Проаналізовано літературу українського Підкарпаття першої половини XX ст., історичні умови її розвитку та утворення двох різних напрямів, об'єднаних патріотичним духом, але різних за ідейно-естетичними ознаками, а саме: літератури народовецького напряму на підставі творчості А.Волошина, І.Невицької, Ю.Станинця та літератури чину на базі поезії С.-С. Сабола-Зореслава й І.Рошка-Ірлявського. Проаналізовано своєрідність кожного з зазначених напрямів, їх ідейно-естетичні програмні настанови, роль в історії розвитку літератури краю та місце в загальноукраїнському літературному контексті. Досліджено функціональне перспективне значення народовецької літератури та літератури чину.

  Скачати повний текст