Уперше проведено цілісний аналіз процесу формування й утвердження психології релігії як релігієзнавчої галузі знання. У контексті відношення "людина - Бог" виявлено передумови ідеї осягнення релігії як психологічного феномену, у яких сходження людини до Бога здійснюється шляхом розкриття можливостей свого внутрішнього "Я", взаємозв'язку людського та божественного, внаслідок якого здійснюється творення особистості, її преображення. Висвітлено різноманітні шляхи та тенденції формування психології релігії як галузі наукового знання, у якій закладались її концептуальні засади, окреслювався сутнісний взаємозв'язок між постановкою проблем і способом їх вирішення, підгрунтям цього зв'язку були екзистенційні та гуманістичні пріоритети, які забезпечували сталість релігієзнавчо-психологічної традиції, а також сприяли інноваційним тенденціям у процесі наукового поступу. Запропоновано думку, що саме у психології релігії як релігієзнавчій дисципліні, релігійність, пов'язуючись з духовністю, постає визначальним критерієм її проблематики та набуває статусу самовизначення і самоствердження людини. Визначено, що провідною тенденцією вітчизняної психології релігії все більшою мірою стає її екзистенційно-особистісна спрямованість, у якій відображається потужна традиція світової та української релігієзнавчої думки.

  Скачати повний текст