Розглянуто питання фонетико-морфологічних, словотвірних і семантико-стилістичних особливостей арготичної лексики у друкованих творах засобів масової інформації. Доведено, що лексику арго можна вважати особливою лексичною підсистемою розмовної мови, яка характеризується тенденцією до проникнення у нормативне вживання завдяки своїм фонетико-морфологічним і семантичним особливостям. Проведено систематизацію фонетичних процесів у арготичній лексиці, яка дозволила виявити фонетичні зміни, що стали регулярними та спричинили подвійне написання арготизму. Визначено слабкі тенденції вимови, які не можуть бути зафіксованими в орфографії арготизмів. Проведено частотний аналіз арготичних скорочень, який засвідчив, що домінуючою в арго є тенденція до скорочення слова. Дослідження семантичних процесів арготичному словнику дозволило охарактеризувати процес синонімічного заміщення, який структурно представлено системою синонімічних матриць. З'ясовано, що в мові преси топоніми й антропоніми виступають як лексичні одиниці, здатні виконувати різноманітні стилістичні функції. Їх функціонування на сторінках газет вносить у текст енциклопедичну, соціальну, емоційно-оцінну інформацію, за допомогою якої здійснюється мовленнєвий вплив на читача. Зроблено висновок про те, що використання арготизмів для реалізації різноманітних стилістичних функцій пов'язане з тенденцією до експресивності газетних текстів. Узагальнено соціально-когнітивні передумови узуалізації арготичних систем у нормативній французькій мові.

  Скачати повний текст