Уточнено поняття фатичної метакомунікації та виявлено її функціональні, прагматичні, інформативно-змістові, соціально-психологічні та мовні засади. Визначено сутність, систему та структуру фатичного метадискурсу, його категорії та типи. Встановлено, що фатична метакомунікація реалізується спеціалізованими вербальними (мовленнєвими стереотипами) та неспеціалізованими вербальними та невербальними засобами. Визначено статус мовленнєвого акту фатичного метакоомунікативу, його прагмасемантичні різновиди та їх характеристики у синхронії та діахронії. Виявлено діахронічні сталі та змінні елементи фатичного метадискурсу, його включений та автономний типи. Досліджено ввічливість як провідний принцип фатичного метадискурсу, вивчено еволюцію його стратегій. Визначено діахронічне варіювання окремих аспектів мовленнєвих актів фатичних метакомунікативів та прагматичних маркерів, а також їх частотність у фатичному метадискурсі.

  Скачати повний текст