних інвестицій та розширення можливостей для приватних капіталовкладень.Враховуючи те, що комунальна власність є ключовим елементом у структурі матеріальної та фінансової основи місцевого самоврядування, лише планування та раціональне, найбільш економічно ефективне використання наявних об’єктів може мати наслідком отримання коштів до бюджету, розвитку економіки кожного конкретного регіону, що в сукупності буде сприяти розвитку економіки країни. Важливим є врахування особливостей регіону, як під час використання об’єктів комунальної власності, так і при їх відчуженні. Способи відчуження об’єктів комунальної власності та правочини, які їх опосередковують, слід розглядати комплексно, аналізуючи у сукупності з особливостями суб’єктного та об’єктного складу таких правочинів. У учасників правовідносин можуть виникати певні проблеми, які пов’язані із недосконалістю законодавства, загрозами маніпуляцій, недостовірної інформації в реєстрах, корупційної складової, невчасного або неповного виконання вже укладеного договору тощо, що підсилює інтерес до аналізу правового регулювання правочинів відчуження об’єктів комунальної власності, вироблення загальних принципів, засад такого регулювання, використання новітніх технологій з метою ефективного управління комунальною власністю.Дисертація є першим у вітчизняній науці цивільного права спеціальним комплексним дослідженням теоретичних та практичних проблем, що виникають при вчиненні правочинів відчуження об’єктів комунальної власності. У роботі теоретично узагальнено та запропоновано нове вирішення наукового завдання, яке полягає у формуванні теоретичних підходів, спрямованих на удосконалення механізму вчинення правочинів відчуження об’єктів комунальної власності.В результаті проведеного дослідження стало можливим сформулювати окремі положення наукової новизни та зробити певні висновки.Встановлено, що комунальна форма власності є одним з двох видів публічної форми власності і паралельно є основою існування та фінансової незалежності територіальної громади. Залежно від форми власності способи відчуження можна поділити на загальні та спеціальні, де до загальних способів відчуження відносимо відчуження об’єктів приватної форми власності, а до спеціальних – відчуження об’єктів публічної форми власності (зокрема, комунальної). Спеціальними є способи відчуження, коли має місце не просто передача майна від одного власника до іншого (як у випадку передачі об’єктів з приватної в приватну власність), а мають місце й публічні «процедури», тобто процедура відчуження має комплексний характер. В кожному конкретному випадку буде мати місце свій порядок дій та процедур, послідовне виконання яких в кінцевому підсумку буде мати наслідком відчуження об’єкту комунальної власності та виключення його з переліку таких об’єктів. Наголошено на тому, що органи місцевого самоврядування мають досить широке коло повноважень в сфері розпорядження об’єктами комунальної власності, зокрема, й щодо способів відчуження таких об’єктів. Об’єкти комунальної власності тісно пов’язані з інтересами територіальної громади, а також держави, вони повинні пов’язуватися з відповідними напрямами соціально-економічного розвитку міста, що зумовлює багатофункціональність у використанні кожного конкретного об’єкта комунальної власності.^UOne of the directions of the development of independent Ukraine is the creation of its economic strategy, which became possible, in particular, thanks to the transition to a self-regulated market economy and the development of local self-government. This includes the transition from the monopoly of state ownership to various forms of ownership and management, the reform of the investment sector in the direction of decentralization, the reduction of the volume of public investment, and the expansion of opportunities for private capital investments.Given that communal property is a fundamental element in the structure of the material and financial basis of local self-government, only planning and the rational, most economically efficient use of existing facilities can result in obtaining funds for the budget, the development of the economy of each specific region, which will collectively contribute the development of the country's economy. It is significant to take into account the peculiarities of the region, both during the use of communal property objects and when they are alienated.The methods of alienation of objects of communal property and the deeds that mediate them should be considered comprehensively, analyzing in combination with the features of the subject and object composition of such deeds. Participants in legal relations may face certain problems related to the imperfection of the legislation, threats of manipulation, unreliable information in the registers, a corruption component, untimely or incomplete execution of an already concluded contract, etc., which strengthens the interest in the analysis of legal regulation of acts of alienation of communal property objects, the development of general principles, the basis of such regulation, the use of the latest technologies for effective management of communal property.The dissertation is the first in the domestic science of civil law to be a uniquely comprehensive study of theoretical and practical problems that arise when committing acts of alienation of communal property objects. The work theoretically summarized and proposed a new solution to the scientific task, which consists of the formation of theoretical approaches aimed at improving the mechanism of committing acts of alienation of communal property objects.As a result of the conducted research, it became possible to formulate certain provisions of scientific novelty and draw specific conclusions.It was established that the communal form of ownership is one of the two types of public form of ownership and, at the same time, is the basis of the existence and financial independence of the territorial community. Depending on the form of ownership, the methods of alienation can be divided into general and special, where the general methods of alienation include the alienation of objects of private ownership, and the special ones include the alienation of objects of public ownership (in particular, communal). There are special methods of alienation when there is not just a transfer of property from one owner to another (as in the case of the transfer of objects from private to private property), but public "procedures" also take place, i.e. the alienation procedure is complex. In each specific case, there will be an exact order of actions and procedures, the consistent implementation of which will ultimately result in the alienation of the object of communal property and its exclusion from the list of such objects. It is emphasized that local self-government bodies have a fairly wide range of powers in the field of disposal of communally owned objects, in particular, regarding methods of alienation of such objects. Objects of communal property are closely related to the interests of the territorial community, as well as the state, they must be connected with the relevant directions of socio-economic development of the city, which determines multifunctionality in the use of each specific object of communal property.