Запропоновано механізм забезпечення громадського порядку підрозділами місцевої міліції. Обгрунтовано доцільність їх формування в системі органів внутрішніх справ України на сучасному етапі. Розроблено шляхи, засоби та методи підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів щодо забезпечення соціальної стабільності у суспільстві. Удосконалено систему забезпечення громадського порядку на місцевому рівні у контексті загальнолюдських цінностей. Наведено рекомендації стосовно основних напрямків удосконалення правового забезпечення охорони громадського порядку в Україні за умов перехідного періоду. Розвинуто методологічні засади формування й удосконалення функцій, які має реалізовувати місцева міліція, визначено її соціальне призначення та роль у забезпеченні громадської безпеки.

  Скачати повний текст

З'ясовано місце транспортної міліції в системі органів внутрішніх справ України. Охарактеризовано її правове регулювання та визначено особливості адміністративно-правового статусу. Розкрито суть і види адміністративно-правових відносин за участі транспортної міліції України. Охарактеризовано адміністративні правопорушення у сфері пасажирських перевезень, підвідомчих транспортній міліції. Розкрито суть поняття профілактики правопорушень у сфері пасажирських і вантажних перевезень. Проаналізовано систему профілактичних заходів, які здійснює транспортна міліція. Розглянуто проблемні питання її взаємодії з іншими суб'єктами профілактики адміністративних правопорушень у сфері пасажирських і вантажних перевезень. Наведено відповідні пропозиції та рекомендації.

  Скачати повний текст

Науково обгрунтовано твердження, що міліція - самостійний орган суверенної, демократичної та соціальної держави. Встановлено, що міліція є суб'єктом забезпечення та визнання людини найвищою соціальною цінністю в державі. Визначено роль міліції в системі народовладдя. Запропоновано верховенство права як вихідний принцип організації та діяльності міліції. Надано характеристику міжнародних договорів, ратифікованих Верховною Владою України та розглянуто їх співвідношення з національним законодавством. Висвітлено питання щодо удосконалення нормативної бази діяльності міліції. Досліджено структурно-організаційні засади реформування міліції, розглянуто шляхи удосконалення наукового, матеріального, технічного та фінансового забезпечення діяльності міліції.

  Скачати повний текст

Проаналізовано тенденції становлення та розвитку органів державної податкової служби і формування їх контрольних повноважень. Визначено суть певних податків і зборів (обов'язкових платежів), сплату яких контролює податкова міліція. Сформульовано ознаки та поняття контрольного провадження, що здійснює цей підрозділ. Визначено його місце в адміністративному процесі, а також стадії провадження, які реалізуються. Відзначено, що контрольним провадженням податкової міліції є урегульована нормами адміністративного права її діяльність у межах повноважень, визначених чинним законодавством, спрямована на реалізацію норм адміністративного матеріального права, а також матеріально-правових норм інших галузей права (зокрема, фінансового, податкового) у процесі розв'язання конкретних справ у сфері оподаткування стосовно визначення міри дотримання податкового законодавства. Запропоновано на стадії контрольного провадження здійснювати інформаційне, аналітичне, оскаржене (факультативне) виконання рішення. Наголошено на необхідності класифікації заходів адміністративного примусу, застосовуваних податковою міліцією та визначення системи гарантій забезпечення контрольного провадження, її елементів. Сформульовано пропозиції щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства з метою його вдосконалення.

  Скачати повний текст

Здійснено історіографічний аналіз головних методологічних підходів щодо інтерпретації наукової категорії "механізм держави" та запропоновано її авторську дефініцію. Визначено стратегію трансформації головних напрямів діяльності міліції в контексті реалізації нею правоохоронної функції держави, а також модель сучасної структурної побудови міліції в механізмі української держави. За різними критеріями здійснено класифікацію та виявлено особливі риси форм і методів діяльності міліції в механізмі української держави. Охарактеризовано мету, стратегічні напрями розвитку та принципи реформування міліції в контексті перспектив вдосконалення механізму української держави.

