Наведено універсальну дефініцію приватного життя як сфери життєдіяльності людини та предмету правового впливу. Визначено основні (юридично значущі) ознаки приватного життя та критерії приватності. Проведено історичну реконструкцію процесів формування та розвитку права на недоторканність приватного життя (прайвесі). Надано загальну характеристику законодавчого забезпечення недоторканності приватного життя (прайвесі) у провідних зарубіжних країнах. Визначено універсальні принципи забезпечення права на недоторканність приватного життя (прайвесі) за сучасних умов. Висвітлено основні підходи щодо вдосконалення юридичного механізму забезпечення права на недоторканність приватного життя (прайвесі) в Україні. Визначено пріоритетні напрямки захисту права на недоторканність приватного життя (прайвесі) на сучасному етапі.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено формуванню цілісної концепції конституційно-правового регулювання духовно-культурних відносин, здатної стати доктринальною основою для відповідних політико-правових реформ в Україні..У роботі охарактеризовано духовно-культурні відносини як предмет конституційно-правового регулювання в загальнотеоретичному аспекті, розкрито проблеми взаємодії конституції та ідеології в аспекті регулювання духовно-культурних відносин. Обґрунтовано тезу про те, що духовно-культурна підсистема суспільного ладу є важливим елементом загального предмета конституційно-правового регулювання. Виокремлено особливості конституційно-правового регулювання духовно-культурної сфери; до них віднесено: а) неоднорідність сфери культури як предмета правового регулювання, що зумовлює необхідність прийняття значної кількості нормативно-правових актів; б) складно-підпорядкованість сфери культури як предмета регулювання, що зумовлює потребу в розмежуванні повноважень між органами державної влади і місцевим самоврядуванням розподіляє й національне законодавство в сфері культурі на два рівні правових актів: загальнодержавні та місцеві; в) протекціоністський характер державної політики в галузі культури, що виражається у вирішенні державою завдань з підтримки національної культури, поширення культурних цінностей, підтримки програм та ініціатив щодо її розвитку; г) значною мірою декларативний характер правових актів, що приймаються у духовно-культурній сфері, особливо стратегій та концепцій; д) багатоманітність методів правового регулювання духовно-культурних відносин. Відзначено, що в демократичному суспільстві людина є самоцінною та автономною, і внутрішній світ належить тільки їй, тож завдання держави і права зводиться до того, щоб створити максимально комфортні умови для духовно-культурного розвитку особистості людини. Натомість спроби держави підпорядкувати духовно-культурну сферу інтересам державного будівництва є проявом тоталітаризму і призводять до грубих порушень прав людини.Продемонстровано, що в основі конституційно-правового регулювання духовно-культурних відносин лежать як загальні принципи засад конституційного ладу, так і особливі принци¬пи, що стосуються виключно даної підсистеми суспільного ладу. Залежно від специфіки політичного режиму і політичної системи для спеціальних принципів духовно-культурної системи характерна бінарність: ідеологічний плюралізм / ідеологічний монізм; свобода творчості / партійність творчості; державний полілінгвізм / державний монолінгвізм; світська держава / релігійна (клерикальна) держава тощо.Обґрунтовано тезу про те, що ключову роль при визначенні конституційних засад духовно-культурних відносин відіграє співвідношення між конституцією та ідеологією. Визначено, що предмет конституційно-правового регулювання духовно-культурної системи в сучасних державах складають три основні групи суспільних відносин: а) відносини щодо створення матеріальних та духовних цінностей культури; б) відносини щодо освоєння досягнень культури; в) відносини щодо охорони матеріальних та духовних культурних цінностей. Надано розгорнуту характеристику системи культурних прав і свобод людини і громадянина за чинною Конституцією та поточним законодавством України. Звертається увага на деталізацію основних культурних прав у Законі України «Про культуру».Обґрунтовано висновок про те, що за роки незалежності в Україні відбулася суттєва зміна взаємовідносин держави і сфери культури: від моделі держави-інженера, характерної для багатьох країн Східної Європи, до престижно-просвітницької моделі, що притаманна розвиненим державам Західної й Центральної Європи (наприклад, Франції). У законодавстві це виявилося в зміні «Основ законодавства про культуру» 1992 р. на Закон України «Про культуру» 2010 р. Сформульовано конкретні пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання духовно-культурних відносин в Україні; зокрема, запропоновано: а) доповнити Конституцію України окремою статтею, присвяченою культурі та її значенню для розвитку українського суспільства; б) перелік основних культурних прав людини і громадянина в Конституції України доповнити правом на доступ до культурних цінностей; в) у Законі України «Про культуру» передбачити легальне визначення понять «культурна послуга», «мінімальні стандарти забезпечення населення культурними послугами», «центр культурних послуг», запровадження моніторингу та оцінювання реалізації державної культурної політики; г) процес децентралізації публічної влади поширити на духовно-культурну сферу.