На матеріали листів М. М. Коцюбинського та його сучасників розглянуто особливості вираження культурно-історичного й прагмалінгвального компонентів. Установлено, що перший виявляє себе екстра- та інтралінгвально. Важливими в культурно-історичному аспекті є лінгвокультуреми й конотації (останні виконують оцінно-емотивну функцію). Характерні прагмалінгвальні ознаки епістолярного тексту - емотивність, експресивність, оцінність, тобто прагмалінгвальний компонент мовної семантики співвідносний з конотативним, який виконує стратегічно орієнтовану комунікативну функцію. Епістолярний стиль, однією з визначальних рис якого є дискурсивність, споріднений з публіцистичним стилем екстралігвальною структурою, з художнім та розмовно-побутовитм - наповненням лінгвістичної структури; водночас, для нього властиві узуальні та оказіональні конотації, що дозволяє сприймати листування крізь призму загального та конкретного. Найбільш конотовані в епістолярію формули-звертання, побажання, прохання, постскриптуми, у яких переважають позитивні конотації, та фразеологізми, де домінують негативні.

  Скачати повний текст