Мета роботи – покращити результати хірургічного лікування хворих на ускладнену інтраабдомінальну інфекцію на основі індивідуалізації лікувальної програми з урахуванням тяжкості органних порушень та індивідуалізованого прогнозу перебігу захворювання.Робота базарується на аналізі результатів хірургічного лікування 285 хворих з ускладненою інтраабдомінальною інфекцією-перитонітом, абсцесом черевної порожнини. Залежно від джерела інфекції виділено три групи. Першу групу склали 150 хворих на гангренозний та гангренозно-перфоративний апендицит, ускладнений периапендикулярним абсцесом або перитонітом; другу групу- 60 хворих на перитоніт або абсцес черевної порожнини внаслідок перфорації шлунку, дванадцятипалої, тонкої або товстої кишки. Причиною перитоніту й абсцесів черевної порожнини як проявів ускладненої інтраабдомінальної інфекції є: апендицит – 52,6 %; холецистит – 26,3 %; перфорація гастродуоденальної виразки – 10,2 %; перфорація товстої кишки – 3,9 %; перфорація тонкої кишки – 3,5 %; попередні оперативні втручання на органах черевної порожнини – 2,1 %; перфорація гнійної тубоваріальної пухлини – 1,4 %. Післяопераційні ускладнення після видалення джерела інфекції спостерігалися в 17,2 % пацієнтів й у 13,7 % потребували хірургічного лікування – релапаротомії. Післяопераційна летальність становила 5,3%.Розвиток ускладненої інтраабдомінальної інфекції супроводжують зміни картини периферичної крові: лейкоцитоз з нейтрофільним зсувом вліво, лімфопенія. Зміни лейкоцитарної формули крові відображають гематологічні індекси: лейкоцитарний індекс інтоксикації; лейкоцитарний індекс інтоксикації Рейса; показник інтоксикації, нейтрофільно-лімфоцитарний коефіцієнт. Про розвиток ускладненої інтраабдомінальної інфекції, наявність вираженої системної запальної відповіді свідчить високий рівень С-реактивного білка й інтерлейкіну-6. Мікрофлору при ускладненій інтраабдомінальній інфекції представлено асоціаціями мікроорганізмів. При гангренозному апендициті та його перфорації виділено 37 штамів мікроорганізмів, що в 54,1 % репрезентовано грамнегативними мікроорганізмами, переважно Escherichia сoli, у 21,6 % виявлено анаеробну флору. При перитоніті внаслідок перфорації шлунково-кишкового тракту виділено 25 штамів мікроорганізмів, що в 76% представлено як облігатними аеробами, так і облігатними та факультативними анаеробами. При перфорації жовчного міхура в 65 % вмісту абсцесу та в 66,7 % уражених навколишніх тканин виявлено грампозитивну флору, насамперед Enterococcus faecalis та Escherichia сoli, а за наявності абсцесів печінки в 57,1 % – Enterococcus faecium та Escherichia сoli.Найбільшою є чутливість виділеної мікрофлори до цефепіму, моксифлоксацину, гатифлоксацину, іміпенему, меропенему та тейкопланіну. Запропоновано вдосконалені шкалу оцінювання тяжкості гострого сепсису II та шкалу оцінювання ентеральної недостатності II, які дають змогу виділити групу хворих з високим ризиком летальності. Тяжкість стану хворих за шкалою сепсису II понад 24 бали та за шкалою ентеральної недостатності II понад 29 балів, свідчить про високий ризик летальності хворих з ускладненою інтраабдомінальною інфекцією.Розроблено математичну модель прогнозування летальності хворих на перитоніт внаслідок перфорації шлунково – кишкового тракту, чутливість якої 88,9 %, а специфічність 95,7 % та математичну модель прогнозування летальності хворих з ускладненою інтраабдомінальною інфекцією, чутливість якої 85,7 %, специфічність – 81,0 %.