  Скачати повний текст

Досліджено правові й організаційні питання становлення, розвитку та функціонування міліції як елемента системи правоохоронних органів держави. Уточнено суть правоохоронної функції держави та суб'єктів її реалізації. З'ясовано особливості адміністративно-правового статусу міліції. Розглянуто проблемні питання організації діяльності міліції як державного органу виконавчої влади. Охарактеризовано взаємодію міліції з іншими правоохоронними органами держави, органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями, засобами масової інформації. Розкрито суть і значущість цивільного та державного контролю за діяльністю поліції як правоохоронного органу держави. Наведено пропозиції щодо підвищення їх дієвості. Визначено місце та значення кадрового, матеріально-технічного, фінансового й інформаційного забезпечення діяльності міліції. Запропоновано рекомендації щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства та відповідних підзаконних актів з зазначених питань.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено проблемі становлення і діяльності міліції України в післявоєнний період (1945 - 1953 рр.). Досліджено структуру органів міліції та її трансформацію, зумовлену соціально-економічними і політичними умовами. Проаналізовано якісний і кількісний склад, джерела поповнення і систему професійної підготовки особистого складу, стан законності і дисципліни співробітників у підрозділах й органах міліції. Розглянуто основні напрями, характер і особливості діяльності міліції щодо забезпечення громадського порядку, безпеки громадян і боротьби зі злочинністю. З'ясовано форми і методи спільної діяльності міліції і населення щодо охорони громадського порядку в республіці.

  Скачати повний текст

Комплексно вивчено систему організації та становлення робітничо-селянської радянської міліції на теренах Харківщини протягом 1917 - 1930 рр. Проаналізовано та визначено історичні умови створення штатних державних органів для охорони революційного порядку, особистої безпеки громадян, а також боротьби з кримінальними елементами. Висвітлено процес перетворення масових самодіяльних організацій трудящих на один з перших правоохоронних органів радянської держави. На підставі архівно-документального матеріалу підтверджено гіпотезу, що створення радянської міліції на місцях відбувалось до видання загальноукраїнського декрету. Грунтовно розглянуто нормативно-правові акти уряду УСРР та НКВС УСРР, якими визначались організаційно-правові засади розбудови української міліції. Але окремі організаційні заходи не досягали своєї мети та призводили навіть до небажаних наслідків.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено правовий менеджмент, який використовує податкова міліція у професійній діяльності. Розкрито суть, особливості детермінантів правового менеджменту в теорії та філософії права, простежено зв'язок правового менеджменту податкової міліції з національним та європейським податковим правом, визначено шляхи профілактики та корекції правового менеджменту податкової міліції. Зроблено висновок, що основою для формування сучасного правового менеджменту податкової міліції є удосконалення податкового законодавства, виважена податкова політика, суворе дотримання прав і свобод громадян у державі.

  Скачати повний текст

У дисертації розкривається поняття "соціальний статус працівника органів внутрішніх справ", пропонується система показників для його вимірювання, приводяться результати емпіричних досліджень престижу міліцейської професії в сучасному українському суспільстві, а також рівень його самооцінки з боку працівників органів внутрішніх справ. Результати досліджень дозволяють зробити висновок, що, з одного боку, міліція є силовою структурою, яка у змозі захистити інтереси тих, хто цього потребує. З другого боку, респонденти відмітили такі характеристики міліції як бюрократизм, грубість, байдужість до проблем населення, які не сприяють ефективності діяльності ОВС. Негативні оцінки української міліції превалюють серед населення і не зв'язані з їх соціальним статусом. Більшість розділяє думку, що міліція не заінтересована у захисті їх інтересів. Принцип, коли основним напрямком діяльності міліції повинна бути повага до інтересів особистості як до інтересів держави, є тільки декларативним. Виявлено зниження самооцінки престижу у залежності від посади, що вказує на гостру кризу індентифікації працівників органів внутрішніх справ з групою, кризу належності до неї.

