Уперше обгрунтовано доцільність вивчення мовноособистісних характеристик М.Чернявського у контексті мовно-літературного процесу кінця XIX - початку XX ст. Визначено екстра- й інтралінгвістичні чинники формування письменника як мовної особистості. З'ясовано значення його редакторської та видавничої, педагогічної, громадської роботи для розвитку української літературної мови. Висвітлено його погляди на проблему мовно-національної єдності. Проаналізовано мовну тканину творів М.Чернявського, з'ясовано співвідношення фольклорних, діалектних, просторічних, книжних лексичних елементів у його художній мовній практиці. Висвітлено процес залучення до художньо-образної мови неологізмів і застарілих слів. Виокремлено традиційні компоненти образних домінант у творах М.Чернявського, що дозволило по-новому визначити функціонально-стилістичний потенціал мовних елементів, які організовано в систему тропів.

  Скачати повний текст