^UThe dissertation is devoted to the formation of a holistic concept of constitutional and legal regulation of spiritual and cultural relations, which can become a doctrinal basis for relevant political and legal reforms in Ukraine.The paper characterizes spiritual and cultural relations as a subject of constitutional and legal regulation in the general theoretical aspect, reveals the problems of interaction of the constitution and ideology in the aspect of regulation of spiritual and cultural relations.The thesis that the spiritual and cultural subsystem of the social system is an important element of the general subject of constitutional and legal regulation is substantiated.The peculiarities of the constitutional and legal regulation of the spiritual and cultural sphere are highlighted; these include: a) the heterogeneity of the cultural sphere as a subject of legal regulation, which necessitates the adoption of a significant number of regulations; b) the complexity of the cultural sphere as a subject of regulation, which necessitates the separation of powers between public authorities and local governments and divides national legislation in the field of culture at two levels of legal acts: national and local; c) the protectionist nature of the state policy in the field of culture, which is expressed in the state's solution of tasks to support national culture, dissemination of cultural values, support programs and initiatives for its development; d) largely declarative nature of legal acts adopted in the spiritual and cultural sphere, especially strategies and concepts; e) diversity of methods of legal regulation of spiritual and cultural relations.It is noted that in a democratic society a person is self-sufficient and autonomous, and the inner world belongs only to him, so the task of the state and law is to create the most comfortable conditions for spiritual and cultural development of the individual. Instead, the state's attempts to subordinate the spiritual and cultural sphere to the interests of state-building are a manifestation of totalitarianism and lead to gross violations of human rights.It is shown that the constitutional and legal regulation of spiritual and cultural relations is based on both the general principles of the principles of the constitutional order and special principles relating exclusively to this subsystem of the social order. Depending on the specifics of the political regime and political system for the special principles of the spiritual and cultural system is characterized by binary: ideological pluralism / ideological monism; freedom of creativity / partisanship of creativity; state polylingualism / state monolingualism; secular state / religious (clerical) state, etc.The thesis that the relationship between the constitution and ideology plays a key role in determining the constitutional principles of spiritual and cultural relations is substantiated.It is determined that the subject of constitutional and legal regulation of the spiritual and cultural system in modern states are three main groups of social relations: a) relations for the creation of material and spiritual values of culture; b) relations for the development of cultural achievements; c) relations concerning the protection of material and spiritual cultural values.A detailed description of the system of cultural rights and freedoms of man and citizen under the current Constitution and current legislation of Ukraine is given. Attention is paid to the detail of basic cultural rights in the Law of Ukraine "On Culture".The conclusion is substantiated that during the years of independence in Ukraine there has been a significant change in the relationship between the state and culture: from the model of the engineer state, typical of many Eastern European countries, to the prestigious educational model of developed Western and Central European countries. France). In the legislation it was manifested in the change of the "Fundamentals of Legislation on Culture" in 1992 to the Law of Ukraine "On Culture" in 2010.Specific proposals for improving the legal regulation of spiritual and cultural relations in Ukraine have been formulated; in particular, it is proposed: a) to supplement the Constitution of Ukraine with a separate article on culture and its significance for the development of Ukrainian society; b) to supplement the list of basic cultural rights of a person and a citizen in the Constitution of Ukraine with the right of access to cultural values; c) in the Law of Ukraine "On Culture" to provide a legal definition of "cultural service", "minimum standards for providing cultural services", "cultural services center", the introduction of monitoring and evaluation of state cultural policy; d) the process of decentralization of public power to extend to the spiritual and cultural sphere.

