Визначено та теоретично обгрунтовано взаємозв'язок і кореляцію практичного розвитку громадянської соціальності та її інтелектуального осягнення. Здійснено концептуальне пояснення онтологічних передумов єдності людей у громадянському суспільстві. З'ясовано, що відносно стійкий баланс соціальної єдності досягається за умов вивільнення індивідуальної свободи людей та її належного етико-дискурсивного забезпечення у соціальних, інтелектуальних та урядових практиках. На підставі дослідження філософії громадянського суспільства установлено взаємозв'язок між рівнями свободи та економічними, громадсько-політичними та культурно-естетичними формами її здійснення. Обгрунтовано, що сенси свободи відкриваються та продукуються у контекстах етико-дискурсивних практик і мають семіотичний характер настанови та спонуки. Доведено, що відмінність між класичними формами концептуалізації громадянського суспільства спричинена зміною загальнофілософських епістологічних парадигм - від раціоналістично-детерміністичної до інтерпретаційної. Зазначено, що детерміністична епістологічна парадигма налаштовувала розуміння соціального світу таким чином, що пропонувала завбачати у суспільних процесах економічну причиновість, зокрема, де відносини могли бути просто кореляційними.

  Скачати повний текст