Досліджено роль зміни авторитету під час творення питомої традиції української літератури в контексті актуального на сьогодні процесу формування ідентичності. Динаміку авторитету, від авторитету Святого Письма в Середньовіччі до авторитету автора в епоху Ренесансу, простежено на матеріалі ораторсько-проповідницької прози XI - початку XVII ст. Визначено жанрово-стильові прийоми, які репрезентують цю динаміку та визначають автора як виразника національної культури та літератури. Особливого значення це набуває в період становлення української літературної традиції, коли в культурі Русі були наявні греко-візантійський та західноєвропейський контексти.

  Скачати повний текст