Скачати повний текст

З метою підвищення ефективності діагностики та моніторингу перебігу гестаційної трофобластичної хвороби науково обгрунтовано оптимальний комплекс променевих методів дослідження та комп'ютерного аналізу медичних зображень. На підставі результатів обстеження груп пацієнтів з гестаційно трофобластичною хворобою (ГТХ) вирішено актуальну проблему променевої діагостики й онкогінекології. Обгрунтовано доцільність використання комплексного ультразвукового дослідження у поєднанні з магнітно-резонансною томографією (МРТ) органів малого таза в діагностиці Тп і в процесі динамічного моніторингу перебігу захворювання під впливом хіміотерапевтичного лікування. Систематизовано сонографічні та магнітно-резонансні ознаки пухлин трофобласта та визначено їх діагностичні критерії, за допомогою яких підвищено діагностичну ефективність методів. Визначено основні типи ультразвукової ангіоархітектоніки постміхурової трофобластичної пухлини (Тп) та хоріокарциноми (ХК). Наведено оцінку можливостей МРТ органів малого таза щодо визначення поширеності пухлинного процесу. Виявлено регресію Тп і зміни її структури за даними ультразвукового дослідження (УЗД), МРТ і комп'ютерного аналізу ультразвукових зображень, що дозволило розробити об'єктивні критерії ефективності лікування та своєчасно діагностувати хіміорезистентну форму Тп.

  Скачати повний текст

Розглянуто українську національну музичну мову, музично-семіотичну систему та феномен музично-історичного процесу. Узагальнено теоретичні розробки з проблематики комунікативних властивостей музики. Показано важливість урахування національної своєрідності у становленні музично-семіотичних систем, формуванні семантики знаку, адекватного розуміння тексту. Простежено генезу української національної музичної мови в контексті діалогу культур від початкових етапів музичного семіозу до сьогодення. Вивчено специфіку музично-семіотичних процесів у жанрі церковної музики, творчості М.В.Лисенка, композиторів галицької композиторської школи. Значну увагу приділено сучасним музично-семіотичним процесам, що мали прояв в першій третині XX ст., зазнали специфічних мутацій у часи тоталітаризму (1930 - 1960-і рр.), оригінально проявилися в контексті постмодернізму (1960 - 1990 -ті рр.). Семіотичний аспект дослідження музично-історичного процесу дозволяє по-новому оцінити роль українських композиторів-класиків (М.Лисенка, Л.Ревуцького, Б.Лятошинського), творчість визначних сучасних авторів (Є.Станковича, М.Скорика, В.Сильвестрова, Л.Грабовського).

  Скачати повний текст

Дисертація є першим в українському музикознавстві науковим дослідженням виконавських особливостей української сакральної музики. У дослідженні вперше в українському музикознавстві: • виокремлено хорову сакральну музичну культуру України як феномен збереження культурної пам'яті нації; • визначено знакові складові національного характеру в системі «національного образу світу» – софійності, ісихазму та кордоцентризму, які формують світоглядне осердя церковної монодії XVII ст. як фундаменту української хорової сакральної музики наступних епох; • проведено аналіз зразків монодичної традиції – Херувимських пісень київського і болгарського напівів в контексті виявлення ознак архетипу софійності;• окреслено концептуальні виконавсько-методичні засади провідних майстрів хорової культури в Україні ХХ – початку ХХІ ст., які позначені впливом етичних та світоглядно-естетичних цінностей диригентів; • виявлено та окреслено характерні ознаки феномену виконавського стилю національної хорової традиції, які полягають у переосмислені стилевих орієнтирів епохи виконуваного твору, системи музично-мовленнєвих ресурсів в процесі диригентсько-хорового інтерпретування крізь призму особистісного слухового уявлення звукового ідеалу, естетично-світоглядних переконань і національного світовідчуття виконавців; • системно і комплексно проаналізовано українську сакральну музику в академічній хоровій традиції – простежено творчу діяльність професійних хорових колективів різних регіонів країни у контексті відродження сакральної музики, звернено увагу на частоту використання сакральних творів українських композиторів у програмах концертних виступів, визначено виконавсько-стильові особливості інтерпретації сакральної музики, зокрема, виділено параметри еталону хорового звучання у виконавській інтерпретації сакральної музики хоровими колективами; • набули подальшого розвитку зміст понять «виконавський стиль хорового колективу» та «еталонна виконавська версія» у знанні про національну хорову виконавську культуру і збереження сакральних традицій академічними хоровими колективами України в регіональному та загальнонаціональному контекстах.^UThe thesis is the first scientific study of the Performing features of Ukrainian sacredmusic in Ukrainian musicology. In the study for the first time in Ukrainian musicology: the choral sacred musical culture of Ukraine is highlighted as a phenomenon ofpreserving the cultural memory of the nation; the iconic components of the national character in the system of the “national imageof the world” – sophistry, hesychasm and cordocentrism-are identified, which formthe ideological core of the church monodia of the XVII century as the foundation ofUkrainian choral sacred music of subsequent eras; the analysis of samples of the monodic tradition – cherubic songs of the Kyiv andBulgarian semivs-is carried out in the context of identifying signs of the archetypeof sophistry; the conceptual performing and methodological foundations of leading masters ofchoral culture in Ukraine of the XX-early XXI centuries are outlined, which aremarked by the influence of ethical and ideological and aesthetic values ofconductors; the characteristic features of the phenomenon of the performing style of the nationalchoral tradition are identified and outlined, which consist in rethinking the styleorientations of the era of the Performed Work, the system of musical and speechresources in the process of conducting and choral interpretation through the prism ofpersonal auditory representation of the sound ideal, aesthetic and ideological beliefsand national worldview of performers. systematically and comprehensively analyzed Ukrainian sacred music in theacademic choral tradition-traced the creative activity of professional choral groupsof different regions of the country in the context of the revival of sacred music,drew attention to the frequency of use of sacred works of Ukrainian composers inthe programs of concert performances, identified the performance-style features ofthe interpretation of sacred music, in particular, highlighted the parameters of thestandard of choral sound in the Performing interpretation of sacred music by choralgroups; the content of the concepts “performing style of a choral group” and “referenceperforming version” in knowledge about the National Choral performing cultureand the preservation of sacred traditions by academic choral groups of Ukraine inregional and national contexts has been further developed.

