Досліджується взаємозв'язок вербальних та іконічних засобів пластичного мислення, які забезпечують подібність зображення, і того, що зображується. У структурі акту образотворчої діяльності виділена спеціальна семіотична конструкція, яка забезпечує конкретність пластичного образу, - так звана знакова морфологія. Досліджені її структура та функції складових елементів - топологічного і типологічного описів і канонічного зразку. Проаналізовано механізм, який включає знакову морфологію до образотворчої діяльності, - так звана ситуація відсторонення. Виявлені її структура і базові процедури - артифікації і оприроднення. Побудована типологія основних форм пластичного відношення художника до натури, за допомогою яких можлива її інтерпретація.

  Скачати повний текст