Досліджено українську прозу кінця XIX - початку XX ст. в аспекті внутрішніх закономірностей її художнього оновлення, включаючи становлення національного варіанта модернізму, що був створений на основі неоромантизму і зумовлений значною мірою національними ідеалами даного періоду. Встановлено, що динамічний розвиток українського письменства на межі століть обумовив появу нової образності на основі переосмислення архетипів художньої свідомості, виникнення в ній бароково-готичних тенденцій, посилення ліричних начал, своєрідного "співіснування" символізму, імпресіонізму, експресіонізму, їх синхронного вияву і формування в літературно-національний модернізм як систему з регламентуванням нової естетики традиційною національною етикою. На цій підставі встановлено, що український модернізм, визначним теоретиком якого визнано І.Франка, є одним з варіантів східнослов'янського, позначеного релігійним життєствердженням та зв'язками з продуктивними національними традиціями культури.

  Скачати повний текст