Дисертація є першим в українському музикознавстві науковим дослідженням музичної культури Кримського півострова із урахуванням її генетичної природи. З метою осмислення музичної культури Криму у діалогічному екзистенціонуванні звернено увагу на проблему діалогу як ключової категорії філософського знання. Філософський підхід, пріоритетом якого є етична складова діалогічного співіснування у дискурсі «Я-Інший», створює умови задля якісної – комплементарної міжкультурної комунікації «Захід-Схід».Амбівалентна діалогічність культурних впливів, генерованих як Заходом, так і Сходом, визначила особливість та унікальність музичного ландшафту Криму. І цей ландшафт вже в другій половині XIX – першій половині XX століть зайняв свою ланку у загальноєвропейському орієнталістичному проекті.Враховуючи географічно сформовані шляхи перетину східних та західних впливів на Кримському півострові, у контексті історичної ретроспективи орієнталізму, як феномену європейського мистецтва, закцентовано діалог Заходу з країнами Близького Сходу. Ідеться про імпульси, що походили із Єгипту, Вавилону, Стародавньої Іудеї, Сирії, пізніше – Елінізованої Греції, з арабського халіфату (Іспанія), а також із Туреччини. Спостереження за трансформаціями діалогічності «Захід-Схід», що відбувалися у просторі літературного, образотворчого, й особливо музичного мистецтв, свідчать про поступове зближення обох світів.Пошуки генетично подібної Криму та, водночас, орієнтально репрезентативної культури, актуалізували конкретизацію імагопозиції «іспанізмів» у композиторській творчості. На прикладі іспанського orient'у окреслено аспекти контактного діалогу: регіонально-географічний, що передбачає культурний обмін за участю митців-пілігримів, які свідомо стають учасниками культурного діалогу; дистанційно-інформаційний, що здійснюється на відстані через посередників; генетичний, існуючий на підсвідомому рівні він проявляється в певний момент, керуючи творчим актом.Одним із основних завдань дослідження було вивчення та презентація ретрансляції кримського оrient'у через професійну музичну творчість. Для цього, насамперед, постала проблема відтворення музично-історичного процесу Криму, періодизація якого продиктована нашаруванням основних етнічних компонентів, що брали участь у формуванні автохтонного кримськотатарського етносу, який й по сьогодні залишається репрезентантом культури Кримського півострова.Виокремлення значних явищ та творчих постатей, що сприяли розвитку музичної культури півострова, надає змогу стверджувати, що періодом її найвищого розквіту була доба Кримського середньовіччя. Наповнена розмаїттям мистецьких галузей (релігійна музика, творчість поетів-співців, музично-поетична творчість кримської аристократії, військова музика, побутова обрядова музична творчість, музика театральних вистав), відмічена демократизмом творчого співіснування, ця доба відрізнялась домінуванням східного вектору культурного розвитку. Саме цей вектор в подальшому й визначив місце Криму у такому найпотужнішому європейському проекті як орієнталізм, що мав місце вже наприкінці XIX – початку XX століть. Імпульси, які на той час йшли зсередини півострова на зустріч європейському модерну за участю видатних кримських діячів (І. Гаспринського, А. Рефатова, Я. Шерфедінова та багатьох інших) були проявами іманентної кримському культурному простору діалогічної екзистенції. З іншого вектору орієнтально забарвлені твори російських композиторів (М. Мусоргського, М. Глінки, О. Глазунова, М. Римського-Корсакова), етномузикологічні зацікавлення українських митців-науковців (М. Лисенка, К. Квітки, А. Кончевського) – все це може бути розцінено як спроби творчого осмислення кримськотатарського музичного фольклору, що відбувалися на тлі регіонально-географічних контактів. Також на прикладі творчості О. Спендіарова, А. Караманова виокремлено парадигми генетичного аспекту діалогічності «Захід-Схід».В дослідженні актуалізована проблема інтеграції в український культурний контекст генерації кримських композиторів, музикантів сучасності, серед яких: Е. Емір, Дж. Каріков, М. Халітова та ін.