  Скачати повний текст

Проаналізовано дефініції, які використовувалися в педагогічній науці у другій половині XX - на початку XXI ст. щодо підлітків, які не дотримувалися моральних і правових норм, уточнено поняття "делінквентна поведінка підлітків". Узагальнено соціальні, соціально-педагогічні й індивідуально-психологічні детермінанти делінквентної поведінки підлітків у даний період і виокремлено постійні та специфічні детермінанти такої поведінки. Визначено й охарактеризовано етапи розвитку соціально-педагогічної роботи з підлітками із делінквентною поведінкою (актуалізації (1950 - 1970-ті рр.), інституціалізації (1980-ті - середина 1990-х рр.) та технологізації (середина 1990-х рр. - початок XXI ст.)). Встановлено та систематизовано напрями та форми соціально-педагогічної роботи з делінквентними підлітками в різних соціальних інститутах (середні загальноосвітні школи, школи-інтернати для дітей сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, школи соціальної реабілітації, центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, притулки для дітей, кримінальна міліція у справах дітей).

  Скачати повний текст

У дисертаційному дослідженні здійснено комплексну наукову розробку теоретичних та прикладних проблем адміністративно-правового забезпечення взаємодії суб'єктів протидії порушенням бюджетного законодавства. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень, запропонованих особисто здобувачем.Запропоновано взаємодію суб'єктів протидії порушенням бюджетного законодавства розглядати як діяльність кількох (не менше двох) суб'єктів протидії, які впливають один на одного та на бюджетну деліктність притаманними кожному із суб'єктів засобами і методами для досягнення спільної мети ‒ обмеження кількості проявів порушень бюджетного законодавства до фінансово безпечного, соціально-толерантного рівня.Наголошено, що протидія порушенням бюджетного законодавства передбачає діяльність уповноважених суб'єктів щодо формування державної політики у цій сфері (з визначенням координаційного механізму), попередження (виявлення і нейтралізація причин та умов), виявлення і припинення бюджетних деліктів, застосування заходів відповідальності та усунення негативних наслідків від їх учинення. Відповідно до цих видів діяльності суб'єктами протидії порушенням бюджетного законодавства слід вважати Верховну Раду України, Президента України, Кабінет Міністрів України, органи бюджетного контролю (Рахункова палата, Міністерство фінансів України, місцеві фінансові органи, органи Державної казначейської служби України, органи Державної аудиторської служби України), правоохоронні органи (Національна поліція, Національне антикорупційне бюро України, Державне бюро розслідувань, Служба безпеки України, податкова міліція, прокуратура) та суди. Тобто система суб'єктів протидії порушенням бюджетного законодавства складається з вищих органів державної влади, які формують державну політику у цій сфері, судів, які за допомогою здійснення правосуддя впливають на бюджетну деліктність та її детермінанти, органів бюджетного контролю та правоохоронних органів, які безпосередньо і цілеспрямовано протидіють правопорушенням у бюджетній сфері. Наявність у системі протидії порушенням бюджетного законодавства суб'єктів, які належать до різних гілок влади, мають різне спрямування функціонування та різні завдання актуалізує питання їх взаємодії. Відзначено, що аналіз завдань та повноважень органів бюджетного контролю дозволяє зробити висновок про наділення законодавцем цих органів адміністративно-правовим статусом суб'єкта взаємодії у сфері протидії порушенням бюджетного законодавства. Завдання та повноваження окремих органів бюджетного контролю отримали правове закріплення і на законодавчому, і на підзаконному рівнях (Рахункова палата, Державна аудиторська служба України), а інших ‒ лише на підзаконному (Міністерство фінансів України, місцеві фінансові органи, Державна казначейська служба України). У зв'язку з цим доцільним є закріпити завдання взаємодіяти між собою та з іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, громадськими об'єднаннями в законодавчому акті, який має вищу юридичну силу у бюджетній сфері порівняно з іншими законами ‒ Бюджетному кодексі України. Для цього необхідно доповнити БК України ст. 115-1 «Взаємодія органів, уповноважених на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства» такого змісту: «Органи, уповноважені на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства у процесі своєї діяльності взаємодіють між собою, з правоохоронними органами та іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадськими об'єднаннями відповідно до закону». Запропоновано завдання і повноваження органів бюджетного контролю класифікувати залежно від суб'єктів взаємодії ‒ регламентують їх узгоджену діяльність: 1) з вищими органами державної влади; 2) між собою; 3) з правоохоронними органами та судами; 4) з міжнародними та іноземними інституціями; 5) з іншими суб'єктами протидії порушенням бюджетного законодавства. Також виокремлюються нормативно-закріплені повноваження щодо інформаційної взаємодії та взаємодії під час проектно-консультативної роботи. Доведено, що серед органів фінансового контролю на нормативно-правовому рівні найбільш повно регламентовані повноваження щодо взаємодії у сфері протидії порушенням бюджетного законодавства Державної аудиторської служби України. Отримали певне нормативне закріплення форми її взаємодії і з вищими органами державної влади, і з органами місцевого самоврядування, і з іншими органами бюджетного контролю, і з правоохоронними органами та судами.