Проаналізовано основні проблеми розвитку підприємств легкої промисловості у період вступу України до СОТ. Установлено, що їх можна розділити на групи, а саме: відносно висока вартість виробництва та недостатність власних матеріальних і фінансових ресурсів. Зазначено, що необхідність впровадження ефективних технологій за умови дефіциту власних ресурсів потребує залучення кредитів. Найбільш ефективними проектами розвитку легкої промисловості є відновлення сировинної бази, оскільки вартість сировини, матеріалів становить більшу половину вартості витрат на виробництво продукції. З метою оцінювання обсягів кредитних ресурсів, необхідних для реалізації відповідних проектів на підприємствах легкої промисловості запропоновано показник валової кредитоємності, який відображає обсяг коштів, необхідних для опанування всього внутрішнього ринку товарів легкої промисловості. Запропоновано використовувати інструменти оцінювання соціального чинника залучення тимчасово вільних грошових коштів. Визначено науково-методичні засади накопичення коштів галузевим банком для інвестування підприємств легкої промисловості. Розроблено модель залучення та розподілу коштів для інвестування інноваційного розвитку підприємств легкої промисловості. Зазначена модель та інструменти оцінювання соціального чинника залучення коштів є складовими частинами механізму накопичення коштів для інвестування підприємств.

  Скачати повний текст