Показано, що в організмі щурів і мишей з калом виділяється тільки вихідна сполука, тобто аміксин піддається незначній біотрансформації. Абсолютна біологічна доступність аміксину за його перорального введення складає 70 %, підсистемна елімінація аміксину - 21 %. Для печінки (у разі перорального введення аміксину) та легеневої тканини (за внутрішньовенного введення) мишей спостерігається ефект первинного проходження через органи. Обгрунтовано переваги застосування нового інтегрального методу позамодельного аналізу процесів масопереносу ксенобіотика у системі "кров - тканина", який базується на формальному апараті фазової фармакокінетики для аналізу неповних кінетичних кривих. Розроблено комбіновану математичну модель, яка дозволяє показати, що приблизно 98 % аміксину, що надходить у тканину селезінки, елімінує у плазму крові, а 1 - 2 % необоротно зв'язується з тканиною. З'ясовано, що для процесів виведення аміксину з організму щурів за його одноразового перорального введення характерною є перевага процесів елімінації загального радіактивного матеріалу з калом (69 % введеної дози за 5 діб) надренальною екскрецією (10 %).

  Скачати повний текст