^UThe purpose of the work is to improve the results of surgical treatment of patients with complicated intra-abdominal infection based on the individualization of the treatment program, taking into account the severity of organ disorders and the individualized prognosis of the course of the disease.The work is based on the analysis of the results of surgical treatment of 285 patients with complicated intra-abdominal infection-peritonitis, abdominal abscess. Depending on the source of infection, three groups are distinguished. The first group consisted of 150 patients with gangrenous and gangrenous-perforating appendicitis complicated by periappendicular abscess or peritonitis; the second group - 60 patients with peritonitis or abscess of the abdominal cavity due to perforation of the stomach, duodenum, small or large intestine.The cause of peritonitis and abdominal abscesses as manifestations of complicated intra-abdominal infection are: appendicitis – 52.6%; cholecystitis – 26.3%; perforation of a gastroduodenal ulcer – 10.2%; colon perforation – 3.9%; perforation of the small intestine - 3.5%; previous surgical interventions on organs of the abdominal cavity - 2.1%; perforation of a purulent tubovarial tumor – 1.4%. Postoperative complications after removal of the source of infection were observed in 17.2% of patients and 13.7% required surgical treatment - relaparotomy.Postoperative mortality was 5.3%. The development of complicated intra-abdominal infection is accompanied by changes in the picture of peripheral blood: leukocytosis with neutrophilic shift to the left, lymphopenia. Changes in the leukocyte blood formula reflect hematological indices: leukocyte intoxication index; Reiss leukocyte intoxication index; intoxication index, neutrophil-lymphocyte coefficient. A high level of C-reactive protein and interleukin-6 indicates the development of a complicated intra-abdominal infection, the presence of a pronounced systemic inflammatory response. Microflora in complicated intra-abdominal infection is represented by associations of microorganisms.n case of gangrenous appendicitis and its perforation, 37 strains of microorganisms were isolated, of which 54.1% were represented by gram-negative microorganisms, mainly Escherichia coli, and 21.6% showed anaerobic flora. In peritonitis due to perforation of the gastrointestinal tract, 25 strains of microorganisms were isolated, 76% of which are represented by both obligate aerobes and obligate and facultative anaerobes. In the case of perforation of the gallbladder, gram-positive flora, primarily Enterococcus faecalis and Escherichia coli, were found in 65% of the contents of the abscess and in 66.7% of the affected surrounding tissues, and in the presence of liver abscesses, Enterococcus faecium and Escherichia coli were found in 57.1%. The greatest sensitivity of the isolated microflora to cefepime, moxifloxacin, gatifloxacin, imipenem, meropenem and teicoplanin. The improved scale for assessing the severity of acute sepsis II and the scale for assessing enteric insufficiency II are proposed, which make it possible to identify a group of patients with a high risk of mortality. The severity of the condition of patients on the scale of sepsis II over 24 points and on the scale of enteral insufficiency II over 29 points indicates a high risk of mortality in patients with complicated intra-abdominal infection. A mathematical model for predicting the mortality of patients with peritonitis due to perforation of the gastrointestinal tract has been developed, the sensitivity of which is 88, 9%, and the specificity is 95.7% and the mathematical model for predicting the mortality of patients with complicated intra-abdominal infection, the sensitivity of which is 85.7%, the specificity is 81.0%.

