Вперше досліджено джерела з соціальної історії запорозького козацтва XVIII ст. Визначено закономірності розвитку історико-джерелознавчих студій. З'ясовано місце Війська Запорозького Низового в системі адміністрування та визначено закономірності фондування документальних джерел. Простежено специфіку створення та функціонування наративних, усно-історичних і фольклорних джерел. Проаналізовано представництво джерел з соціальної історії запорозького козацтва в архівосховищах України, Росії, Польщі, Туреччини, Сербії та Хорватії. Здійснено атрибуцію та класифікацію актуалізованого комплексу документальних і наративних джерел і порівняльний аналіз їх формулярів. Висвітлено інформативні можливості актуалізованої джерельної бази стосовно трансформації соціального устрою, соціальних рухів, колективних поведінкових моделей запорозького козацтва.

  Скачати повний текст

Наукове дослідження присвячене комплексному аналізу музейних видань ХІХ – початку ХХ ст. як історичних джерел. Основним завданням було дослідження процесу зародження та становлення музейних джерелознавчих студій на українських теренах, виявлення джерельного потенціалу вітчизняної музеографії означеного періоду. Дослідження проведене із дотриманням принципів об’єктивності, історизму та багатофакторності. Філософські (діалектичний, герменевтики) та загальнонаукові (аналіз, синтез, індукція, типологізація, статистичний) методи пристосовані до потреб джерелознавчого дослідження. Використано ряд спеціально-історичних методів (евристика, історико-генетичний, історико-порівняльний, текстологічний, біографічний).У дисертації проаналізовано такі види музеографічної продукції: каталоги, описи, альбоми, вказівники, звіти музеїв, програми, збірники, монопублікації. Аналізом охоплено переважно музейні видання другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Поза увагою залишились видання листового формату (листівки, об’яви, афіші), інформативні властивості яких відносяться до галузі маркетингу, а не джерелознавчих студій. Окрім музеографії, джерельну базу дослідження склали архівні джерела (рукописи музеографічних творів, ілюстративний матеріал до музейного видання, журнали цензурних комітетів, описи архівних справ, листи), публіковані епістолярні джерела, маргіналії, предмети музейних колекцій. Загально джерельна база становить 145 позицій. В дослідженні історіографії проблеми показано, що протягом XVI – на початку XVIII ст. описи храмових цінностей та приватних колекцій подавались у формі посилань на авторитетне джерело (тексти Старого Заповіту) та у вигляді передруку музеографічних робіт інших авторів. Протягом XVIII – на початку ХІХ ст. опубліковані колекції розглядались вякості рекомендованої літератури для наукового розвитку і розширення знань про дари природи та артифікації. З другої половини ХІХ ст., на тлі поширення ідей позитивізму, музейні каталоги та описи наділили статусом інструмента історичної науки – довідкового видання, яке дає первинні знання про пам’ятки, що зберігаються в музейних колекціях і можуть бути використані в дослідженнях історії суспільств. Вчені-позитивісти рекомендували звертатись до каталогів та інвентарів на етапі пошуку джерел та визначення теми наукового дослідження. Власне погляд на вітчизняні музеогафічні твори ХІХ – початку ХХ ст. як на історичні першоджерела проявляється в роботах вчених СРСР з другої половини ХХ ст. Їх дослідження сфокусовані на проблемі розвитку музейної справи в Україні. Розглядаючи цей процес з точки зору марксистсько-ленінських задач побудови радянського суспільства, джерельний потенціал музеографії дорадянського періоду явно недооцінений, переважно представлений в якості хиб та помилок наукової, колекційної та експозиційної роботи «буржуазної інтелігенції». Науковці незалежної України розкрили джерельну роль музеографії для дослідження регіональних процесів становлення музейної та бібліотечної справи, церковної історії, археології, антикознавчих та мистецтвознавчих студій в Україні. Українські дослідники запропонували новий погляд на музеографічний доробок ХІХ – початку ХХ ст., проаналізувавши його через призму націотворчого руху в Україні. Результат дослідження представлений в параграфі 1.2. Важливий напрямок дисертаційного дослідження стосується терміну «музеографія», процес становлення якого на українських теренах представлений в контексті розвитку дефініції в європейському та українському науковому просторі. В роботі продемонстровано злам етимологічної дефініції в європейському музеологічному дискурсі, де з другої половини ХХ ст. «музеографією» називають практичні дії з музейною колекцією (наприклад, створення експозиції). Тим часом, в СРСР, у пострадянському науковому дискурсі та в Україні поняття хоча й отримало розвиток, проте залишилось на «етимологічних» позиціях. Так, в більш широкому розумінні, музеографія розглядається як галузь музеєзнавства і являє собою вид наукової роботи, направленої на опис музею та / або його колекцій; у вузькому розумінні музеографія – це публікації про музей та його колекції. В даній дисертації поняття «музеографія» ужито в другому значенні. Автором дослідження відзначене слабке уведення слова «музеографія» до наукового лексикону вітчизняних музеєзнавців, істориків, музейних працівників. Результат дослідження представлений в параграфі 1.1.