Вперше на основі текстів британської літератури проаналізовано проблемний комплекс історичного дискурсу 1980 - 1990 рр. Розглянуто вперше в українському літературознавстві романи Дж. Барнса, Г. Свіфта та М. Бредбері в єдиному тематичному контексті. Концептуалізовано та сформульовано риси історичного дискурсу як міждисциплінарного явища. Констатовано інтертекстуальні компоненти британського роману 1980 - 1990 рр. На підставі аналізу стверджено, що репрезентація історичного дискурсу є результатом постмодерністського наукового та філософського світогляду, який акцентує примат текстуальності, методологію деконструкції та іронічний статус істини. Визначено, що характерними рисами історичного дискурсу у британському романі кінця ХХ ст. виступають: зорієнтованість на історію як текст, на її альтернативний виклад, іронічне ставлення до історичного минулого, фрагментарність, спроби подолання лінійності історичного процесу.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему функціонування постмодерністської модифікації жанру притчі як конструктивної основи творів сучасного британського прозаїка Д.Барнса. Здійснено систематизацію теоретичних досліджень притчі в синхронічному та діахронічному аспектах. Проведено порівняльний аналіз поетики жанрових модифікацій притчі XX ст. у контексті концепції "відкритого твору". Доведено самостійність постмодерністської притчі як жанрової модифікації. Визначено місце творчості Д.Барнса в сучасному літературному процесі. За результатами аналізу функцій допоміжних жанрових кліше масової літератури в архітекстуальній структурі романів Д.Барнса доведено визначальну роль притчі як першоелемента творів письменника. Своєрідність реалізації притчі у творчості Д.Барнса досліджено на рівні часової та просторової організації художнього світу, типології персонажів, символіки та алгоризму.

  Скачати повний текст

Досліджено головні міфопоетичні особливості функціонування архетипів дому, дороги, дитини у зображенні тоталітаризму (фашизму). Виявлено концептуальну значущість біблійного компоненту таких архетипів у художньому світі означених романів У. Стайрона та Дж. Барнса. Доведено, що у художньому вимірі романів немає місця для "рідного дому" та дитини, а функціонування цих архетипів виходить у творах на "мінус-прийом".

  Скачати повний текст