Проаналізовано художнє мислення Тараса Мельничука - оригінальної постаті в українській духовно-творчій свідомості, поета, лауреата Національної премії України імені Т.Г.Шевченка (1992р.). Застосовано визначальний щодо міфологічного коду структурно-семіотичний підхід. Зроблено висновок про те, що смислову основу художнього світу поета становить архетипний образ Великої Матері. В інтерпретаціях, які моделюють сприйняття структури текстів, вона зображується як стихійна сила, яка є символом сексуальної респектабельності та втілює нагромадження сильної енергії, що обернулась на непослідовний художньо-творчий потік. Текстово він виражений через символічну сутність форм та образів. Їх динаміка поширення виявляє контекст спорідненості із життєвим досвідом поета, психічним корелятом якого є віддалення у часо-просторі. З погляду художньої рецепції це означає нетривкість автора у полі тексту, який увесь час піддається безперервній плинності подій: відкритій системі історії (К. Леві-Строс). У текстах виділено символи в їх глибокій спорідненості на рівні просторово-часової реальності. Структурно визначальний символ роса доповнюється іншими компонентами, головним серед яких є категорія нетривкост. Символічні значення розглянуто також у системі романтичного мислення, що стосується онтології "національного романтизму", передусім акту творення його мовних форм.

  Скачати повний текст