У ході дослідження удосконалена і застосована комплексна програма діагностичних заходів та хірургічного лікування поранених з бойовою травмою живота із застосуванням пульоксиметрії, FAST-протоколу та ендовідеохірургії, що відображено у основній групі. Для визначення ступеня тяжкості поранених основної групи застосовували пульсоксиметр з визначеним показником перфузійного індексу. Величину перфузійного індексу вважали оптимальним критерієм для визначення диференційованої хірургічної тактики, яка корелює з тяжкістю стану пацієнта і за своєю інформативністю не поступається показникам шкали PTS. У програмі діагностичних заходів у загальному масиві досліджуваних груп (n=157) пульсоксиметрія виконана 76 (48,4 %) пораненим, FAST-протокол виконаний 56 пораненим (35,7 %), лапароцентез – 83 (52,9 %), відеолапароскопія – 76 (48,4 %). Запропоновані технічні рекомендації хірургічних прийомів при застосуванні ендовідеохірургії у поранених з бойовою травмою живота. Розроблений метод динамічної ендовідеохірургії за тактикою «second look» із застосуванням 5 мм або 10мм лапаропорта дозволив у 21 (27,6 %) пораненого в живіт основної групи провести малотравматичний динамічний моніторинг органів черевної порожнини на подальших рівнях медичної допомоги, та у 11,8% поранених виявити ранні післяопераційні ускладнення в короткі терміни та провести своєчасну лікувальну корекцію без збільшення операційної травми, а у 15,7 % поранених впевнитись у відсутності ускладнень.^UDisciplinary work conferred on the last major health care tasks, which is connected with improvement of results of diagnostics and treatment wounded with abdominal traumas by using endovideosurgical technologies. In the course of the study, a program for treatment of abdominal war wounded patients with the use of laparoscopy was reflected in the experimental group. To determine the severity of the wounds, a pulse oximeter with a definite index of the perfusion index was used. The sample of the study consisted of 24 injured abdominal trauma patients who needed surgical interventions. All patients were evaluated for severity of PTS-grade injuries, as well as the determination of PI, SpO2 and heart rate indices using pulse oximeters with a range of 0,3 to 10 % perfusion index (norm 4‒5 %). The method of dynamic laparoscopy was developed based on the tactic «second look» with the use of 5 mm of laparoport, which allowed to conduct low traumatic dynamic monitoring of the abdominal cavity at the subsequent levels of medical care. Thus, the proposed method was applied in 21 (27,6 %) severely wounded in abdomen, which allowed to minimally traumatic conduct dynamic laparoscopy (second look) at the next levels of medical care and to ensure that there is no postoperative complications.

Дисертаційна робота присвячена зниженню частоти абдомінального розродження та перинатальної патології у жінок із безпліддя в анамнезі на підставі вивчення клініко-ехографічних, допплерометричних та кардіотокографічних досліджень, а також удосконалення алгоритму родинно-орієнтованих технологій.^UDissertation work is devoted to depression of frequency of an abdominal delivery and perinatal pathology at women with sterility in the anamnesis on the basis of studying the clinical-ehografical, the doplerometrical and the cardiotokografical of researches, and also improvements of algorithm of the family focused technologies.

Об'єкти – морфологічні особливості жовчних проток білого щура в нормі та за умов впливу налбуфіну; методи – корозійні; гістологічні та електронно-мікроскопічні, морфометричні та статистичні; результати – отримані дані щодо особливостей архітектоніки внутрішньо- та позапечінкових проток білого щура сприяють формуванню нових уявлень про будову шляхів відтоку жовчі вказаної експериментальної тварини. Результати мікро- та ультраструктурного дослідження жовчних проток впродовж 6 тижнів впливу опіоїду дозволяють встановити конкретні етапи морфологічних змін, зумовлених застосуванням налбуфіну. Результати роботи мають практичне значення для морфологів та хірургів, оскільки можуть служити морфологічною основою для розробки нових методів діагностики, профілактики та лікування патології жовчних проток у хворих, змушених тривалий час застосовувати опіоїди, а також у наркозалежних. Отримані результати дослідження структурних особливостей жовчних проток білого щура в нормі та при експериментальному впливі опіоїду є фундаментальними даними, на які можуть спиратися дослідники при вивченні проблем експериментальної та клінічної гастроентерології, абдомінальної хірургії.^UObjects - morphological features of the bile ducts of white rats in normal and under the influence of nalbuphine; methods - corrosion; histological and electron microscopic, morphometric and statistical; results - the obtained data on the features of the architecture of the intra- and extrahepatic ducts of the white rat contribute to the formation of new ideas about the structure of the bile outflow tract of this experimental animal. The results of micro- and ultrastructural studies of the bile ducts during 6 weeks of opioid exposure allow to identify specific stages of morphological changes caused by the use of nalbuphine. The results are of practical importance for morphologists and surgeons, as they can serve as a morphological basis for the development of new methods for diagnosing, preventing and treating bile duct pathology in patients forced to use opioids for a long time, as well as in drug addicts. The results of the study of the structural features of the bile ducts of white rats in normal and experimental opioid exposure are fundamental data that researchers can rely on when studying the problems of experimental and clinical gastroenterology, abdominal surgery .

