Запропоновано тезу, що самоідентифікація - усвідомлення людиною своєї приналежності до конкретної суспільної групи, спільноти. Зауважено, що самоідентифікація надає можливості для вільного різноманітного розвитку особистості та формування соціальних характеристик, що дають змогу індивіду визначити певну соціальну позицію, сприяє його інтеграції до спільноти. Зазначено, що структура особистісної самоідентифікації полягає у єдності самопізнання та самооцінки особистісних якостей. За результатами дослідження зроблено висновок, що самооцінки студентів відзначаються не тільки різноманітним характером у просторі - позитивним, негативним і самокритичним, але вони є надзвичайно динамічними у часі: кожне покоління студентів має "своє обличчя". Змінюється соціальний портрет студенства з першого до п'ятого курсів: підвищуються цінності відповідальності, вимогливості до себе, до своїх моральних якостей, знижується самовпевненість. Установлено, що процес соціальної самоідентифікації зумовлений дією складного для кожного індивіда впливу мікросередовища (родини, родичів, друзів) та офіційної ідеології макросередовища. Зроблено висновок, визначну роль у виховному процесі має формування суті культури, що детермінує цільність особистості, за цього цією суттю повинна стати інтелігентність.

  Скачати повний текст