Представлені результати наукового дослідження 80-х років ХІХ - початку ХХ ст. в українській історичній науці, як періоду інтенсивного, ідейно-концептуального самовизначення й відокремлення від пануючих наукових історичних структур та оформлення української історіографії. Розроблена теоретична модель вивчення минулого історичної науки в Україні. Автором здійснена історіографічна реконструкція і аналіз процесу вивчення й висвітлення загальних і конкретних проблем періодизації, місця тогочасної української історичної науки, починаючи з дореволюційних часів і до 1999 року. В історіографічному аспекті аналізується діяльність організаційних установ, історичних шкіл, творчість тогочасних провідних істориків. Центральне місце відведене М. Грушевському як історику, вивченню його біографії, науково-організаційної діяльності, історичної спадщини, з'ясуванню історіософії, методології, історичних та історіографічних концепцій, належності до національно-державницького напрямку в українській історіографії.

  Скачати повний текст

Досліджено різні аспекти політичної діяльності С. Петлюри у час українських національно-визвольних змагань 1917 - 1921 рр., проаналізовано його роль у реалізації процесів українського державотворення. На підставі вивчення історичної та політичної реальності 1917 - 1921 рр. з'ясовано місце С. Петлюри у боротьбі українського народу за національну державність і незалежність. Політичну діяльність досліджено у контексті визначення головних засад утвердження української держави, сприйняття її як самостійного, повноважного й авторитетного суб'єкта європейської спільноти, дієвого учасника цивілізаційного поступу. Встановлено, що С. Петлюра здійснив значний внесок в організацію легітимної влади в Україні, в процес розбудови національних державних інституцій, у формування української політичної нації.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст