Розглянуто функціонально-семантичні особливості ад'єктивного атрибута у поетичних творах О.С.Пушкіна. Комплексно проаналізовано поетичний ад'єктив та його трактовку як лінгвістичну категорію, що виступає як один з основних чинників формування та розвитку національної та літературної мов через систему поетичних образів і фігур. Описано комплекс власне лінгвістичних параметрів поетичного ад'єктива. Систематизовано лексичні новації у сфері ад'єктивних слів у поезіях О.С.Пушкіна. Надано поняття конструкційної мовотворчості та показано відповідні синтаксичні побудови. Запропоновано типологічне тлумачення ад'єктива як епітета. Показано пряму кореляцію епітетарної творчості поета й особливостей його художнього світогляду. Розглянуто ад'єктив як компонент атрибутивної конструкції - основної структурно-функціональної ланки поетичного мовлення. Наведено основні види конструкційної мовотворчості у поетичному мовленні: з функціонально-стилістичним зрушенням, з комплексною контамінацією характеру визначального та визначуваного.

  Скачати повний текст

Досліджено характер художнього осмислення проблеми біографічного ландшафту в творчій спадщині В. Бондаря. Розглянуто сюжетно-композиційну своєрідність творів письменника та визначено концепт біографізму як домінанти естетико-філософської складової його таланту. Розкрито поетичну інтенційність складників "людина-війна" та "людина-зброя" у творах митця. На підставі аналізу поетичних і прозових текстів з'ясовано жанрову специфіку антивоєнних творів письменника та рівень вивчення даної проблеми. Вперше проведено системний аналіз спадщини Василя Бондаря, зокрема, архівної. Визначено категорію часу як домінантного структуранта поетичної творчості митця. Розроблено рецепцію поетичних і прозових творів та осмислено процес створення автором ідеальної людини свого часу.

  Скачати повний текст

На підставі історіографічного огляду джерел та наукової літератури охарактеризовано стан дослідження весняної календарної поезії українців. Установлено основний перелік видових назв весняних пісень. З'ясовано, які з відомих назв мають регіонально-локальний діапазон поширення, а також ті, що становлять загальнонаціональну традицію. Визначено основні функції весняних пісень та ігор. Виявлено жанрову специфіку весняних календарних пісень та здійснено класифікацію весняної календарної поезії. Висвітлено структуру репертуару: Наведено обрядово регламентовані статево-вікові характеристики виконавців пісенно-ігрових текстів. Проаналіозовано акціонально-оказіональний, календарний та хронотопний контекст виконання весняних танків. Прокартографовано найвідоміші образи та мотиви.

  Скачати повний текст

Досліджено відтворення мовно-стилістичних особливостей творів Едгара Аллана По українською мовою. Простежено історію українських перекладів Е.По, досліджено особливості відображення творчої спадщини письменника українською літературною полісистемою періоду XIX - XX ст., що знайшли свій вияв у літературно-критичному осягненні та в художній практиці. Комплексно проаналізовано українські переклади віршованої та прозової спадщини Е.По, визначено їх метричні, ритмічні, фонетичні, граматичні, лексичні, образні та змістовні риси. Значну увагу приділено найбільш відомим поезіям Е.По, представленим кількома українськими варіантами. Переклади критично осмислено як факти українського літературного процесу, виявлено їх історико-літературну та художню значимість.

  Скачати повний текст

Розглянуто поняття "візія" та "візуалізація", висвітлено художньо-живописну структурованість образно-зорових картин "Кобзаря", їх здатність створювати художнє (естетичне) враження. Проаналізовано живописні прийоми, використані поетом для конструювання опуклої, виразно зримої "картини"-візії, запропоновано класифікацію картин природи в поезіях Т. Шевченка (ідилічні, історичні, критичні та містичні візії України). Виявлено домінантні вербально-живописні картини у поетичній спадщині митця.

  Скачати повний текст

Детально розроблено жанр української геральдичної поезії, популярної у літературі бароко. З'ясовано генезу віршів на герби, постання яких було зумовлене зростанням ролі шляхетського стану в тогочасному супільстві. Звернено увагу на взаємозв'язки українських геральдичних віршів з аналогічним жанром стематів у польській літературі, звідки гербова поезія була запозичена українським письменством. Геральдичну поезію розглянуто як синтетичний графіко-літературний жанр, що постав на суміжжі двох інших популярних барокових жанрів - панегірика й емблеми. Геральдичні вірші є емблематичними за формою та панегіричними за змістом. Головним художнім засобом вираження заслуг і достоїнств шляхтича було використання багатої символіки. Виділено найуживаніші геральдичні символи й систематизовано їх у тематичні групи. Значну увагу приділено значенню цих символічних знаків та їх функціонуванню у тексті.

