Досліджено мовні засоби вираження іронії в сучасній українській малій прозі у контексті лінгвістики тексту, когнітивної лінгвістики та прагмалінгвістики. Розкрито філософсько-естетичну сутність комічного, визначено його національну специфіку. Окреслено диференційні ознаки іронії як філософсько-естетичної та лінгвістичної категорії, досліджено її відношення до комічного, трагічного, патетичного, гумору, сатири, сарказму. Здійснено дослідження іронії як форми комізму, що може функціонувати як стилістичний прийом або засіб вираження суб'єктивно-авторської модальності, що реалізується на рівні цілого тексту. Охарактеризовано семантичні механізми утворення іронічного смислу, визначено функції іронії у розмовному мовленні та художньому тексті. Здійснено системний опис засобів вираження ситуативної іронії в сучасній українській малій прозі (лексико-стилістичних, логіко-смислових, а також синтаксичних і стилістичних) і визначено специфіку їх функціонування. З'ясовано роль вертикального та горизонтального контексту та фонових знань для творення та адекватного декодування асоціативної іронії. Досліджено види лексичних повторів, за допомогою яких продукується іронічний смисл, виявлено моделі його генерування у процесі діалогічного цитування. Проаналізовано цитації та алюзії в сучасних прозових текстах малих жанрових форм, описано види їх трансформацій. Визначено способи взаємодії авторського та персонажного мовлення, які використовуються для реалізації іронії.

  Скачати повний текст