Дисертацію присвячено формуванню цілісної концепції конституційно-правових засад взаємодії людини і держави в умовах інформаційного суспільства, здатної стати доктринальною основою для відповідних політико-правових реформ в Україні.У роботі з'ясовано історичні передумови становлення та розвитку конституційно-правових відносин людини і держави в умовах інформаційного суспільства, розкрито основні концепції інформаційного суспільства та їхній вплив на конституційно-правові відносини, охарактеризовано основні теорії та концепції взаємодії людини і держави в умовах інформаційного суспільства. Обґрунтовано тезу про те, що в аспекті ґенези світового конституціоналізму на форми, зміст і динаміку взаємодії людини і держави істотно впливають, з одного боку, інформаційні революції, а з іншого – «нашарування» проявів правової держави (спочатку ліберальний, потім демократичний, а згодом і соціальний), обґрунтовано, що на сьогодні така взаємодія відбувається в умовах розгортання шостої (мережевої) інформаційної революції та розбудови соціальної правової державності.Стверджується, що становлення конституційної державності в аспекті інформаційної взаємодії людини і держави відбувалося в напрямку розширення юридичних можливостей для громадян (підданих): а) брати участь в обговоренні державно-владних рішень, у т.ч. піддавати їх публічній критиці; б) звертатися до органів державної влади зі скаргами і пропозиціями; в) здійснювати контроль за органами держави, тобто отримувати інформацію про їх діяльність, прийняті рішення та акти з поясненням причин і очікуваних наслідків їх прийняття.Констатовано, що інформаційна взаємодія між особою і конституційною державою призвела до визнання й закріплення низки основних прав і свобод людини і громадянина (таких, як свобода слова, свобода друку, свобода петицій, право на інформацію), деяких форм безпосередньої демократії, зокрема виборів і референдумів (в обох випадках від громадянина вимагається висловити свою думку, позицію з приводу певних кандидатур чи питань суспільного значення), а також відповідної зміни в порядку (технології) їх реалізації.Запропоновано поряд із наявними параметрами інформаційної реальності включити до її характеристики людиновимірні зміни, котрі відбуваються в ній, тобто доповнити соціально-технічний образ інформаційного суспільства соціально-антропологічними ознаками і, таким чином, зафіксувати появу «людини інформаційної», котра виступає елементом інформаційної реальності не тільки як суб'єкт, але й як «оцифрована частка» діджитального простору.Продемонстровано, що конституційно-правове забезпечення відносини людини і держави в умовах інформаційного суспільства здійснюється шляхом секторального законодавчого регулювання, тобто внормування окремих аспектів реалізації інформаційних прав особи та використання ІКТ у здійсненні публічної влади, зокрема через запровадження технологій електронного врядування та електронного правосуддя. Відзначено, що сферою суміжних інтересів людини і держави в умовах інформаційного суспільства є кібербезпека. При цьому загальним напрямком державної політики є прийняття державних програм (стратегій), спрямованих на забезпечення інформаційної безпеки в мережі Інтернет, а одним із найбільш поширених методів регулювання в цій сфері – обмеження доступу до інформаційних ресурсів, які поширюються з використанням цієї мережі, та притягнення до юридичної відповідальності осіб, винних у вчиненні правопорушень із використанням ІКТ.Акцентовано увагу на тому, що згідно з чинною Конституцією України взаємодія людини і держави в умовах інформаційного суспільства має ґрунтуватись на визнанні прав людини (у т.ч. інформаційних прав і свобод) і бути орієнтована на забезпечення її безпеки і всебічного розвитку, але без запровадження цензурних заходів. Визначено, що регулювання конституційно-правових засад взаємодії людини і держави в умовах інформаційного суспільства в Україні відбувається за чотирма основними напрямками (секторами): 1) засади правового статусу особи в інформаційному суспільстві; 2) засади правового статусу засобів масової інформації в інформаційному суспільстві; 3) засади публічного врядування в умовах інформаційного суспільства (у т.ч. електронне врядування та електронні форми демократії участі); 4) засади інформаційної безпеки людини і держави в умовах інформаційного суспільства. Обґрунтовано необхідність розробки нової Стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні, розрахованої на довгострокову перспективу (до 2050 р.). Вона має передбачати, зокрема, розвиток електронної демократії, електронної економіки, електронної комерції, електронного судочинства, електронних послуг, електронної культури, електронної освіти, електронної медицини, електронної інфраструктури тощо.^UThe dissertation is devoted to the formation of a holistic concept of the constitutional and legal foundations of human-state interaction in the information society, which can become a doctrinal basis for relevant political and legal reforms in Ukraine.The historical preconditions of formation and development of constitutional-legal relations of man and state in the information society are revealed, the basic concepts of information society and their influence on constitutional-legal relations are revealed, the basic theories and concepts of interaction of man and state in information society are described.The thesis is substantiated that in terms of the genesis of world constitutionalism the forms, content and dynamics of human-state interaction are significantly influenced, on the one hand, by information revolutions and, on the other, by the "layering" of the rule of law. and social), it is substantiated that today such interaction