  Скачати повний текст

Розглянуто візантійський код у площині аналізу ідеології, жанрової специфіки, поетики, версифікаційної системи. З'ясовано, що в перспективі інтеграції щодо загальноєвропейського контексту, уможливленої в даний період, українська поезія виявляє чутливість до ренесансних впливів, у модусі яких сформовано культуру сарматизму. Виявлено головні фактори впливу обох культурних ареалів на українську поезію. Простежено домінуючу тенденцію щодо зближення із західноєвропейською літературою на рівні форми, культивування ідеології сарматизму.

  Скачати повний текст

Розглянуто етикетні латиномовні твори української літератури, написані протягом XVI - XVIII ст., а саме різноманітні види етикетної поезії: панегірики (енкомії), епіталами, генеліакони, епіцедії, патетичні вірші, парамітетику, які оспівували людину, її земне життя і здобутки. До наукового обігу введено тексти української латиномовної етикетної поезії зазначеного періоду, здійснено їх опрацювання та детальне вивчення, що дало змогу реконструювати цілісну картину поступу українського письменства та простежити його тісний зв'язок з суспільними процесами.

  Скачати повний текст

Вперше у вітчизняному літературознавстві здійснено компаративний аналіз "Китайської подорожі" в аспекті взаємодії з традицією китайської класичної культури (філософії, лірики та графіки пейзажних мініатюр). Дослідження збірки О. Седакової в обраному аспекті дозволяє визначити "зону контакту" двох культур як естетично свідому, так і несвідому, а також вирізнити семантико-поетологічні особливості циклу в контексті розробки тем і стилів Сходу в російській літературі XX ст. та в контексті усієї творчості поета. Специфіка літературного компаративного аналізу вимагає залучення до розгляду прецедентних текстів китайської культури ("Дао-Де цзін", "Ши цзін", поезія Лі Бо, Ван Вея, Сикун Ту), а також актуалізує рецептивно-інтерпретаційне дослідження проблеми атрибуції протексту, яким є книга китайської літератури "І цзін".