Процес становлення та розвитку музеографічного видавництва в Україні досліджений у персонологічному вимірі, в контексті економічних, політичних, соціокультурних змін в Російській імперії. До уваги взято розвиток капіталістичних відносин, процеси урбанізації та міграції, цензурне законодавство, воєнно-революційні рухи. В параграфах 2.1 та 2.2 показано, що українські музеографи діяли в несприятливих суспільно-політичних умовах, лавірували між патріотичними поривами та необхідністю підкорятися вимогам імперської машини щодо національного питання та національної історико-культурної спадщини...^UThe scientific research is devoted to the comprehensive analysis of museum publications of the 19th and early 20th centuries. as historical sources. The main task was to research the process of origin and formation of museum source studies on Ukrainian territory, to identify the source potential of the national museography of the specified period. The research was conducted in compliance with the principles of objectivity, historicism and multifactoriality. Philosophical (dialectical, hermeneutics) and general scientific (analysis, synthesis, induction, typology, statistical) methods are adapted to the needs of source research. A number of special-historical methods (heuristics, historical-genetic, historical-comparative, textological, biographical) were used. The dissertation analyzed the following types of museographic products: catalogs, descriptions, albums, indexes, museum reports, programs, collections, mono-publications. The analysis covers mainly museum editions of the second half of the 19th and early 20th centuries. Publications in letter format (postcards, announcements, posters), whose informative properties belong to the field of marketing, and not to source studies, were left out of consideration. In addition to museography, the source base of the research consisted of archival sources (manuscripts of museographic works, illustrative material for museum publications, journals of censorship committees, descriptions of archival cases, letters), published epistolary sources, marginalia, objects of museum collections. The total source base is 145 items. In the study of the historiography of the problem, it is shown that during the 16th - at the beginning of the 18th centuries. descriptions of temple treasures and private collections were submitted in the form of references to an authoritative source (the texts of the Old Testament) and in the form of reprints of museographic works by other authors. During the 18th - at the beginning of the 19th centuries. the published collections were reviewed as recommended literature for scientific development and expansion of knowledge about the gifts of nature and artifice. Since the second half of the 19th century, against the background of the spread of positivist ideas, museum catalogs and descriptions have been given the status of a tool of historical science - a reference publication that provides primary knowledge about the monuments stored in museum collections and can be used in research into the history of societies. Positivist scientists recommended turning to catalogs and inventories at the stage of searching for sources and determining the topic of scientific research. Actually, a look at the national museogaphic works of the 19th - early 20th centuries. as historical primary sources is manifested in the works of scientists of the USSR from the second half of the 20th century. Their research is focused on the problem of museum development in Ukraine. Considering this process from the point of view of the Marxist-Leninist tasks of building a Soviet society, the source potential of museography of the pre-Soviet period is clearly underestimated, mostly presented as errors and mistakes of the scientific, collection and exhibition work of the "bourgeois intelligentsia". Scientists of independent Ukraine revealed the source role of museography for the study of regional processes of formation of museum and library work, church history, archeology, antiquities and art studies in Ukraine. Ukrainian researchers offered a new look at the museographic work of the 19th and early 20th centuries, analyzing it through the prism of the nation-building movement in Ukraine. The result of the research is presented in paragraph 1.2. An important direction of the dissertation research concerns the term "museography", the process of its formation on the Ukrainian territory is presented in the context of the development of the definition in the European and Ukrainian scientific space. The work demonstrates the breakdown of the etymological definition in the European museological discourse, where from the second half of the 20th century. "museography" refers to practical actions with a museum collection (for example, creating an exposition). Meanwhile, in the USSR, in the post-Soviet scientific discourse and in Ukraine, the concept, although it received development, remained at the "etymological" positions. Thus, in a broader sense, museography is considered a branch of museology and is a type of scientific work aimed at describing the museum and...

