Скачати повний текст

Дисертацію присвячено дослідженню наукової спадщини визначного фольклориста, історика, літературознавця, публіциста Михайла Драгоманова. Грунтовно проаналізовано фольклористичні праці ученого, з'ясоване їх значення для розвитку фольклорознавства. В дослідженні розглядаються фольклорні видання та наукові студії М. Драгоманова.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено комплексному концептуальному дослідженню міфологічного простору української прозової традиції, пов'язаного із тематикою життя, смерті та відродження / воскресіння героя і людства загалом. У роботі подано розлогу із намаганням вичерпності характеристику історіографії наукового дискурсу від часів античності й до сучасності щодо проблем міфологічного підґрунтя народної прози, танатологічних уявлень, уявлень та вірувань про посмертне існування та безсмертя. Осмислено просторову модель у міфологічній картині світу українства в компаративному висвітленні з культурними традиціями інших народів, що оприявлюється у міфологічній прозі. Проаналізовано результати проведеного опитування щодо побутування сучасних уявлень українців про посмертне існування людства. Висвітлено особливості образотворення казкового (чарівної казки) і неказкового (легенди, билиці) епосу. Запропоновано класифікацію із детальною характеристикою образів, пов'язаних із сюжетними конструктами мортальної тематики та подолання смерті. Проведено розгорнутий аналіз парадигми мотивів смерті та відродження / воскресіння героїв чи людства загалом в українській казковій і неказковій прозі. Зокрема, на матеріалі текстів українських народних чарівних казок схарактеризовано експліцитний та імпліцитний рівні вираження мотивів загибелі / смерті протагоністів та виокремлено мотивеми подолання смерті через подорож героя до потойбіччя і повернення до профанного світу: катабасису (спуску героя вниз до потойбіччя) та анабасису (сходження героя вгору за вертикаллю). Детерміновано поняття «кладогенез» та «анагенез» у неказковій народній прозі на позначення мотивем колективної загибелі й відродження людства.^UThe dissertation is devoted to a complex conceptual study of the mythological space of the Ukrainian prose tradition, related to the themes of life, death and rebirth / resurrection of the hero and humanity in general. The dissertation presents a comprehensive description of the historiography of scientific discourse from antiquity to the present on the issues of the mythological basis of folk prose, thanatological ideas, beliefs and ideas about afterlife and immortality. The spatial model in the mythological worldview of Ukrainians in a comparative light with the cultural traditions of other peoples, which is manifested in mythological prose, is comprehended. The analysis of the texts confirms the presence of both vertical and horizontal planes with the semantics of the space of death. The horizontal plane does not have any vector (the folk prose does not emphasize the eastern, western, southern or northern directions of the hero's movement to the otherworld), but these planes always belong to the boundary space. The vertical plane of the death locus is located in the underground (lower projection of the vertical vector ) and the celestial (upper projection of the vertical vector ) worlds with the domination of the lower projection (). A survey was conducted on Ukrainians' perceptions of theafterlife of mankind and its results are analyzed. The concept of «death» in folk prose texts is analyzed at three levels: 1) as an object (embodied in a concrete character); 2) as a 42 process (implemented through a motive); 3) as a spatial concept (expressed through the locus). The peculiarities of the formation of a fairy tale (magic tale) and a non-fairy tale (legend, bylytsia) epic are highlighted.

Беручи віддалено початок у структуралізмі, який розглядав чарівну казку з погляду персонажної системи, ґендерне казкознавство зароджується у 1970-хх та ставить перед собою принципово нові питання. Структурний підхід не мав на меті встановити ґендерні особливості чи класифікувати персонажів та їх особливості за ґендером. Втім, саме структуралізм розпочинає розгляд чоловічої, жіночої та нейтральної казки. Хоча й останні два типи перебували на периферії дослідження тривалий час, із 1970-хх років ситуація змінюється, і такі дослідники як Еллі Кьонгас-Маранда, Бенгт Хольбек, Ізабель Кардігос,Крістіна Бакхілега, Кей Стоун та інші змінили напрям казкознавчих студій. Вони концентруються на жіночих персонажах, розглядають нейтральну казку, а також порушують ряд істотно нових питань, пов’язаних як із ґендерною репрезентацією персонажної системи, так і з проблематизацією ґендеру як такого, ґендерної репрезентації та стереотипізації у чарівних казках.Це дослідження пропонує поглянути на українську чарівну казку через призму ґендерного казкознавства та комбінує цей дискурс із структурноритуальним підходом. У дослідженні виділяємо категорію андрогінності як ґендерно-функціональну категорію. Оскільки чарівна казка містить у собі залишки ритуалів та часто ілюструє обряди переходу, особлива вага удослідженні приділяється категорії лімінальності як маркеру андрогінності. Лімінальність співіснує із сакральним, і в контексті цього дослідження сакральне дорівнює лімінальному.^URooting remotely in structuralism that examined fairy tale from a personage system point of view, Gender Studies on fairy tales starts in 1970-ss and poses fundamentally new questions. Structural approach did not aim to define gender-based peculiarities or to classify personages and their specifics according to their gender. However, it was structuralism that started considering male, female, and neuter tales. Despite two last types have been on the periphery of research for a long time, the situation has changed in 1970-ss, and such researchers as Elli Köngas-Maranda, Bengt Holbek, Isabel Cardigos, Christina Bacchilega, Key Stone, and others changed thedirection of Fairy Tale Studies. They focus on female characters, examine neuter tale, as well as rise a set of fundamentally new questions related to both gender representation of personage system and problematizing gender itself, gender representation and stereotypes in fairy tales.This research suggests looking at Ukrainian fairy tales through the scope of Gender Studies of Fairy Tales and combines this discourse with structural-ritual approach. In the research we highlight the category of androgyny as gender-functional category. Since fairy tale contains remnants of rituals as well as often reflects rites of passage, the research pays close attention to the category of liminality as a marker of androgyny. Liminality co-exists with sacral, and in a context of the research sacral is equated with liminal.