Цілісно досліджено художню інтерпретацію козацтва в українській історичній романістиці першої половини XX ст, її соціальної актуальності, філософічності, мистецької цінності. Виділено проблемно-аналітичні аспекти та доопрацьовано зіставлення зв'язків історіографії та художньої творчості. Визначено жанрову специфіку. Висвітлено питання диференціації та типології історичного роману. Розглянуто певні твори репресованих та заборонених письменників (16 романів 14-ти авторів). Виявлено особливості шляхів і засобів художнього втілення історичних реалій. Досліджено роль домислу та вимислу та їх вплив на структурування художніх текстів. Доведено, що написаним за різних політичних умов різними авторами романам властиві певні семантичні особливості та структура текстів. Висвітлено провідні принципи та засоби конструювання образів-виразників національного характеру, індивідуально-людських прагнень і дій історичних осіб, їх внутрішнього світу. Встановлено й охарактеризовано жанрово-стильові модифікації історико-соціального, історико-психологічного, історико-пригодницького, історіософського романів і роману-хроніки. Систематизовано літературно-критичні й історико-літературні судження про окремі історичні романи. Проаналізовано їх слушність чи заангажованість.

  Скачати повний текст