Уперше системно досліджено романно-повістеву прозу М.Старицького, її місце в українському історико-літературному процесі рубежу ХІХ - ХХ ст. Розглянуто сім історико-пригодницьких романів і сім повістей різної проблематики. Проаналізовано методологічні основи творчості письменника (світогляд, історіософію, релігійність, естетику, стиль) та їх реалізацію в прозі митця. Висвітлено жанрово-стильові, сюжетно-композиційні особливості романів і повістей, їх проблематику, концепцію героя та образну структуру великоформатної прози М.Старицького. Вперше по-новому осмислено ряд важливих аспектів творчості письменника - релігійність, пригодництво, індивідуальний стильовий дискурс, жанрово-видове означення романів і повістей. Зазначено очевидні типологічні паралелі між творами М.Старицького і творами українських авторів: П.Куліша, І.Нечуя-Левицького, П.Мирного, Б.Лепкого, М.Чернявського та ін. Наголошено, що прозова спадщина М.Старицького є важливою і невід'ємною частиною українського літературного процесу кінця ХІХ - початку ХХ ст.

  Скачати повний текст