Об'єкт дослідження – морфологiчні та функціональні зміни стану сечового міхура щурів з інфравезікальною обструкцією до та після введення кріоекстракту та кондиційованих середовищ нативної та кріоконсервованої культур спінальних гангліїв, а також препарату «Кортексін». Мета дослідження – вивчення впливу бiологічно активних композицiй (крiоекстракту, кондицiйованих середовищ нативної і криоконсервованої культур клiтин), отриманих зі спінальних гангліїв, а також препарату «Кортексін» на структурно-функцiональнi характеристики сечового міхура щурiв iз інфравезікальною обструкцією. Методи дослідження: моделювання iнфравезiкальної обструкції у щурів шляхом накладення лігатури на сечівник, отримання культури сателітних клітин зі спінальних гангліїв, її кріоконсервування та збiр, зберiгання кондицiйованих середовищ, отримання i зберiгання кріоекстракту спінальних гангліїв щурiв, метод органної бані, гістологічний, морфометричний, iмуногістохімічний, біохімічний аналіз, методи статистичної обробки. Вперше на експериментальній моделі було встановлено позитивний ефект застосування кріоекстракту та кондиційованих середовищ нативної i кріоконсервованої культур клітин зі спінальних гангліїв на морфологічні характеристики та скоротливу активність сечового міхура при iнфравезiкальній обструкції у щурів. Вперше експериментально доведена доцільність використання вищеназваних біологічно активних композицій для відновлення структурно-функціональних показників сечового міхура при даній патології та опрацьований внутрішньочеревний шлях їх введення. Вперше встановлено вiдсутнiсть прямої органоспецифiчної дiї нейротрофiчного препарату «Кортексін» на структурно-функціональні показники сечового міхура при iнфравезiкальній обструкції у щурів. Вперше досліджено вплив кріоконсервування на характер біологічної дії секретомів культур клітин спінальних гангліїв на сечовий міхур щурів при iнфравезiкальній обструкції. Вперше встановлена вiдсутнiсть прямих нефротоксичних ефектів при використаннi бiологiчно активних композицiй, отриманих зі спінальних гангліїв, у щурiв при iнфравезiкальній обструкції. Галузь використання: кріомедицина, медицина, біотехнологія, ветеринарія, фармація.^UThe object of the research – morphological and functional changes in the condition of the urinary bladder of rats with infravesical obstruction before and after administering cryoextract and conditioned media of native and cryopreserved cultures of dorsal root ganglia as well as the drug Cortexin. The goal of the research – to study the effect of biologically active compositions (cryoextract, conditioned media of native and cryopreserved cell cultures) obtained from the dorsal root ganglia as well as the drug Cortexin on the structural and functional characteristics of the urinary bladder of rats with infravesical obstruction. Research methods: modeling of infravesical obstruction in rats by applying a ligature to the urethra, obtaining a culture of satellite glial cells from the dorsal root ganglia, its cryopreservation and collection, preservation of conditioned media, obtaining and storing cryoextract of dorsal root ganglia of rats, organ bath method, histological, morphometric, immunohistochemical, biochemical analysis, methods of statistical analysis. For the first time, a positive effect of cryoextract and conditioned media of native and cryopreserved cultures of cells from dorsal root ganglia on morphological characteristics and contractile activity of the urinary bladder in rats with infravesical obstruction was established in the experimental model. For the first time the expediency of using the aforementioned biologically active compositions for the restoration of structural and functional parameters of the urinary bladder in this pathology has been experimentally proved and the intra-abdominal route of their administration has been developed. For the first time, the absence of direct organ-specific effect of the neurotrophic drug Cortexin on the structural and functional parameters of the urinary bladder in rats with infravesical obstruction was established. The effect of cryopreservation on the biological effect of dorsal root ganglia cell culture secretomes on the urinary bladder of rats with infravesical obstruction was studied for the first time. For the first time, the absence of direct nephrotoxic effects when using biologically active compositions obtained from the dorsal root ganglia in rats with infravesical obstruction was established. Field of Application: cryomedicine, medicine, biotechnology, veterinary, pharmacy.

