В історичному, теоретико-методологічному та технологічному аспектах досліджено політичну діяльність (ПД). Розглянуто та систематизовано підходи до трактування ПД мислителями минулого, зокрема українськими. Показано цінність і актуальність "універсалій" ПД, сформульованих у роботах учених. Запропоновано новий підхід до теоретико-методологічного обгрунтування дослідження ПД, який базується на розумінні світу політичного як різнорівневої та безупинно змінюваної реальності, що має властивості інклюзивності, просторовості, темпоральності, сталості та нестабільності. Уточнено зміст поняття ПД. Показано, що ПД є специфічним видом людської діяльності, яка базується на використанні політичної влади та спрямована на врегулювання й узгодження соціальних інтересів і відносин, самозбереження та розвиток суспільства як цілісної системи. Виявлено структуру, типологію та спрямованість політичної діяльності, визначено роль у ній професійних груп політиків. Сформульовано передумови результативної ПД. Проаналізовано причини її низької ефективності в Україні. У реальній ПД спостережено тенденцію політизування бюрократії, яка за своїми функціями фактично наближається до функцій суб'єкта ПД. Привласнення бюрократією не властивих їй функцій зумовлює протиріччя між проголошеними демократичними цілями та цінностями і бюрократичними способами їх досягнення. Проаналізовано характер та виявлено форми впливу фінансово-політичних груп на політичні процеси в українському суспільстві. Сформульовано протиріччя партійної діяльності у сучасній Україні.

  Скачати повний текст