Розглянуто міжкультурні взаємодії на прикладі жанру фортепіанного парафразу М.Глінки, що зазнав впливів декількох музичних культур: російської, італійської, німецької. Жанр парафразу - один із засобів міжкультурного діалогу - у творчості М.Глінки є сферою стильових експериментів і адаптації нової інтонаційності до російського музичного стилю. Спорідненість творчості М.Глінки загальноєвропейському романтичному фортепіанному мистецтву дозволяє розглянути стильові перетини, які виявляються на трьох рівнях: міжнаціональних зв'язків, а також генетичних, контактних і типологічних. Висвітлено нові для російського музичного мистецтва образно-смислові сфери, що відіграють роль динамічних компонентів національного стилю та знаходять музичне відображення у фортепіанній творчості М.Глінки: російська елегійна лірика, російська ноктюрнова лірика, російська скерцозність. Їх детально розглянуто в музично-аналітичному аспекті на прикладі парафразів М.Глінки різних років, кожний з яких є своєрідною квінтесенцією відповідного етапу стильового пошуку композитора.

  Скачати повний текст