^UThe thesis is the first scientific study of the musical culture of the Crimean Peninsula in Ukrainian musicology, taking into account its genetic nature. In order to understand the musical culture of Crimea in dialogical existention, attention is drawn to the problem of dialogue as a key category of philosophical knowledge. The philosophical approach, whose priority is the ethical component of dialogical coexistence in the discourse "I-the other", creates conditions for high-quality – complementary intercultural communication "West-East".The ambivalent dialogic nature of cultural influences generated by both the West and the East has determined the peculiarity and uniqueness of the musical landscape of Crimea. And this landscape already in the second half of the XIX – first half of the XX centuries took its link in the pan-European оrientalist project.Taking into account the geographically formed ways of crossing Eastern and Western influences on the Crimean Peninsula, in the context of a historical retrospective of orientalism as a phenomenon of European art, the dialogue between the West and the countries of the Middle East is focused. We are talking about impulses that came from Egypt, Babylon, ancient Judea, Syria, later – Elinized Greece, from the Arab Caliphate (Spain), as well as from Turkey. Observations of the West-East dialogic transformations that took place in the space of literary, visual and especially musical arts indicate a gradual convergence of both worlds.The search for a genetically similar Crimea and at the same time an orientally representative culture actualized the concretization of the imagoposition of "Hispanisms" in the composer's work. Using the example of the Spanish orient'у, aspects of the contact dialogue are outlined: regional-geographical, in which cultural exchange is carried out with the participation of pilgrim artists who consciously become participants in cultural dialogue; remote information, which involves the transmission of information at a distance through intermediaries; genetic, which exists on a subconscious level and manifests itself at a certain point, controlling the creative act.One of the main tasks of the study was to study and present the retransmission of Crimean оrient through professional musical creativity. For this purpose, first of all, the problem of reproducing the musical and historical process of the Crimea arose. The periodization of the musical and historical process of Crimea is primarily dictated by the layering of the main ethnic components that participated in the formation of the autochthonous Crimean Tatar ethnic group, which still remains a representative of the culture of the Crimean peninsula.The identification of significant phenomena and creative figures that contributed to the development of the musical culture of the peninsula allows us to assert that the period of its highest flourishing was the era of the Crimean Middle Ages. Filled with a variety of artistic branches (religious music, creativity of poets-singers, musical-poetic creativity of the Crimean aristocracy, military music, household ceremonial musical creativity, music of theatrical performances), marked by the democracy of creative coexistence, this era was characterized by the dominance of the eastern vector of cultural development. It was this vector that later determined the place of Crimea in such a powerful European project as оrientalism, which took place already in the late XIX – early XX centuries. The impulses that at that time were coming from within the peninsula to meet European modernity with the participation of prominent Crimean figures (I. Gasprynsky, A. Refatov, Y. Sherfedinov and many others) were manifestations of dialogical existence immanent to the Crimean cultural space. On the other hand, the works of Russian composers (M. Mussorgsky, M. Hlinka, A. Hlazunov, N. Rymsky-Korsakov), ethnomusicological interests of Ukrainian artists (M. Lysenko, K. Kvitka, A. Konchevsky) – all this can be regarded as attempts to creatively understand the Crimean Tatar musical folklore.Also, on the example of the works of A. Spendiarov and A. Karamanov, the paradigms of the genetic aspect of dialogicism "West-East" are highlighted.The study also raises the issue of integration into the Ukrainian cultural context of the generation of Crimean composers, contemporary musicians, including: E. Emir, J. Karikov, M. Khalitova and others.