Розроблено принципово нову цілісну концепцію управління як форми зв'язку та дійового реального механізму поєднання теоретичного суспільствознавчого знання (теоретичних моделей) і різновидів практичних рішень. Вперше у вітчизняній соціально-філософській літературі зміст, взаємозумовленість та функції основних детермінант і ланок механізму соціального управління як наріжної форми зв'язку суспільної науки і соціальної практики розглянуто з урахуванням особливостей і запитів українського суспільства на шляху до соціально правової держави, ринкових відносин, сталого розвитку й органічного входження в європейський простір. В аспекті соціально-філософського осягнення, тобто у контексті категоріально-понятійної системи соціальної філософії і відповідно до запитів теорії та практики управлінського сьогодення визначено специфіку та діалектичну взаємодію суб'єкта та об'єкта сучасного соціального управління. З'ясовано питання про необхідність розробки та використання у царині соціального управління множини кумулятивних чи комплементарних теорій і теоретичних моделей, кожна з яких має свій "діапазон кількості запитів". Проаналізовано роль соціальної інформації в управлінні, запропоновано критерії оцінки її корисності, досліджено особливості управління нею. Розкрито своєрідність і роль соціального експерименту як важливої форми зворотного зв'язку управління з практикою суспільних перетворень; визначено істотні чинники та складові (зокрема методи регулювання державою підприємницької діяльності на різних рівнях) виникнення та утвердження підприємництва як важливого явища життєдіяльності сучасного українського суспільства, основні вимоги до суб'єкта ефективної підприємницької діяльності. Запропоновано розроблені на основі теоретичних моделей конкретні наукові рекомендації щодо підвищення ефективності управління підприємницькою діяльністю в Україні.

  Скачати повний текст