^UThe dissertation deals with the comprehensive scientific development of theoretical and applied problems of administrative and legal provision for interaction of subjects of counteraction to violation of the budget legislation. A number of new scientific statements proposed by the author are formulated.The interaction of subjects of counteraction to infringements of the budget legislation is considered as activity of several (not less than two) subjects of counteraction influencing each other and budget delicts with specific means and methods for achievement of the general purpose – limiting the number of violations of the budget legislation to a financially secure, socially tolerant level.It is emphasized that counteraction to violations of the budget legislation involves the activities of authorized entities concerning formulation of public policy in this area (with the definition of coordinating mechanism), prevention (detection and neutralization of causes and conditions), detection and termination of budget delicts, application of responsibility measures and elimination of negative consequences of their commission. According to these activities, the subjects of counteraction to violations of the budget legislation are the Verkhovna Rada of Ukraine, the President of Ukraine, the Cabinet of Ministers of Ukraine, budget control bodies (the Accounting Chamber, the Ministry of Finance of Ukraine, local financial bodies, bodies of the State Treasury Service of Ukraine, bodies of the State Audit Service of Ukraine), law enforcement agencies (the National Police, the National Anti-Corruption Bureau of Ukraine, the State Bureau of Investigation, the Security Service of Ukraine, tax police, prosecutor's office) and courts. Thus, the system of the subjects of counteraction to violations of the budget legislation consists of the highest bodies of the government forming the state policy in this sphere, courts influencing budget delicts and their determinants by means of justice, budget control bodies and law enforcement bodies counteracting offenses in the budget sphere directly and purposefully. The presence of entities in the system of counteracting violations of the budget legislation, which belong to different branches of government, have different directions of operation and different tasks, raises the issue of their interaction.It is noted that the analysis of the tasks and powers of the budget control bodies allows drawing a conclusion that the legislator has granted these bodies the administrative and legal status of the subject of interaction in the field of combating violations of the budget legislation. Tasks and powers of some budget control bodies are legally fixed at both the legislative and sublegislative levels (the Accounting Chamber, the State Audit Service of Ukraine), and others – only at the sublegislative level (the Ministry of Finance of Ukraine, local financial authorities, the State Treasury Service of Ukraine). Therefore, it is advisable to establish the task of interacting with each other and with other state bodies, local governments, and public associations in a legislative act that has higher legal force in the budget sphere compared to other laws – the Budget Code of Ukraine. It is necessary to supplement Article 115-1 “Interaction of bodies authorized to control over the compliance with budget legislation” to the Budget Code of Ukraine. It should be stated as follows, “Bodies authorized to control over the compliance with budget legislation in the process of their activities interact with each other, with law enforcement agencies and other public authorities, local governments, public associations in accordance with the law”. It is proposed to classify the tasks and powers of budget control bodies depending on the subjects of interaction – regulate their coordinating activities: 1) with the highest state authorities; 2) among themselves; 3) with law enforcement agencies and courts; 4) with international and foreign institutions; 5) with other subjects of counteraction to violations of the budget legislation. Statutory powers concerning information interaction and interaction during project-consulting work are also distinguished.

