Проаналізовано фахову підготовку українських цивільних і військових медиків в Австро-Угорській та Російській імперіях і здобуття ними практичного досвіду напередодні та в роки Першої світової війни. Розглянуто головні чинники складної санітарно-епідемічної ситуації в Україні в роки національного державотворення. Простежено шляхи вирішення проблеми лікарських кадрів у перші місяці становлення Західно-Української Народної Республіки, створення мережі військових медичних пунктів і госпіталів у прифронтових областях українсько-польської війни та в запіллі, забезпечення їх необхідним обладнанням, медикаментами та продовольством. Досліджено діяльність військових і цивільних лікарів і санітарів, які оберігали життя та здоров'я особового складу УГА під час українсько-польської війни 1918 - 1919 рр. у Східній Галичині та боротьби за українську незалежність у Наддніпрянщині 1919 - 1920 рр. Розкрито роль українських цивільних волонтерів і харитативних організацій у медичному нагляді за пораненими та хворими вояками УГА на фронті, в запіллі під час української влади та в полоні під час окупації ворожих сил.

  Скачати повний текст