Дисертація присвячена розвитку, аналізу, оцінці інформаційно-наукових можливостей селянських мемуарних джерел Південної України ХХ століття як джерела з історії краю регіону другої половини XVIII – ХХ століть.Дослідження проведене із дотриманням принципів об’єктивності, історизму та багатофакторності. Філософські (діалектичний, герменевтики) та загальнонаукові (аналіз, синтез, індукція, типологізація, статистичний) методи пристосовані до потреб джерелознавчого дослідження. Використано ряд спеціально-історичних методів (евристика, історико-порівняльний, текстологічний, біографічний).У дисертації проаналізовано наступні види особових джерел: щоденники, мемуари «сучасні історії», мемуари «автобіографії». Окрім мемуарів, джерельну базу дослідження склали архівні джерела (матеріали слідчих справ, автобіографії), опубліковані епістолярні джерела та спомини військових та політичних діячів ХХ століття. Загальна джерельна база становить 133 позиції.В аналізі історіографії проблеми визначено що, питання передумов розвитку селянської мемуаристики дозволяє виокремити два напрямки дослідження: спеціалізовані дослідження з питань мемуаристики та селянської мемуаристики зокрема; наукові роботи, що розробляють соціально-економічні, політичні та ін. теми пов’язані з історією Південної України які дозволяють сформувати уявлення про історичні процеси які відбувалися в регіоні.Проте, звертає на себе увагу той факт, що до тепер у вітчизняній історіографії відсутні спеціальні джерелознавчі розвідки, присвячені комплексному аналізу селянських мемуарних матеріалів як джерела з історії Південної України середини XVIII – ХХ століття.Важливий напрямок дисертаційного дослідження стосується терміну «селянська мемуаристика». Зокрема, напрацювання критеріїв, які б дозволили виділити мемуари селян з поміж особових джерел інших соціальних груп. Відповідно, спираючись на досвід напрацьований вітчизняними та іноземними дослідниками, хоча б й умовно, можемо визначити основні критерії які дозволяють провести видову класифікацію селянських мемуарних джерел Південної України ХХ століття.В результаті проведеного аналізу історіографії та джерельної бази одним з основних критеріїв при будові класифікаційної схеми виокремлюється освітній фактор, як один з головних елементів, що дозволяє віднести автора джерела саме до групи селянської мемуаристики.Вагома частина дослідження стосується виведення типових рис селянських мемуарних джерел. Окремо звертає на себе увагу те, що у питанні видової класифікації джерел селянської мемуаристики, можемо виділити, як головну особливість, розмитість форм і поєднання в одному тексті ознак, що відповідають різним видам джерел. Відповідно застосування конкретних класифікаційних схем певною мірою залежить від цілей і завдань, які ставлять перед собою дослідники. Таким чином, підхід до класифікації селянських мемуарних джерел, а саме поділ на мемуари «сучасні історії», мемуари-автобіографії, щоденники, такі що мають або не мають першоджерела має прикладний і в той же час умовний характер.Переважна частина дисертації присвячена виявленню джерельного потенціалу селянських мемуарних джерел. Селянська мемуаристика Південної України надає досліднику значні інформаційні можливості у питаннях вивчення суспільних, міжнаціональних та родинних відносин, питаннях організації побуту та житла. Не менш цінну історичну інформацію з даних джерел маємо і в галузі громадського дозвілля, народних традицій, обрядовості та календарних свят. Селянськими авторами подаються унікальні етнографічні матеріали, деякі з них, відсутні в працях класичного народознавства. Селянські мемуарні джерела містять інформації часто відсутню в інших видах джерел.Заявлено, про значний науково-інформативний потенціал та високу репрезентативність матеріалів селянського мемуарного походження, що створює потенційні перспективи пізнання минулого та дає можливість репрезентації багатьох аспектів соціально-економічного, духовного та повсякденного життя Південної України. Вивчення селянських мемуарних джерел, що з’явилися впродовж ХХ століття та їх широке залучення до історичних досліджень дозволяє максимально правдиво відобразити історичну дійсність, більш докладно та яскраво відтворити як окремі подій, так і характерні риси епохи, або окремих особистостей.У рамках даного дослідження було проведено роботу щодо виявлення, класифікації, визначення видової належності селянських мемуарних джерел Південної України ХХ століття, створення «образу» селянського історика-аматора. На основі джерелознавчого аналізу розкрито інформативні можливості актуалізованої джерельної бази для дослідження ряду аспектів минулого.У процесі дослідження селянських мемуарних джерел зроблено обґрунтований висновок про їх репрезентативність, автентичність, науково-інформаційні можливості. Виявлено специфічні риси селянської мемуаристики та проаналізовано причини, що спричинили її ґенезу...