Проведено комплексне дослідження теоретичних та практичних аспектів особливостей нормативно-правового регулювання банківської таємниці як в Укрїні, так і в законодавстві інших країн. Запропоновано удосконалити зміст легалізованого українським законодавством поняття "банківська таємниця", розширити перелік відомостей, що мають відноситись до інформації, що становить банківську таємницю, удосконалити механізм її захисту. Висвітлено порядок розкриття відомостей, що становлять банківську таємницю на запит відповідного компетентного органу, надано аналіз повноважень правоможних суб'єктів, вказано на недоліки в чинній процедурі розкриття банківської таємниці, запропоновано шляхи їх подолання. Запропоновано удосконалити механізм надання інформації, що становить банківську таємницю, на запит уповноважених осіб, усунути неоднозначності в даній процедурі. Досліджено інститут юридичної відповідальності, проаналізовано правовий інститут притягнення винних у розкритті банківської таємниці осіб до фінансово-правової, цивільно-правової, адміністративно-правової та кримінально-правової відповідальності. На основі результатів проведених досліджень обгрунтовано необхідність внесення відповідних змін у законодавство.

  Скачати повний текст

Дисертація є комплексним порівняльно-правовим дослідженням питань правового регулювання адміністрування екологічного податку в Україні та Європейському Союзі.У роботі вирішено низку наукових завдань щодо правового регулювання адміністрування екологічного податку в Україні, проаналізовано еволюцію підходів до розуміння понять «екологічний податок», «адміністрування податкових платежів». Визначено основні ознаки екологічного податку, елементи, що впливають на його адміністрування, виявлено прогалини в українському законодавстві, що впливають на ефективність адміністрування екологічного податку. Вироблено пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання адміністрування екологічного податку з урахуванням права Європейського Союзу, досвіду окремих європейських держав та тенденцій екологічного оподаткування. За результатами дослідження обґрунтовано нові теоретичні та прикладні положення та висновки^UA number of scientific problems in the legal regulation of environmental tax administration in Ukraine have been solved in the work. The author analyzes the evolution and systematizes scientific and legislative approaches to the definition of the concept of “tax administration”, its content, features, stages, and functions. The author formulates his own definition of the concepts of “tax administration” and “environmental tax administration”. Separately, the features of environmental tax administration, the stages, and functions of environmental tax administration are defined in the thesis.In the thesis, the author shows by examples the direct influence of the model of the tax in the legislation on approaches to its administration and on the effectiveness of tax administration.The author identifies and characterizes three key stages in the development of ideas of the legal nature of environmentally oriented fees and approaches to their administration: 1) from the first facts of collection of fees for the use of natural resources to the twentieth century – the first ideas of environmental taxation; 2) the twentieth century – the inception and rapid development of ideas of environmental taxation; 3) the end of the XX–XXI centuries – a qualitatively new approach to the understanding of environmental taxation.

У дисертації здійснено комплексне дослідження принципівоподаткування, визначено їх вплив на розвиток правових відносин у сферіоподаткування та особливостей реалізації при правозастосуванні.Розмежовано поняття «принципи податкового права», «принципиоподаткування» та «принципи податкової системи», а також дослідженоеволюцію й окреслено проблеми реалізації принципів рівності тасправедливості оподаткування, принципи законності податку, стабільностіоподаткування, принцип «презумпції правомірності рішень платникаподатків» та економіко-організаційні принципи оподаткування, такі як:принцип фіскальної достатності, нейтральності, зручності оподаткування таекономічності оподаткування.У роботі запропоновано низку змін до Податкового кодексу України,спрямовані на ефективну реалізацію принципів оподаткування та усунення відповідних колізій у законодавстві.^UThesis is a complex research of the taxation principles, their influence ondevelopment of legal relations in the field of the taxation and features of realizationat law enforcement. A distinction is made between the concepts of «tax lawprinciples», «taxation principles» and «tax system principles».Special attention is paid to the study of the evolution and problems of implementation of the equality principle, tax fairness principle, tax legalityprinciple, tax stability principle, presumptions of the legality of the taxpayer'sdecisions, as well as to the economic and organizational principles of taxation, suchas: the principle of fiscal sufficiency, neutrality, convenience of taxation and costeffectivenessof taxation.Considering the principle of fairness, the author concluded that today thedoctrine of fairness of taxation focuses on how to achieve equality in thedistribution of taxes between taxpayers, which is directly correlated with the idea ofdistributive justice. Tax law is characterized by private justice, the main types ofwhich are retaliatory, distributive and exchange justice. It is emphasized that todaythe issue of fairness concerns only the taxation itself, regardless of how theproceeds should be used. That is, the starting point for the fairness of taxation is thecategory of taxpayer solvency.The paper considers the impact of restrictive anti-epidemic measuresintroduced on the territory of Ukraine in order to prevent the spread of COVID-19acute respiratory disease caused by SARS-CoV-2 coronavirus on tax legal relations,in particular on the legal regulation of «tax residency», and suggests ways toovercome the potential risks of «artificial» acquisition of tax resident status byindividuals to national legislation.The author explores the essence of the principle of equality of taxation and thecorrelation of this principle with other principles of taxation, in particular theprinciples of justice, the universality of taxation and the prohibition of discrimination.The combination of formal and substantive equality is studied in detail, which is theleading interpretation of the principle of equality. This combination allows for fair«equality of opportunities», according to which all individuals should be providedwith equal opportunity to compete with other members of society and with sufficientchances of success. In addition, the author provides a specific example of the taxlegislation of Ukraine, which violates the principle of equality and the prohibition ofdiscrimination and analyzes the relevant judicial practice.