Дисертаційне дослідження присвячено зниженню кількості інтра- та післяопераційних ускладнень, покращенню перинатальних результатів при кесаревому розтині шляхом модифікації технічних етапів оперативного втручання на основі зміни організаційного підходу до виконання кесаревого розтину і залучення основних положень «Програми прискореної післяопераційної реабілітації». Розроблена методика хірургічного розродження відрізняється на етапі лапаротомії, ушиванні рани на матці, апоневрозу та шкіри. Для формування доступу до черевної порожнини I хірургом проводиться розріз скальпелем по середній лінії апоневрозу довжиною до 2 см, з подальшим роз'єднанням очеревини вказівним пальцем та розтягненням всіх шарів передньої стінки тупим шляхом двома хірургами одночасно. Ушивання рани на матці відбувається двома операторами одночасно з двох сторін, починаючи від країв рани в зустрічному напрямку непереривним вікриловим швом з фіксуючим зашморгом на початку та в центрі шва. За вище приведеною технікою ушивання рани на матці аналогічно виконується ушивання апоневрозу та шкіри. Запропонована модифікована методика кесаревого розтину дозволяє достовірно скоротити тривалість оперативного втручання в 2,18 раза , час до моменту вилучення плоду в 2,03 раза, знизити об'єм інтраопераційної крововтрати в 1,33 раза. Покращити стан новонароджених за шкалою Апгар на першій хвилині життя. Розроблений спосіб абдомінального розродження з використанням ERAS протоколу зменшує кількість випадків субінволюцій матки, частоту застосування антибактеріальної профілактики в 2,04 раза та скорочує тривалість стаціонарного лікування в 1,30 раза.^UТhe dissertation research is devoted to reducing the number of intraoperative, early and late postoperative complications and improving perinatal results in cesarean section by modifying the technical stages of surgery based on changing the organizational approach to cesarean section and involving the main provisions of the "Accelerated postoperative program". The developed technique of surgical delivery differs at the stage of laparotomy, suturing of the wound on the uterus, aponeurosis and skin. Тhe surgeon makes an incision with a scalpel along the midline of the aponeurosis up to 2 cm long, followed by separation of the peritoneum with the index finger and stretching all layers of the anterior wall bluntly by two surgeons simultaneously. 3. The main technical difference of surgical intervention is the simultaneous suturing of the wound on the uterus by two operators simultaneously on two sides, starting from the corners of the wound edges towards each other with a continuous vicryl suture with a fixing bandage (for Reverden) at the beginning and center of the suture. 4. By the above analogy, suturing of the aponeurosis and skin is performed.The proposed modified method of cesarean section can significantly reduce the duration of surgery by 2.18 times, the time to fetal removal by 2.03 times, reduce the volume of intraoperative blood loss by 1.33 times. Improve the condition of newborns on the Apgar scale in the first minute of life. The developed method of abdominal delivery using the ERAS protocol reduces the number of cases of uterine subinvolution, the frequency of antibacterial prophylaxis by 2.04 times and reduces the duration of inpatient treatment by 1.30 times.

