Виявлено сутність реформаторської педагогіки як системного феномену, визначено етапи вивчення ідей реформаторської педагогіки у вітчизняній педагогічній науці. Виокремлено педагогічні та позапедагогічні чинники, що зумовлювали звернення до зарубіжного досвіду. Встановлено, що ідеї, які стали предметом дослідження українських освітніх діячів, презентували всі провідні течії реформаторської педагогіки, спонукали до створення оригінальних концепцій і принципово нових течій (педагогіки колективу, санітарної педагогіки, педагогіки національного виховання). З'ясовано, що організаційне забезпечення дослідження теорії та практики реформаторської педагогіки розгорталося за державної підтримки та набувало ознак напряму освітньої політики Народного комісаріату освіти УСРР. Доведено, що ідеї реформаторської педагогіки виступали підгрунтям для оновлення цільової, змістової та організаційно-методичної складових загальнопедагогічної та методичної підготовки українського радянського вчительства.

  Скачати повний текст