Здійснено дослідження еволюції ключових понять ДПП, що дозволило визначити тенденції розвитку понятійного апарату у цій сфері, а також йоговплив на фінансово-правове регулювання. Зокрема, на прикладі державної підтримки концесійних проєктів доведено, що ігнорування особливостейфінансово-правового регулювання ДПП нівелює можливість практичного застосування відповідних інструментів.Визначено коло суспільних відносин, які виникають під час планування та реалізації проєктів ДПП, врегульованих нормами фінансового права. Доведено,що фінансові правовідносини виникають на кожній стадії ДПП. Встановлено особливості фінансово-правового зобов'язання у проєктах ДПП та зробленовисновок про доцільність запровадження відповідальності за порушення державним партнером фінансово-правового зобов'язання в рамках ДПП.Розглянуто проблематику визначення меж публічного фінансового контролю у сфері ДПП. З'ясовано, що кількість інструментів і предмет фінансового контролю повинні залежати від форм, умов та обсягів наданої державної підтримки.Аналіз існуючих підходів до визначення галузевої належності правових норм, які врегульовують відносини у сфері ДПП, засвідчив, що ДПП є комплексним міжгалузевим правовим інститутом. Розглянуто питання щодо належності договорів про ДПП до адміністративних та фінансово-правових договорів. Наголошено на тому, що не всі договори ДПП зумовлюють виникнення, зміну та припинення фінансово-правових відносин, у зв'язку з чимзроблено висновок про комплексну (міжгалузеву) правову природу договорів про ДПП. Встановлено, що договори про надання державної підтримки в межахДПП можуть бути віднесені до фінансово-правових договорів, адже вони включаються до юридичного складу, що породжує фінансово-правове зобов'язання в межах ДПП.^UThe experience of the drafting of the PPP laws in Ukraine is analyzed, the challenges of their application and peculiarities of development defined, and theperiodization of formation of PPP as a legal category in Ukraine provided.The author studied the evolution of key concepts of PPP, which allowed to identify trends in the development of the conceptual apparatus in this field, as well asthe impact on financial and legal regulation. In particular, on the example of state support for concession projects, it is proved that ignoring the peculiarities of financialand legal regulation of PPP deprives the possibility of the practical application of relevant tools.The range of public relations that arise during the planning and implementation of PPP projects regulated by the norms of financial law is determined. It is proved thatfinancial legal relations arise at each stage of PPP. The peculiarities of the financial legal liability in PPP projects are established, and the conclusion on the expediency ofintroducing responsibility for violation of the financial legal obligations within the PPP by the public partner is made.The issue of defining the boundaries of public financial control in the field of PPP is considered. It was found that the number of instruments and the subject offinancial control should depend on the forms, terms and volume of state support.An analysis of existing approaches to determining the sectoral affiliation of the legal norms governing relations in the field of PPP showed that PPP is a complexintersectoral legal institution. The matter of attribution of PPP agreements to administrative or financial legal agreements is considered. It is emphasized that not allPPP agreements lead to the emergence, change and termination of financial legal relations, which gives rise to a complex (intersectoral) legal nature of PPP agreements.It is established that agreements on the provision of state support within the PPP can be classified as financial legal agreements, as they are included in the legal structure, which leads to financial legal liability under the PPP.

