Вперше експериментально доведено, що аніліди хінолін-карбонових кислот є сполуками, які мають виражені діуретичний, гіпотензивний і дегідратаційний ефекти. Показано доцільність подальшого пошуку діуретиків з гіпотензивною активністю серед речовин зазначеної групи. Доведено, що зміни функціональної діяльності нирок під впливом карборену залежать від його дози, тривалості застосування та ступеня гідратації організму. Вперше показано, що карборен нормалізує порушення кислотно-лужної рівноваги (КЛР) і водно-електролітного обміну за умов артеріальної гіпертензії (АГ). З'ясовано механізми порушень водно-електролітного обміну у спонтанно гіпертензивних щурів, які проявляються ранньою гіперкреатинемією поряд з мікроальбумінурією і призводять до порушення функції нирок. Доведено, що механізми реалізації антигіпертензивного ефекту карборену базуються на зменшенні рідини в організмі у спонтанно гіпертензивних щурів, а також за рахунок прямої спазмолітичної дії на стінку судин. Вперше вивчено зміни КЛР в організмі інтактних тварин, за умов АГ і у разі патології нирок і перспективи корекції порушень КЛР карбореном. Показано, що порушення КЛР за умов АГ і на тлі метаболічного ацидозу, спричиненого хлористим амонієм, проявляються артеріальною гіпоксемією, зменшенням утилізації кисню тканинами, зниженням вмісту стандартного бікарбонату і, як наслідок, зменшенням суми буферних основ. Всі ці зміни нормалізуються за умов уведення карборену. Вперше доведено, що місцем локалізації діуретичного ефекту є дистальний і частково проксимальний відділи звивистих канальців нефрону.

  Скачати повний текст