  Скачати повний текст

Проведено всебічний аналіз творів А.Бєлого "Котик Летаев" і "Крещеный китаец" у контексті його пізньої творчості та художньої автобіографічної прози постсимволізму. Обгрунтовано належність цих творів до жанру автобіографічного роману. Установлено, що найважливішими художніми принципами у пізній прозі символіста є пов'язані між собою принципи інтертекстуальності та контрапункту. Доведено, що проза, поезія, філософсько-теоретичні і навіть епістолярні твори А.Бєлого є тісно зв'язаними елементами гіпертексту, цілісної динамічної системи з єдиним комплексом тем і мотивів. Зазначено, що "Котик Летаев" і "Крещеный китаец", а також інші твори письменника ("Глоссолалия", "Записки чудака", "История развития самосознающей души") є відображенням однієї теми - історії розвитку душі, що символізує загальний духовний шлях людства. Цей новий принцип історичної свідомості, що базується на антропософських уявленнях А.Бєлого, а також на концепції "Феноменології духу" Г.Гегеля, стала основою специфічної модифікації модерністської художньої автобіографії. Художню автобіографію визначено як достовірний історичний документ, тому що автобіографічний текст письменника є його власною інтерпретацією історії, історичні факти заміщуються художніми. На підставі аналізу романів виявлено кілька нових літературних зв'язків (з творчістю Ф.І.Тютчева, М.В.Гоголя), розширено уявлення про світосприйняття та творчий метод письменника. Показано, що у творчості А.Бєлого поєднуються елементи досить несхожих культурних парадигм - модернізму та авангарду. Запропоновано висновок, що такі творчі знахідки А.Бєлого, як принцип створення гіпертексту за допомогою повторів і лейтмотивів, а також утворення автобіографії-міфу і певною мірою і деміфологізація, вплинули на прозу постсимволістів, зокрема, Б.Пастернака і Д.Хармса.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Дисертація - перше спеціальне дослідження, присвячене вивченню цілісної системи жанрів української курйозної поезії. Встановлено, що курйозна поезія належить до епіграматичного виду, найпоширеніший термін на її позначення в давньоукраїнських поетиках - "epigramma artificiosum" ("мистецька епіграма"). В основі курйозної поезії лежить синтез літератури й мистецтв: шрифту, графіки, музики, а також наук: арифметики, граматики, астрономії, риторики, які й створюють художню специфіку її жанрів. Курйозна поезія проаналізована в основних аспектах барокового розуміння сутності художнього слова: буквального смислу, естетики та езотеричної символіки.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості функціонування лексичної підсистеми у поетичній мові М.Вінграновського. З метою увиразнення індивідуальних словесно-виражальних пріоритетів письменника до аналізу залучено тексти інших поетів-шістдесятників - І.Драча, Л.Костенко, Б.Олійника, Д.Павличка. За результатами опрацювання фактичного матеріалу установлено вагоме функціональне навантаження антропоморфізованих слів (субстантивних одиниць, що зазнають метафоричного переосмислення за принципом уподібнення людині), кольорономінацій, лексем з меліоративною конотацією, оказіоналізмів у художньому мовленні М.Вінграновського. Досліджено склад, квантитативні характеристики, структурно-семантичні особливості, стилістичні функції виявлених релевантних одиниць.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження поетичної творчості іранського поета Сохраба Сепехрі - одного з найяскравіших представників провідного напряму іранської поезії XX ст. "ше'ре ноу" ("нова поезія") у контексті актуальної для сучасного мовознавства антропоцентричної парадигми, що зумовила зростання інтересу лінгвопоетичних студій до вивчення поетичної творчості в аспекті ідіостилю поета. Ідіостиль Сохраба Сепехрі досліджено з застосуванням виключно лінгвістичних підходів, зокрема, концептуального аналізу та когнітивних методик, які відкривають шлях до реконструкції таких категорій ідіостилю, як мовна картина світу та мовна особистість автора. На підставі концептуального аналізу, спрямованого на визначення домінантних для поетичної картини світу Сепехрі концептів, змодельовано концептосферу його творів, яка включає ядро, приядерну зону, ближчу та дальшу периферії. Проаналізовано мовні особливості поетичної картини світу Сепехрі: його образну систему, граматичні особливості та стилістичні засоби організації тексту. Дослідження образної системи здійснено на матеріалі метафоричних словосполучень бінарного типу з застосуванням когнітивних методик. Визначено особливості когнітивного рівня поета як мовної особистості. На підставі аналізу мовної реалізації ключових концептів і специфіки використання різноманітних мовних засобів встановлено його вербально-семантичний рівень. Здійснено узагальнення одержаних даних і зроблено висновок про прагматичний рівень Сепехрі як мовної особистості.

  Скачати повний текст

Доведено можливість і необхідність розмежування інтерпретації та тлумачення як двох різних за характером способів розуміння. Межа між цими способами розуміння збігається з межею між мисленням, що уявляє, і апелюючим мисленням. В аспекті інтерпретації розглянуто способи та принципи естетичного завершення та їх еволюцію в російській ліричній поезії XIX - XX ст. У межах символічної орудійності мови XIX ст. сформувались три основні принципи естетичного завершення, а саме: символіко-антиномічний, символіко-емпіричний і символіко-синомічний. З двоцентричністю як способом естетичного завершення можуть бути пов'язані символіко-антиномічний принцип творчого споглядання та символіко-синомічний. Еволюція російської поезії XX ст. значною мірою зумовлена взаємодією двох зазначених принципів естетичного завершення. В аспекті тлумачення виявлено зв'язок поезії Ф.І. Тютчева з давньогрецькою поезією, зокрема, присутність у тютчевській поезії манічного та міметичного родових начал.

  Скачати повний текст

Досліджено теоретико-літературний спектр проблем метафізичних слів у поезії, що розкривається через зміст і особливості форми української метафізичної поезії другої половини XVII ст. на підставі дослідження творчості І.Величковського, І.Орновського, Д.Братковського, С.Мокриєвича та інших поетів зазначеного періоду. Простежено розвиток метафізичних ідей у Європі та їх актуалізацію в поетичній творчості українських авторів. Особливу увагу приділено українським польськомовним текстам даного періоду. Висвітлено складність і багаторівневість лінгвістичного поля, в межах якого творилася українська метафізична поезія другої половини XVII ст. Описано розмаїття версифікаційних засобів, якими користувалися українські автори для відтворення метафізичного змісту.

