Обгрунтовано доцільність застосування гендерного підходу в історико-культурних дослідженнях. Проаналізовано механізми входження та існування жінок у культурному просторі України другої половини XX ст. Доведено, що репрезентація жінок в офіційній культурі була залежною від усталених патріархальних традицій суспільства та відзначалась гендерною асиметрією. Зазначено, що представництво жінок у творчих спілках було меншим у порівнянні з чоловіками, що в цілому не відповідало потенційним можливостям і реальному внеску жіноцтва у формування художніх цінностей. Розглянуто спосіб, у який здійснювалась, а також змінювалась соціалізація жінок як творчих особистостей. Зроблено висновок, що спосіб жіночої репрезентації засобами літератури, мистецтва, періодичної преси, традиційного фольклору, сміхової культури сприяв формуванню стереотипів, які сприймалися сучасниками та успадковувалися нащадками як взірці до наслідування. Зроблено висновки про вирішальну роль і домінантне місце жінки в культурі повсякденного буття.

  Скачати повний текст