Визначено функціональне навантаження та прагматичну природу української пісні-хроніки та її основних концептів. Вперше систематизовано теоретичні дослідження співанки-хроніки як особливого жанру українського фольклору, зокрема, проаналізовано наукові праці відомих українських фольклористів І.Срезневського, М.Драгоманова, О.Кольберга, І.Франка, В.Гнатюка, Ф.Колесси. Запропоновано визначення терміну "пісня-хроніка". Розкрито особливості трансформації реального факту в сюжет хронікальної пісні, показано своєрідність поетичної структури фольклорного твору. Вперше проаналізовано парадигму трагічного у контексті вивчення пісні-хроніки, досліджено актуальну та дискусійну проблему творчих взаємозв'язків у системі першоавтор - автор-інтерпретатор - колективний автор. З використанням нових підходів вивчено поетику хронікальних пісень. До наукового обігу залучено малодосліджені варіанти співанок-хронік. Здійснено грунтовну ретроспекцію збірок фольклорних текстів, до яких включено співанки-хроніки, від Вацлава з Олеська (1833), О.Кольберга (1883) до академічного видання (1972). Для характеристики психологічної функції співанки-хроніки залучено значну кількість авторитетних праць з психології. Виявлено традиційні форми в авторському творенні, досліджено синтез традиційного та нового, індивідуального та колективного. Проаналізовано зразки, у яких відображено трагічні моменти, у контексті філософських узагальнень з метою визначення домінантних особливостей пісень досліджуваного жанру.

  Скачати повний текст