Обгрунтовано фундаментальну значимість історичної соціально-філософської спадщини у трактуванні головних аспектів феномену особистості для поглибленого концептуального усвідомлення процесу самореалізації особистості у контексті нових соціальних практик. Виокремлено основні парадигмальні модуси особистості, що мають класичне філософське обгрунтування. Доведено, що ці модуси є загально-методологічною засадою новітніх соціально-філософських і психологічних інтерпретацій особистості, особливо в пошуках її загально цивілізованих вимірів. Висвітлено історичну та сучасну філософсько-літературну полеміку щодо підставових вимірів особистості та її структури. Шляхом цілісного філософського дискурсу феномену становлення особистості визначено та розкрито його провідний констатуючий і детермінуючий вимір - смисл життя. Обгрунтовано, що смисл життя є процесом і результатом активного буття особистості через ідеально-рефлексійну та предметну діяльність. Виявлено, що смисл життя є універсальною детермінантою та загальною формою буття особистості, її екзистенцією. Установлено необхідність створення комплексної системи виховання.

  Скачати повний текст