Проаналізовано механізми драматизації малої прози письменника, а саме, образків-сценок. Доведено, що діалоги (монологи) персонажів замінюють традиційну оповідь, є чинником сюжетного розвитку, динаміки конфліктів. Досліджено композиційну структуру прямого мовлення, особливості прагматики висловлювань, засоби мовленнєво-психологічної характеристики героїв, часопросторову організацію тексту. Розглянуто жанрові різновиди ліричної прози В. Стефаника, а саме: поезію у прозі, образок (пейзажний малюнок), етюд, ліричну автобіографію, новелу-рефлексію, новелу-візію. Визначено тенденції ліризації висловлювання, своєрідність суб'єктно-об'єктної організації оповіді, композиційної будови, засобів образотворення. Виявлено формально-семантичні особливості символічних висловлювань, використання тропеїчних форм у структурі епічної оповіді, які зумовлюють артикуляцію нових смислових відтінків мовлення. За результатами дослідження родо-жанрових модифікацій малої прози В. Стефаника зроблено висновки щодо загальнохудожніх тенденцій розвитку літератури кінця XIX - початку XX ст.

  Скачати повний текст