У дисертації обґрунтовано, що як інтегрувальна форма упорядкування правовідносин між контрагентами, правочин є цивільно-правовим інструментом опосередкування взятих на себе сторонами зобов’язань за договором заради досягнення тієї мети, що детермінувала вступ цих суб’єктів у конкретні цивільно-правові відносини.Також аргументовано, що задля уникнення колапсу судової системи після завершення війни розгляд справ щодо конвалідації недійсних правочинів має бути віднесено до категорії справ окремого провадження і, за умови звернення всіх сторін договору до суду протягом шести місяців після скасування воєнного стану, їх може бути розглянуто в спрощеному (письмовому) порядку.У роботі обґрунтовано, що після і саме в результаті нотаріального посвідчення правочинів забезпечується новий рівень їх чинності – достовірність, що є водночас детермінантом правомірності задіяного механізму правового регулювання, безумовним підтвердженням дійсності юридичних фактів та запорукою стабільності цивільного обігу загалом.Окрім цього, установлено, що достовірність правочину, яка досягається після та в результаті нотаріального посвідчення, характеризується трьома верифікаційними критеріями: 1) особистісним, що полягає в належній фіксації нотаріусом дійсних намірів сторін правочину та роз’ясненні їм прав та юридичних наслідків таких дій; 2) державницьким, сутність якого виражається в офіційному нотаріальному контролі за відповідністю посвідчуваних угод до вимог чинного законодавства; 3) авторизаційним, який саме через виконувані нотаріатом посвідчувальні функції містить ідентифікаційний складник щодо учасників конкретного правочину.Водночас сформульовано авторську класифікацію правових наслідків недотримання сторонами правочину вимог щодо його нотаріального посвідчення, а саме: 1) загальні правові наслідки, 2) додаткові правові наслідки, що, у свою чергу, поділяються на підвиди: а) обмежувальні правові наслідки (це, зокрема, такі процесуально-правові наслідки, як неможливість посилатися на покази свідків у судовому провадженні), б) обтяжувальні правові наслідки (за яких на сторони покладаються додаткові, наприклад фіскальні, санкції).Водночас було вдосконалено розуміння того, що оскільки визнання недійсним окремої частини правочину не призводить до недійсності всього правочину, то й конвалідація частини недійсного правочину не призводить до дійсності всього правочину.Було напрацьовано авторську періодизацію становлення та розвитку інституту нотаріального посвідчення правочинів, у межах якої виокремлено: а) початковий період (з 12 ст. до 16 ст.); б) фундаційний період (із 16 ст. до 1917 р.); в) рестрикційний період (з 1917 р. до 1963 р.); г) облігаторний період (з 1963 р. – дотепер). Сформульовано висновок про особливий підхід законодавця до визначення цивільно-правових наслідків щодо виявлених недоліків змісту чи форми заповітів як односторонніх правочинів, а саме: 1) конвалідація непосвідчених нотаріально заповітів неможлива (особливо з огляду на ч. 2 ст. 220 ЦК України), оскільки це суперечить самій природі й сутності заповітів як односторонніх правочинів, проте за аналогією у виняткових випадках може бути здійснена згідно з ч. 2 ст. 219 ЦК України; 2) загальні цивільно-правові наслідки недотримання нотаріальної форми правочинів до заповітів застосовуються з окремими винятками і не завжди обумовлюються недійсністю останніх; 3) окремі цивільно-правові наслідки невідповідності заповіту за формою чи змістом вимогам законодавства не притаманні іншим видам правочинів, нотаріальне посвідчення яких не відбулося всупереч вимогам законодавства;Дістало подальшого розвитку визначення поняття «шлюбний договір» як цивільно-правового інструмента сімейно-правового регулювання майнових відносин між подружжям (у тому числі колишнім), що є особливим різновидом цивільно-правових угод безоплатного типу, призначеним для установлення режиму спільної сумісної, спільної часткової та/чи приватної власності щодо як належного подружжю майна до укладення шлюбу, так і набутого ними згодом за час спільного проживання однією сім’єю.Конкретизовано умовиводи щодо недоцільності запровадження в юридичному глосарії фразеологічного звороту «місце розташування» щодо визначення місця знаходження особи чи її майна (його частини) в контексті нотаріального посвідчення правочину.^UThe dissertation substantiates that the circumstances arising from the content of notarized transactions by virtue of their separate authenticity should be included among the facts that do not require proof in court proceedings.It is also argued that in order to avoid the collapse of the judiciary after the war, the validation of invalid transactions should be considered a separate case and - subject to all parties to the court within six months after the lifting of martial law - can be considered in a simplified (in writing).The paper substantiates that after and as a result of notarization of transactions a new level of their validity is provided - authenticity, which is also a determinant of the legitimacy of the mechanism of legal regulation, unconditional confirmation of legal facts and a guarantee of stability of civil circulation in general.In addition, it was found that the authenticity of the transaction, which is achieved after and as a result of notarization, is characterized by three verification criteria: 1) individualistic, which consists in the proper recording by the notary of the real intentions of the parties to the transaction and explaining to them the rights and legal consequences of such