takes place in the context of the sixth (network) information revolution and the development of social rule of law.It is argued that the formation of constitutional statehood in terms of information interaction between man and the state was in the direction of expanding legal opportunities for citizens (subjects): a) to participate in the discussion of government decisions, including subject them to public criticism; b) appeal to public authorities with complaints and suggestions; c) exercise control over state bodies, ie receive information about their activities, decisions and acts with an explanation of the reasons and expected consequences of their adoption.It was stated that the information interaction between the individual and the constitutional state has led to the recognition and consolidation of a number of fundamental human and civil rights and freedoms (such as freedom of speech, freedom of the press, freedom of petition, right to information), some forms of direct democracy, including elections and referendums (In both cases, the citizen is required to express his opinion, position on certain candidates or issues of public importance), as well as appropriate changes in the order (technology) of their implementation.It is proposed to include along with the existing parameters of information reality in its characteristics human-dimensional changes that occur in it, ie to supplement the socio-technical image of the information society with socio-anthropological features and thus record the emergence of "information man", which is an element of information reality as a subject, but also as a "digitized particle" of digital space.It is demonstrated that the constitutional and legal support of the relationship between man and the state in the information society is carried out through sectoral legislation, ie regulation of certain aspects of information rights and the use of ICT in public administration, including through the introduction of e-government and e-justice.It is noted that the sphere of related interests of man and state in the information society is cybersecurity. At the same time, the general direction of state policy is the adoption of state programs (strategies) aimed at ensuring information security on the Internet, and one of the most common methods of regulation in this area - restricting access to information resources distributed through this network and attracting legal liability of persons guilty of committing offenses using ICT.Emphasis is placed on the fact that according to the current Constitution of Ukraine, human-state interaction in the information society should be based on the recognition of human rights (including information rights and freedoms) and be focused on ensuring its security and comprehensive development, but without censorship measures.It is determined that the regulation of constitutional and legal principles of human-state interaction in the information society in Ukraine takes place in four main areas (sectors): 1) principles of legal status of a person in the information society; 2) the principles of the legal status of the media in the information society; 3) principles of public governance in the information society (including e-government and electronic forms of participatory democracy); 4) principles of information security of man and state in the information society. The necessity of developing a new Strategy for the development of the information society in Ukraine, designed for the long term (until 2050), is substantiated. It should include, inter alia, the development of e-democracy, e-economy, e-commerce, e-justice, e-services, e-culture, e-education, e-medicine, e-infrastructure, etc.

У дисертації проведено комплексний аналіз концепцій конституційної економіки, яка народилася та розвинулася, у першу чергу, в межах економічної теорії, передусім теорії права власності та теорії суспільного вибору. Аргументовано, що конституційна економіка може розглядатися в різних площинах, зокрема як науковий напрям та як явище об'єктивної дійсності. Сформульовано, що юридична доктрина конституційної економіки знаходиться в стані формування. Встановлено, що метою конституційної економіки є оцінка відповідності державно-правової політики тим цінностям та принципам, які закріплені в національних конституціях, тобто оцінка рівня збалансованості приватного і публічного інтересу, співмірності втручання держави в сферу реальної економіки.З'ясовано, що доцільно виділяти дві базові економічні системи – ліберальну та соціальну (соцієтальну). Пропонується розглядати концепт ліберальної економічної моделі як квінтесенцію прагматичного утилітаризму, здорового глузду, багатовікового досвіду та надбань філософської, політичної, економічної та правової думки XVII-XVIII століть. Проаналізовано конституції як певні правові моделі економіки. З'ясовано, що з точки зору конституційного моделювання економічних політик і практик, тобто юридичної кваліфікації, конституції сьогодні під впливом глобалізаційних та інтеграційних процесів мають ознаки синтетичності та гібридності. Доводиться, що суттєве значення на сучасному етапі розвитку людства набуває оцінка ефективності впровадження таких масштабних обмежень, що відбуваються у 2020-2021 рр., з точки зору економічних та соціальних ризиків. Обґрунтовується необхідність подальшого осмислення і уточнення категоріального апарату конституційної економіки, зокрема таких понять як демократичний конституціоналізм, західноцентристська конституційна парадигма та конституційна демократія соціалістичного типу. Відзначається, що сутність конституційної економіки можна розкрити через взаємовідносини її суб'єктів. Зміст та характер