Досліджено міфологемні засади формування оригінального в модерністській культурі "кларнетичного" світовідчуття П.Тичини. Доведено, що основу переважної більшості поетичних метафор П.Тичини складають різні міфологічні структури, асоціації та ремінісценції, сигніфікатом яких здебільшого виступає міфологічний уламок - міфологема. На підставі аналізу герметичних смислів, наявних у поезії міфологем та архетипних образів зроблено висновок про ацентрично-поліфонічну модель "кларнетичної" творчості митця. Розглянуто концептуальний зміст ранньої лірики П.Тичини (збірку "Сонячні кларнети") як інваріантну художню структуру в цілому таксономічному ряді міфологічної образності, що виражає засадничу світоглядну ідею митця - ідею амбівалентного процесуального саморозгортання буття як креативного хаосу. Висвітлено подальші стильові зміни у творчості П.Тичини, внаслідок яких міфологеми втрачають "історичну пам'ять", що зрештою призводить до семіотичного перетворення їх на знаки іконічного порядку. Симптомами інволюції авторської поетики визначено появу доти відсутньої у Тичини доцентрової поетичної структури, удосконалення окремих стильових прийомів до рівня стильових домінант (експресіоністичних, футуристичних і конструктивістських).

  Скачати повний текст