Досліджено українську автобіографічну прозу 90-х рр. XX ст., зокрема такі її жанрові різновиди, як художні мемуари та автобіографічну повість, в аспекті поетики художнього тексту. Проаналізовано автобіографічні твори В.Дрозда, І.Жиленко, А.Дімарова, Є.Іваничука, П.Наніїва, М.Невидайла, В.Лопати зазначеного періоду. Розглянуто їх тематичні центри та шляхи естетизації автобіографічного матеріалу. З'ясовано специфіку побудови образу автора, встановлено неоднорідність його естетичної природи. Доведено, що хоча в усіх творах наявне розщеплення образу автора на образи головного героя та оповідача, у художніх мемуарах І.Жиленко та В.Дрозда обидва вони є персонажами твору, в автобіографічних же повістях П.Наніїва, А.Дімарова, Є.Іваничука, М.Невидайла, В.Лопати персонажем є лише головний герой, тоді як оповідач представляє інтелектуальну позасюжетну субстанцію, голос за кадром, відповідно різниться й співвідношення їх функцій. Встановлено жанроутвірне художнє навантаження тематичних центрів та структури образу автора.

  Скачати повний текст