Запропоновано нове розв'язання наукової проблеми інтерпретації феномену свободи у контексті французького філософського постмодернізму. У міждисплінарно-семіотичному аспекті висвітлено можливості та способи здійснення свободи у світоглядній парадигмі сучасності. Обгрунтовано тезу, до поширення постмодерного розуміння свободи є спробою нетеоретичного заперечення протяжності наративу "Модерн", асоційованого з засиллям теоретичного розуму та його націоналістичних світоглядних форм домінування. Розкрито роль мови як явища дискурсу, яка полягає у тому, що у французькому постмодернізмі вона є невід'ємною складовою "духовних тотальностей", якими є політичні, економічні, культурно-етичні й естетичні норми. Доведено, що французький дискурс постмодернізму є ціннісним осмисленням життєвої екзистенції та здійсненням її під "знаком свободи" у взаємозв'язку з новітніми трансформаціями європейських уявлень про свободу. З'ясовано, що постмодерністська інтерпретація свободи висвітлює її як активну громадянську, публічну й приватну позицію (та реакцію) особи у напрямку поширення політичного ліберально-демократичного простору.

  Скачати повний текст