^UThe dissertation is devoted to the development, analysis, and assessment of the informational and scientific possibilities of the peasant memoir sources of Southern Ukraine of the 20th century as a source of the history of the region in the second half of the 18th and 20th centuries. The research was conducted in compliance with the principles of objectivity, historicism and multifactoriality. Philosophical (dialectical, hermeneutics) and general scientific (analysis, synthesis, induction, typology, statistical) methods are adapted to the needs of source research. A number of special-historical methods (heuristics, historical-comparative, textological, biographical) were used. The dissertation analyzes the following types of personal sources: diaries, memoirs "modern stories", memoirs "autobiographies". In addition to memoirs, the source base of the research was made up of archival sources (materials of investigative cases, autobiographies), published epistolary sources and memories of military and political figures of the 20th century. The total source base is 133 items. In the analysis of the historiography of the problem, it is determined that the question of the prerequisites for the development of peasant memoirs allows us to distinguish two directions of research: specialized research on the issues of memoirs and peasant memoirs in particular; scientific works developing socio-economic, political, etc. topics related to the history of Southern Ukraine that allow you to form an idea of the historical processes that took place in the region. However, attention is drawn to the fact that until now there are no special source studies devoted to the comprehensive analysis of peasant memoir materials as a source for the history of Southern Ukraine in the mid-18th-20th centuries in the national historiography. An important direction of the dissertation research concerns the term "peasant memoirs". In particular, the development of criteria that would allow us to distinguish the memoirs of peasants from the personal sources of other social groups. Accordingly, based on the experience gained by domestic and foreign researchers, we can define the main criteria that allow us to classify peasant memoir sources of Southern Ukraine of the 20th century by type, albeit conditionally. As a result of the analysis of the historiography and the source base, one of the main criteria in the construction of the classification scheme is the educational factor, as one of the main elements, which allows the author of the source to be assigned to the group of peasant memoirs. A significant part of the research concerns the derivation of typical features of peasant memoir sources. The fact that in the matter of the type classification of the sources of peasant memoirs, we can single out, as the main feature, the blurring of forms and the combination of features corresponding to different types of sources in one text is particularly noteworthy. Accordingly, the application of specific classification schemes to some extent depends on the goals and tasks that researchers set for themselves. Thus, the approach to the classification of peasant memoir sources, namely the division into memoirs of "modern stories", memoirs-autobiographies, diaries, such as have or do not have primary sources, has an applied and at the same time conditional character. The main part of the dissertation is devoted to identifying the source potential of peasant memoir sources. Peasant memoirs of Southern Ukraine provide the researcher with significant information opportunities in the study of social, international and family relations, issues of household organization and housing. We have no less valuable historical information from these sources in the field of public leisure, folk traditions, rituals and calendar holidays. Peasant authors provide unique ethnographic materials, some of which are absent in works of classical ethnology. Peasant memoir sources contain information that is often absent in other types of sources. It is stated that the significant scientific and informative potential and high representativeness of materials of peasant memoir origin, which creates potential perspectives of learning about the past and gives the opportunity to represent many aspects of the socio-economic, spiritual and everyday life of Southern Ukraine. The study of peasant memoir sources that appeared during the 20th century and their wide involvement in historical research allows us to reflect historical reality as faithfully as possible, to reproduce in more detail and vividly both individual events and characteristic features of the era or individual personalities. Within the framework of this study, work was carried out on identifying, classifying, determining the type of peasant memoir sources of the 20th century in Southern Ukraine, creating the "image" of a peasant historian-amateur...

