Досліджено питання підвищення точності та розширення можливостей радіофізичного методу некогерентного розсіяння (НР) для визначення електронної концентрації іоносферної плазми. Розроблено та реалізовано на харківському радарі некогерентного розсіяння спосіб визначення електронної концентрації в іоносфері з використанням двохімпульсного двочастотного зондувального сигналу. Згідно з цим способом запропоновано використовувати інформацію про потужність і кінетичні температури, одержаної у разі зондування імпульсом великої тривалості, та дані про потужність сигналу розсіяння одночасно під час зондування діапазону висот 100 - 200 км коротким імпульсом, одержані з великим розрізненням. Розвинуто модель вимірювального каналу, яка передбачає врахування ефекту Фарадея, а також зміни потужності розсіяного сигналу в імпульсному об'ємі. З використанням моделі вимірювального каналу оцінено похибки, наявні у разі використання зондувальних елементів великої та малої тривалості. Запропоновано методику виділення сигналів когерентних відбиттів від штучних супутників Землі та "космічного сміття", яка підвищує точність визначення електронної концентрації у діапазоні висот 300 - 1 000 км. Розроблено спосіб визначення електронної концентрації у діазоні висот 100 - 200 км з використанням іонограм як додаткової інформації. Досліджено висотно-часові варіації електронної концентрації іоносферної плазми у діапазоні висот 100 - 1 000 км і параметрів НР сигналу за умов спокійної та збуреної атмосфери. Уперше під час сильних магнітних бур виявлено потужні сигнали середньоширотних когерентних ехо, проаналізовано їх характеристики. Уперше у східноєвропейському регіоні у період з 2003 до 2007 рр. з використанням розроблених методів одержано дані про варіації електронної концентрації одночасно в інтервалі висот 100 - 1 000 км, зокрема, наявні під час сонячних затемнень, надсильних і помірних магнітних бур, а також збурень, спричинених стартами потужних ракет.

  Скачати повний текст

Здійснено комплексне порівняльне дослідження інституту міжнародної підсудності цивільних справ. Розглянуто історію становлення внутрішнього законодавства про міжнародну підсудність у країнах ЄС та в Україні, завдання та напрямки міжнародно-правової уніфікації норм інституту міжнародної підсудності. Досліджено Брюссельську Конвенцію 1968 р. та Брюссельську Постанову N 44/2001 як джерело правового регулювання міжнародної підсудності у країнах ЄС. Проаналізовано положення Луганської Конвенції 1988 р. і конвенцій, розроблених під егідою Гаазької Конференції з міжнародного приватного права, які замінили чи доповнюють положення Брюссельської Конвенції 1968 р. Сформульовано висновки по основні підходи українського законодавства щодо визначення міжнародної підсудності цивільних прав. Розроблено практичні рекомендації стосовно вдосконалення вітчизняного законодавства та практики його застосування.

  Скачати повний текст