цих взаємовідносин відбиває специфіку економічної, політичної та правової системи кожної країни. Висвітлена важлива роль держави як ключового суб'єкта публічно-приватного партнерства в економічній сфері. В аспекті конституційної економіки та публічно-приватного партнерства визначено місце судової системи. Запропоновано авторське визначення взаємодії публічно-правових та приватних суб'єктів економічних відносин, під якою пропонується розуміти таке взаємовідношення, предметом якого є їхній взаємний вплив з метою забезпечення економічного зростання, а також гарантування та забезпечення економічних конституційних прав і свобод. Проаналізовано проблематику втручання влади у сферу економічних прав і свобод та підприємницьку діяльність в аспекті дотримання конституційних гарантій, яка актуалізувалася останніми роками у зв'язку із пандемією коронавірусу у світі, розкрито конкретні приклади такого втручання. У цьому зв'язку проаналізовано доктрину громадського порядку, а також визначено нові наукові тенденції, які полягають у виокремленні двох рівнозначних категорій: матеріальний та нематеріальний громадський порядок. Сформульовано авторський підхід з позиції конституційної економіки до питання визначення за забезпечення балансу між гарантуванням конституційних прав і свобод людини та інтересами держави в широкому розумінні.Досліджено причини та історичні передумови появи державно-приватного партнерства в країнах світу, мету та призначення такого партнерства. Розкрито ключові особливості українського законодавства, що регулює процедури та зміст державно-приватного партнерства, приділено увагу недолікам та невирішеним проблемам, які вимагають подальшого вдосконалення законодавчого регулювання.^UIn the dissertation the complex analysis of concepts of the constitutional economy which was born and developed, first of all, within the limits of the economic theory, first of all the theory of the property right and the theory of a public choice is carried out.It is argued that the constitutional economy can be considered in different areas, including as a scientific field and as a phenomenon of objective reality.It is formulated that the legal doctrine of the constitutional economy is in the process of formation.It is established that the purpose of the constitutional economy is to assess the compliance of state and legal policy with the values and principles enshrined in national constitutions, ie to assess the level of balance of private and public interest, the proportionality of state intervention in the real economy.It was found that it is expedient to distinguish two basic economic systems - liberal and social (social).It is proposed to consider the concept of liberal economic model as the quintessence of pragmatic utilitarianism, common sense, centuries of experience and achievements of philosophical, political, economic and legal thought of the XVII-XVIII centuries.Constitutions as certain legal models of economy are analyzed. It was found that in terms of constitutional modeling of economic policies and practices, ie legal qualifications, constitutions today under the influence of globalization and integration processes have signs of syntheticity and hybridity.It is proved that at the present stage of human development it is important to assess the effectiveness of the implementation of such large-scale restrictions that occur in 2020-2021, in terms of economic and social risks.The necessity of further comprehension and clarification of the categorical apparatus of the constitutional economy, in particular such concepts as democratic constitutionalism, the West-centric constitutional paradigm and the constitutional democracy of the socialist type, is substantiated.It is noted that the essence of the constitutional economy can be revealed through the relationship of its subjects. The content and nature of this relationship reflects the specifics of the economic, political and legal system of each country.The important role of the state as a key subject of public-private partnership in the economic sphere is highlighted.In the aspect of constitutional economy and public-private partnership, the place of the judicial system is determined.The author's definition of the interaction of public and private subjects of economic relations is proposed, which is proposed to mean such a relationship, the subject of which is their mutual influence in order to ensure economic growth and guarantee and ensure economic constitutional rights and freedoms.The problem of government interference in the sphere of economic rights and freedoms and business activities in the aspect of observance of constitutional guarantees, which has become relevant in recent years in connection with the coronavirus pandemic in the world, is analyzed, specific examples of such interference are revealed. In this regard, the doctrine of public order is analyzed, and new scientific trends are identified, which consist in distinguishing two equivalent categories: tangible and intangible public order. The author's approach from the standpoint of the constitutional economy to the issue of determining the balance between the guarantee of constitutional human rights and freedoms and the interests of the state in a broad sense is formulated.The reasons and historical preconditions for the emergence of public-private partnership in the world, the purpose and purpose of such a partnership are studied. The key features of the Ukrainian legislation regulating the procedures and content of public-private partnership are revealed, attention is paid to the shortcomings and unresolved issues that require further improvement of legislative regulation.