Обгрунтовано суть формування ландшафтно-рекреаційних систем (ЛРС), що дозволяє здійснити системне конструктивно-географічне дослідження регіонів для потреб рекреаційної діяльності, раціонального використання й охорони рекреаційних ресурсів. Розроблено алгоритм конструктивно-географічних досліджень ЛРС, якого розглянуто як органічне поєднання ряду частково-географічних підходів, використання яких базується на принципах системності, регіоналізації, різноманітності, послідовності, взаємозв'язку та взаємозумовленості, ієрархії стратегічних і тактичних завдань. Розкрито суть процесу формування та розвитку ЛРС, що дозволило здійснити аналіз природних соціально-економічних умов, які безпосередньо впливають на ЛРС і здатні забезпечувати їх потенціал, прискорювати або уповільнювати їх розвиток і формування. Удосконалено методику рекреаційного районування на підставі комплексного підходу та врахування особливостей просторово-територіальної диференційованості, інтегрованої ефективності, перспективності, потенціалу розвитку, системності та ландшафтно-рекреаційної структури території. Доповнено понятійно-термінологічний апарат рекреаційної географії термінами "ландшафтно-рекреаційна система", "ландшафтно-бальнеологічна система", "ландшафтно-рекреаційне районування", "ландшафтно-рекреаційний район" (макро- і мікрорайон), "екотеренкур". Обгрунтовано методику ландшафтно-рекреаційного районування, мета якого полягає у забезпеченні ефективності функціонування ЛРС, а також визначені цільової рекреаційної функції території для більш повного задоволення потреб рекреантів. На підставі результатів дослідження ландшафтно-рекреаційних систем, ландшафтно-бальнеологічних систем і етнографічних умов і особливостей розвитку рекреаційного господарства Закарпаття здійснено ландшафтно-рекреаційне районування з виділенням 7-ми ландшафтно-рекреаційних районів, для кожного з яких визначено рекреаційну спеціалізацію та районоформувальні центри, а також перспективні напрямки розвитку туристсько-рекреаційної діяльності.

  Скачати повний текст