Досліджено засади накопичення, систематизації та розвитку екологічного знання у докласичному, класичному та постнекласичному періодах розвитку наукового знання. Зазначено, що у класичний період увага дослідників була зосереджена на даному знанню як об'єкті дослідження, а засоби діяльності залишалися поза їх увагою у контексті монологу людини по відношенню до природи. У некласичний період зародилась екологія як наука та сформувалось уявлення про ноосферу, постала проблема "діалогу двох культур". Зауважено, що вирішити питання щодо розриву між гуманітарними та науками про природу може екологія, оскільки вона має подвійний статус природничого та гуманітарного знання. У постнекласичний період розвитку екологічного знання стала наявною проблема перегляду методів пізнання, за якого не повинна відбуватись руйнація предмета дослідження. Для цього до наукового знання запропоновано ввести етику відповідальності за діяльність людини. Однією з умов створення екологічного мислення, а у подальшому - ноосферного мислення може стати екологізація освіти та виховання. Проаналізовано підходи щодо розвитку поснекласичної освіти та виховання у світлі холістичної, тоталогічної та синергетичної концепцій. Запропоновано підходи стосовно екологізації освіти та виховання з урахуванням кордологічних ідей українського суспільства.

  Скачати повний текст