Подлужний А.С. Підприємства Дніпровського промислового комплексу як продуценти історичних джерел (1927 – 1991 рр.). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 032 – історія та археологія. – Запорізький національний університет. – Запоріжжя, 2023.У науковому дослідженні здійснено аналіз комплексу історичних джерел, які утворилися внаслідок діяльності промислових підприємств (ПП) металургійної та енергетичної галузей м. Запоріжжя, т.зв. «Дніпровського промислового комплексу» (ДПК), від початку його будівництва в 1927 р. і до здобуття Україною незалежності (1991) включно.З’ясування потенціалу засвоєння історіографічної джерельної бази засвідчило наявність чотирьох тематичних блоків, перспективних для використання: 1) предметна історія будівництва, розвитку та відновлення ПП ДПК; 2) формування фондів заводських і державних архівів, створення та розвиток мережі заводських музеїв та комплектування фондів державних краєзнавчих музеїв; 3) глобальні і локальні історичні контексти, що є важливими для з’ясування інформаційного потенціалу історичних джерел, які продукувалися ПП.Актуалізовану джерельну базу дослідження складають документи, які дають ключ до розуміння умов та обставин продукування історичних джерел власне заводами: 1) законодавчі та нормативно-правові акти партійних і радянських органів УРСР/СРСР; 2) службово-організаційна та розпорядча документація, представлена постановами вищих керівних органів (партійних і державних); 3) тематичні археографічні публікації документальних джерел з історії ДПК; 4) публікації усних історій мешканців запорізького краю; 5) довідково-інформаційні видання та та музеографічні публікації; 6) періодична преса запорізького краю.Осягнення обставин творення генеральної джерельної бази, її подальші аналіз й інтерпретації стали можливими за рахунок застосування: 1) засадничих наукових принципів об’єктивності та історизму; 2) загальнонаукових методів класифікації, абстрагування, аналізу та синтезу; 3) загально-історичних методів: історико-порівняльного, історико-типологічного та історико-генетичного; 4) спеціальних історико-джерелознавчих методів: архівної евристики, текстологічного аналізу, просопографії та біографістики, мікроісторії.Дослідження особливостей продукування документації промисловими підприємствами ДПК показало, що під час більшовицької індустріалізації 1920-х – початку 1930-х рр., відбулося адміністративне підпорядкування різних галузей промисловості України управлінським структурам місцевого та вищого рівнів. Економічна (виробнича) та соціальна діяльність запорізьких підприємств енергетики та металургії, відповідно, характеризується їх активними документаційними зносинами із багатьма контрагентами – радянськими та партійними органами, міністерствами УРСР та СРСР, що супроводжувалося продукуванням актових, діловодних, обліково-статистичних документів. У цих джерелах домінує інформація економічного та технічного характеру, яка не містить мало інформації для досліджень соціальної історії та повсякдення працівників ПП м. Запоріжжя. Виключенням є документація, щодо особового складу (кадрів), яка включає відомості щодо кількісного та якісного складу працівників, гендерної специфіки колективу, біографій конкретних осіб та представників соціальних мікрогруп. Лідером за інформативністю є такі різновиди: автобіографії, характеристики, особові листки (анекти) з обліку кадрів, трудові книжки. Діяльність ПП ДПК також сприяла, хоча й меншою мірою, створенню джерел оповідального жанру: спогади, щоденники, епістолярії. Їх тексти становлять перехідний варіант між службовим і приватним наративом, містять чимало радянських ідеологічних штампів, відзначаються високим рівнем авто-цензури авторів.Періодична преса промислових підприємств була для партійного та радянського керівництва запорізького регіону не тільки ЗМІ, але й інструментом агітації та пропаганди. Ці видання виникли внаслідок колективного керівництва промисловою галуззю з боку органів управління (заводські адміністрації) та самоуправління (профспілки), партійних/комсомольських організацій ПП. Переважали багатотиражні газети – «Дніпробудівець», «Дніпровський алюміній», «Дніпровський магній», «Дніпровський металург» та ін. Основна частина змісту кожного випуску цих часописів являла передруковку з центральних газет, із повідомленнями про розпорядження уряду та партії. Значний блок посідала виробнича тематика – висвітлення процесу виконання плану, ходу соціалістичних змагань, критиці й розбору причин відставання. Решта публікацій обслуговувала комплекс заходів влади із перетворення запорізьких робітників на «рушійну силу» режиму. Він полягав у: 1) конструюванні в регіоні нової надетнічної (радянської) та соціальної (робітничої) ідентичності; 2) русифікації (під виглядом інтернаціоналізму); 3) насаджувані молоді цензурованих естетичних уподобань; ...^UPodluzhny A.S. Enterprises of the Dnipro industrial complex as producers of historical sources (1927-1991). – Qualifying scientific work on manuscript rights. Dissertation for the Doctor of Philosophy degree in specialty 032 – history and archaeology. - Zaporizhzhia National University. - Zaporizhzhia, 2023. The scientific study analyzed a complex of historical sources that were formed as a result of the activity of industrial enterprises (PP) in the metallurgical and energy sectors of the city of Zaporizhzhia, the so-called "Dnipro industrial complex" (DPK), from the beginning of its construction in 1927 until Ukraine gained independence (1991), inclusive. Elucidation of the potential of assimilation of the historiographic source base proved the presence of four thematic blocks promising for use: 1) subject history of the construction, development and restoration of the DPK PP; 2) formation of funds of factory and state archives, creation and development of a network of factory museums and completion of funds of state local history museums; 3) global and local historical contexts, which are important for clarifying the informational potential of historical sources produced by PP. The updated source base of the research consists of documents that provide the key to understanding the conditions and circumstances of the production of historical sources by the factories themselves: 1) legislative and regulatory acts of the party and Soviet bodies of the Ukrainian SSR...