Проаналізовано неореалістичну природу прози О. Слісаренка, відображену у комплексі жанрово-стильових модифікацій. Наведено теоретичне узагальнення проблеми термінологічного визначення неореалізму як літературного явища та з'ясовано своєрідність його виявлення в українській літературі. Увагу приділено дослідженню прози О. Слісаренка у контексті неореалістичної та експериментальної естетичних систем. Розкрито вплив модерністських літературних напрямків на формування його новаторського стилю. Висвітлено творчу еволюцію прозаїка. На підставі результатів дослідження показано, що у прозових текстах письменника реалізується індивідуально-новаторська модифікація виражально-зображальних засобів неореалізму, яка на змістовому рівні полягає у зміщенні локусу авторської уваги з соціального на внутрішньо-індивідуальне, з логічного на ірраціональне, у намаганні за допомогою буденних ситуацій осягнути закономірності життя, щоб пересвідчитися в абсолютній неологічності та непередбачуваності дійсності. Для втілення зазначених констант прозаїк використав розраховану на рецепцію масового читата форму цікавого гостросюжетного твору, сповненого таємниць, загадок і несподіванок (авантюрна новела, пригодницький роман).

  Скачати повний текст