Досліджено взаємовідносини радянської влади й аграрної інтелігенції. Визначено, що серед представників обох цих конкуруючих еліт бракувало одностайності у відношенні одна до одної. Показано динаміку змін у ставленні аграрної інтелігенції до більшовиків, а також основні точки зору всередині КП(б)У на місце та роль інтелігенції у радянському суспільстві. Наведено підраховані дані щодо кількості аграрної інтелігенції на початку та наприкінці 1920-х рр. Узагальнено теоретичні основи проблеми, надано власне визначення поняття "аграрна інтелігенція". Проаналізовано основні напрямки діяльності аграрної інтелігенції. Зазначено, що, на відміну від сучасних аграрників, представники аграрної інтелігенції радянської України 1920-х рр. займалися не лише науковою, викладацькою, дослідною, виробничою, адміністративною діяльністю та поширенням агрономічних знань, а ще й змушені були вести культурно-просвітницьку роботу. Обгрунтовано, що трансформація свідомості та повсякденного життя селян, як одне з головних завдань радянської влади, вимагала зміни духовно-культурного простору "старої" та створення духовно-культурного простору "нової" аграрної інтелігенції. Виявлено шляхи та механізми впливу радянської влади на трансформацію духовно-культурного простору та побуту аграрної інтелігенції. Розкрито особливості матеріально-побутових умов життя аграрної інтелігенції в місті та в селі. Висвітлено її матеріальні прибутки та видатки, купівельна спроможність, умови побуту, особливості харчування й одягу, проведення дозвілля, соціальне забезпечення, медичне обслуговування, санаторно-курортне лікування.

  Скачати повний текст