  Скачати повний текст

Проаналізовано "київський міф", структура якого визначена статусом міста як сакрального, політичного й культурного центру східного слов'янства і який є в російському романтизмі характерним художнім концептом. Розглянуто його ліро-епічні жанрові вирішення (поема К. Рилєєва "Наливайко", вірш В. Бенедиктова "Киев" та однойменні поезії О. Хом'якова й І. Козлова, вірші П. Єршова "Монолог Святополка Окаянного" і "Смерть Святослава", вірш Ф. Тютчева "Андрею Николаевичу Муравьеву", драматична пародія К. Аксакова "Олег под Константинополем", мотиви київської давнини в поезіях О.К. Толстого; історичний роман М. Загоскіна "Аскольдова могила"). Висвітлено також інтерпретацію "міфу Києва" О. Пушкіним ("Руслан и Людмила", "Полтава" та ін.) і М. Гоголем ("українські" повісті). "Міф Києва" сприяє формуванню романтичного історичного героя з його "нерпавильністю" й психологічною складністю, незалежністю від авторитетів і органічною релігійністю. Воодночас, цей міф сприяє активізації громадянських концепцій романтиків, аж до витіснення традиційного сакрального моменту політичним. Багатство жанрово-стильових вирішень (ліричні, ліро-епічні, романо-епічні й драматичні форми, сатира та пародія) дає підстави для судження про активний перебіг літературного процесу в Росії І половини ХІХ ст., інтенсифікацію літературного пошуку на фоні руйнації класицизму, різноманітність індивідуальних мистецьких відкриттів.

  Скачати повний текст

Розглянуто теоретичні питання взаємоз'язків літератури та міфу, основну увагу зосереджено на питанні авторської міфотворчості. Визначено поняття міфологічної парадигми як найбільшої структурної одиниці авторського міфу. Досліджено роль символу у процесі міфотворення. Потрактовано символ як місце зустрічі міфу та літератури, підпорядкований у художньому тексті авторській логіці міфомислення він стає основним чинником формування міфологічної парадигми. Визначено міфологічну парадигму як таку, що складається з пов'язаних за значенням метатропів, кожен з яких об'єднує семантично близькі символи. Виокремлено домінантні символи у поезіях М. Воробйова, з'ясовано їх семантику у різних контекстах, що дозволило згрупувати символи у метатропи, простежити формування міфологічної парадигми, яка за семантичною забарвленістю охарактеризована як есхатологічна.

  Скачати повний текст

Виявлено мовну специфіку певних жанрів українського дитячого фольклору: колискових пісень, пестушок, потішок, забавлянок, лічилок, дражнилок. Завдяки здійсненню комплексного лексико-граматичного аналізу названих жанрів доведено, що мова кожного жанру становить певний етап у розвитку мовлення дитини. Твори фольклору для дитини (поезія пестування) і власне дитячого фольклору (лічилки та дражнилки) демонструють співвіднесеність своєї мовної специфіки з ходом мовленнєвого розвитку малюка. Дослідження мовних особливостей творів дитячого фольклору здійснено з урахуванням прагматичної функції жанрів. Аналіз за жанрами зумовлено лінгвістичними факторами, оскільки кожному жанрові притаманні власні особливості, що виявляються на всіх рівнях мови: фонологічному, морфологічному, лексико-фразеологічному, синтаксичному, стилістичному.

  Скачати повний текст

Комплексно досліджено особливості вербалізації концепту "час" у поезії Т.Г.Шевченка. Визначено специфіку етнічної концептуалізації часу в українській національно-мовній системі. Доведено, що концепція часу в поезіях Т.Г.Шевченка експлікується методом регулярної кореляції з концептами "природа", "культура", "Україна", "історія", "людина". Встановлено, що концепт "час" є культурно насиченим і сконденсованим ціннісно-смисловим утворенням, побудованим за ієрархічною структурою. Виділено вербалізовану частину концепту "час" у поезії Т.Г.Шевченка, яку упорядковано в польову структуру з чітко визначеним ядром, медіальною зоною та периферією. З урахуванням особливостей поетичного дискурсу та національно-культурної специфіки концепту створено модель його актуалізації, конкретизовано шляхи та методи відтворення семантики часопозначень у перекладі. На підставі зіставлення темпоральних компонентів оригіналу з їх англомовними версіями визначено специфіку концепту "час" у поетичних творах Т.Г.Шевченка.

  Скачати повний текст