actions; 2) paternalistic, the essence of which is expressed in the official notarial control over the compliance of certified agreements with the requirements of applicable law; 3) authorizational, which by virtue of the notarial functions performed by the notary, includes an identification component for the participants in a particular transaction.Along with this, the understanding was improved that since the invalidation of a separate part of the transaction does not invalidate the entire transaction, the convalidation of part of the invalid transaction does not lead to the validity of the entire transaction.The author's periodization of the formation and development of the institute of notarization of deeds was developed, within which the following were identified: a) inseptic period (from the times of Kievan Rus to the 16th century); b) the foundation period (from the 16th century to 1917); c) the restriction period (from 1917 to 1963); d) the obligatory period (1963 - present). The conclusion about the special approach of the legislator to definition of civil-law consequences concerning the revealed shortcomings of the maintenance or the form of wills as unilateral transactions is formulated, namely: 1) convalidation of uncertified notarized wills is impossible (especially by virtue of Part 2 of Article 220 of the Civil Code of Ukraine), as it contradicts the very nature and essence of wills as unilateral transactions, but by analogy in exceptional cases may be carried out under Part 2 of Art. 219 of the Civil Code of Ukraine; 2) general civil consequences of non-compliance with the notarial form of transactions to wills are applied with some exceptions and are not always due to the invalidity of contracts; 3) certain civil law consequences of non-compliance of the will in form or content with the requirements of the law are not inherent in other types of transactions, notarization of which did not occur contrary to the requirements of the law.The definition of "marriage contract" as a civil law instrument of family law regulation of property relations between spouses (including ex-spouses), which is a special kind of civil law agreements of free type, designed to establish a joint partial ownership and / or joint shared ownership, and / or private property in respect of both the property belonging to the spouses before the marriage and the property acquired by them later during the joint residence with one family. The conclusions about the inexpediency of introducing the phraseological term "location" in the legal glossary to determine the location of a person or his property (its part) in the context of notarization of the transaction are specified.

Дисертація є комплексним дослідженням становлення інституту АЕО в Україні та ЄС.Обґрунтовано положення про комплексний характер правового інституту АЕО. Нормативне регулювання інституту АЕО одночасно перебуває на стику фінансово-правового та адміністративно-правового регулювання. Правовий інститут АЕО не можна назвати таким, що стосується виключно однієї галузі права. Він має відношення, як до галузі фінансового права, так і до галузі адміністративного права.Констатовано, що для комплексного інституту АЕО превалюючим є імперативний метод правового регулювання. Правила набуття статусу АЕО, необхідність перманентної відповідності таким критеріям чітко та безальтернативно встановлюється в законі. Водночас зазначено, що інститут АЕО певною мірою характеризується й окремими елементами диспозитивності. Так, суб’єкт господарювання самостійно приймає рішення щодо необхідності йому спрощень та переваг, які надаються АЕО. Суб’єктгосподарювання об’єктивно заінтересований у такому спеціальному статусі і тому має право його набути за власним розсудом (елемент диспозитивності). Сама ж диспозитивність повністю реалізується в рамках загального імперативного регулювання. Все це у своїй сукупності дозволило дійти висновку, що елементи диспозитивності в комплексному інституті АЕОреалізуються на умовах та в порядку імперативного правового регулювання.^UThe dissertation is a comprehensive study of the formation of the AEO institute in Ukraine and the EU.The provision on the complex nature of the AEO legal institute is substantiated. Normative regulation of the AEO institute is simultaneously at the junction of financial-legal and administrative-legal regulation. The legal institute of the AEO cannot be called the one that applies exclusively to one field of law. It is relevant both to the field of financial law and to the field of administrative law.It was established that the imperative method of legal regulation prevails for the complex institute of AEO. The rules for acquiring the status of AEO, the need for permanent compliance with such criteria are clearly and irrevocably established in the law. At the same time, it is noted that the AEO institute is to some extent characterized by certain elements of dispositiveness. Thus, the business entity independently decides on its need for simplifications and advantages provided by the AEO. The business entity is objectively interested in such a special status and therefore has the right to acquire it at its own discretion (element of discretion).Dispositivity is fully realized within the framework of general imperative regulation. All this in its totality allowed us to come to the conclusion that the elements of dispositiveness in the complex institute of AEO are implemented under the conditions and in the order of imperative legal regulation.