Дисертаційна робота, ґрунтуючись на аналізуванні законодавства України, міжнародних нормативно-правових актів, судової практики, правової доктрини, визначає сутність та розкриває елементи адміністративно-правового статусу Служби судової охорони як невід’ємної частини системи управління у сфері правосуддя, що забезпечує самостійність і відокремленість судової від інших гілок влади, безпеку кожного учасника судового процесу, співдіє з представниками судової, законодавчої й виконавчої гілок влади, представниками громадськості та іншими особами в установленому законом порядку з метою утвердження принципу захисту прав і основоположних свобод людини.У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій та рекомендацій, що полягають у такому.Аргументовано, що дослідження ретроспективи становлення Cлужби судової охорони за часів незалежності України є важливим та актуальним з огляду на реформи правової системи держави і системи правосуддя. Виокремлено й охарактеризовано чотири етапи становлення Служби судової охорони: перший етап (1992–2003 рр.) – початковий, характеризується створенням судової міліції в межах першого етапу судово-правової реформи, функції якої виконувала міліція громадської безпеки, підпорядкована Міністерству внутрішніх справ; другий етап (2003–2015 рр.) – дієвий (основний), розпочався з утворенням та діяльністю спеціального підрозділу судової міліції «Грифон»; третій етап (2015–2019 рр.) – реформаторський, ознаменований ухваленням трьох положень про Службу судової охорони, що втратили чинність та характеризуються організаційними й фінансовими проблемами, пов’язаними з охороною судів, а її функції тимчасово виконували підрозділи Національної гвардії та Національної поліції; четвертий етап (2019 р. – до сьогодні) – завершальний, пов’язаний із реальним створенням Служби судової охорони, підпорядкованої Державній судовій адміністрації України, організаційним, кадровим, фінансовим та правовим забезпеченням її діяльності. Розглянувши місце й роль Служби судової охорони в системі державних органів, визначено, що Служба судової охорони є правоохоронним органом у сфері правосуддя зі специфічними функціями та повноваженнями. Встановлено, що Служба судової охорони на сьогодні є превентивним і захисним механізмом, створеним для недопущення будь-яких випадків нападу на суддів та безладу в приміщеннях суду під час розгляду резонансних справ, а також впливу на правосуддя. Доведено, що Служба судової охорони органічно поєднує в собі функції як забезпечення правопорядку в судах, так і захисту прав та свобод осіб-учасників судового процесу і є одним із суб’єктів забезпечення внутрішньої правоохоронної функції держави. Незважаючи на те, що Служба судової охорони містить у своїй назві слово «служба», вона не є службою в класичному розумінні теорії адміністративного права. З метою вдосконалення чинного законодавства та чіткого визначення місця Служби судової охорони в системі органів публічної влади запропоновано внести зміни до статті 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» й додати її до переліку правоохоронних органів.Охарактеризовано теоретико-правові засади публічного контролю за діяльністю Служби судової охорони, здійснюваного державними органами та громадськістю. Публічний контроль за організацією діяльності Служби судової охорони розкрито як систему організаційно-правових форм забезпечення додержання принципу верховенства права, виконання поставлених завдань і реалізації управлінських рішень у діяльності Служби судової охорони, який здійснюється керуючись нормами закону та в його межах суб’єктами державного і громадського контролю задля забезпечення безпеки і незалежності суду.Сформульовано поняття державного контролю за діяльністю Служби судової охорони як системи організаційно-правових форм забезпечення додержання принципу верховенства права, виконання поставлених завдань та реалізації управлінських рішень в діяльності Служби судової охорони, який здійснюється на підставі та в межах законодавства Державною судовою адміністрацією та Вищою радою правосуддя задля забезпечення безпеки і незалежності суду.Ключові слова: Служба судової охорони, правоохоронний орган в системі правосуддя, адміністративно-правовий статус, безпека учасників судового процесу, незалежність судової гілки влади, забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах.^UThe dissertation, justifying the analysis of the legislation of Ukraine, international legal acts, judicial practice, and legal doctrine, defines the essence and reveals the elements of the administrative and legal status of the Judicial Security Service as an integral part of the management system in the field of justice, which ensures the independence and separation of the judicial system from other branches of government, the safety of each participant in the judicial process, cooperates with representatives of the judicial, legislative and executive branches of government, representatives of the public and other persons following the procedure established by law to establish the principle of protection of human rights and fundamental freedoms.As a result of the research, several conclusions, proposals, and recommendations were formulated, which are as follows.It was argued that the retrospective study of the formation of the Judicial Security Service during the independence of Ukraine is necessary and relevant given the reforms of the state's legal system and the justice system. Four stages of formation of the Judicial Security Service were distinguished and characterised: the first stage (1992-2003) – initial, characterised by the creation of the judicial militia within the framework of the first stage of judicial reform, the functions of which were performed by the public security militia subordinate to the Ministry of Internal Affairs; the second stage (2003-2015) - the effective (primary) stage began with the formation and operation of the particular unit of the judicial police "Gryphon"; the third stage (2015–2019) – the reform stage is characterised by the adoption of three provisions on the Judicial Security Service, which have lost their validity and are characterised by organisational and financial problems related to court security, and its functions were temporarily performed by units of the National Guard and the National Police; the fourth stage (2019 - until today) is the final one, related to the actual creation of the Judicial Security Service subordinate to the State Judicial Administration of Ukraine, organisational, personnel, financial and legal support of its activities.Considering the place and role of the Judicial Security Service in the system of state bodies it was determined that it is a law enforcement body in the justice field with specific functions and powers. It has been established that the Judicial Security Service is currently a preventive and protective mechanism, which was created to prevent any cases of attacks on judges and disorder in court premises during consideration of high-profile cases to prevent influence on justice.It has been proven that the Judicial Security Service organically combines the functions of ensuring law and order in courts and protecting the rights and freedoms of persons participating in the judicial process. It is one of the subjects of providing the internal law enforcement function of the state. Although the Judicial Security Service contains the word “service” in its name, it is not a service in the classical sense of the theory of administrative law.To improve the current legislation and clearly define the place of the Judicial Security Service in the system of public authorities, it was proposed to amend Article 2 of the Law of Ukraine “On State Protection of Court and Law-Enforcement Bodies Staff” and add it to the list of law enforcement agencies.The theoretical and legal principles of public control over the activities of the Judicial Security Service, which is carried out by state bodies and the public, were characterized. Public control over the organization of the activities of the Judicial Security Service was revealed as a system of organizational and legal forms of ensuring compliance with the principle of the rule of law, the fulfilment of assigned tasks and the implementation of management decisions in the activities of the Judicial Security Service, which is carried out following the norms of the law and within its limits by subjects of state and public control to ensure the safety and independence of the court.The concept of state control over the activities of the Judicial Security Service as a system of organizational and legal forms to ensure compliance with the rule of law, the fulfilment of tasks and the implementation of management decisions in the activities of the Judicial Security Service, which is carried out on the basis and within the limits of legislation by the State Judicial Administration and the Supreme Council of Justice for ensuring security and independence of the court.Keywords: Judicial Security Service, law enforcement authority in the justice system, administrative and legal status, safety of participants in the judicial process, independence of the judicial branch of government, ensuring protection and maintenance of public order in courts.