Робота ґрунтується на лікуванні 218 пацієнтів з первинними та вторинними інтраабдомінальними інфільтратами, абсцесами які знаходились на лікуванні в клініці кафедри хірургічних хвороб №1, на базі центру хірургії Київської міської клінічної лікарні №1 з 2006 р. по 2019 р. Вік пацієнтів складав від 16 до 85 років. Пацієнтів чоловічої статі 107 (49,08%), жіночої 111 (50,92%). В дослідження ключені хворі, що страждали пухкими інфільтратами, абсцесами. В залежності від часу шпиталізації (по рокам) хворі розділені на дві групи: контрольна група (КГ) (2006 – 2012 роки) 117 (53,67%) хворих, та досліджувана група (ДГ) (2013 – 2019 роки) 101 (46,33%) хворий. Причинами розділення на групи є використання новітніх інноваційних технологій з метою діагностики – візуалізації (КТ, СКТ, УЗД + кольорове дуплексне картування + еластографія, термометрія) недуги та новітніх загально-признаних та вдосконалених методик хірургічного лікування в досліджуваній групі. Всі хворі контрольної та досліджуваної групи розподілені на 4 підгрупи в залежності від чинників недуги. Дослідження епідеміології інтраабдомінальних інфільтратів і абсцесів первинного та післяопераційного походження у хворих встановлено, що всіх хворих за 2006 - 2019 роки було 30627, із яких 5483 (17,90%) хворих госпіталізовані та оперовані за ургентними показаннями. Нозологічні складові: апендицит (різні форми запалення) у 1318 (24,04%), із яких первинні інфільтрати та абсцеси у 74 (33,95%), перфоративна виразка шлунка та 12 палої кишки у 256 (4,67%), із яких первинні інфільтрати та абсцеси у 48 (22,02%), холецистит (різні форми запалення) у 1505 (27,45%), із яких первинні інфільтрати та перивезікальні абсцеси у 69 (31,65%) хворих. Операції з причини спайкової непрохідності і ускладнених гриж у 149 (2,72%) хворих (не включені в дослідження), а післяопераційні інфільтрати і абсцеси включені в дослідження та встановлено у 27 (12,38%) пацієнтів.^UThe work is based on the treatment of 218 patients with primary and secondary intra-abdominal infiltrates, abscesses who were treated in the clinic of the Department of Surgical Diseases №1, on the basis of the Surgery Center of Kyiv City Clinical Hospital №1 from 2006 to 2019. The age of patients ranged from 16 to 85 years old. Male patients 107 (49.08%), female 111 (50.92%). The study included patients suffering from loose infiltrates, abscesses. Depending on the time of hospitalization (by years), patients are divided into two groups: control group (CG) (2006 - 2012) 117 (53.67%) patients, and the study group (DG) (2013 - 2019) 101 (46,33%) patient. The reasons for the division into groups are the use of the latest innovative technologies for diagnosis - visualization (CT, ultrasound + color duplex mapping + elastography, thermometry) of the disease and the latest generally recognized and improved methods of surgical treatment in the study group. All patients of the control and study groups are divided into 4 subgroups depending on the factors of the disease. A study of the epidemiology of intra-abdominal infiltrates and abscesses of primary and postoperative origin in patients found that all patients in 2006 - 2019 were 30,627, of which 5,483 (17.90%) patients were hospitalized and operated on for urgent indications. Nosological components: appendicitis (various forms of inflammation) in 1318 (24.04%), of which primary infiltrates and abscesses in 74 (33.95%), perforated gastric ulcer and 12 duodenal ulcers in 256 (4.67%), with of which primary infiltrates and abscesses in 48 (22.02%), cholecystitis (various forms of inflammation) in 1505 (27.45%), of which primary infiltrates and perivesical abscesses in 69 (31.65%) patients. Surgery due to adhesions and complicated hernias in 149 (2.72%) patients (not included in the study), and postoperative infiltrates and abscesses were included in the study and found in 27 (12.38%) patients.

Дисертаційна робота присвячена хірургічному лікуванню загального перитоніту. Використання для інтра- та післяопераційної санації черевної порожнини класичного перитонеального лаважу з антисептичними розчинами на водній основі такими, як хлоргекседин біглюконат 0,02%, декаметоксин 0,02% та ізотонічний розчин NaCl 0,9%, є ефективними лише перші 12-24 години, оскільки у звʼязку з процесом адгезії у черевній порожнині формуються окремі канали, по яким протікає антисептичний розчин. Зрошування парієтальної та вісцеральної очеревини не відбувається, формуються абсцеси черевної порожнини. Таким чином, незадовільні результати комплексного хірургічного лікування загального перитоніту, в переважній більшості пов'язані з неефективною післяопераційною санацією черевної порожнини, що обґрунтовує доцільність її удосконалення та підвищення ефективності. З цього випливає основна мета дисертаційної роботи - покращення результатів комплексного хірургічного лікування хворих на загальний перитоніт шляхом обґрунтування, розробки та впровадження способу перитонеального лаважу. Отримані результати використання гелевого антисептичного розчину (декаметоксин у поєднанні з гіалуроновою кислотою), показали суттєву перевагу у порівнянні з розчином хлоргексидину 0,02% на водній основі для санації черевної порожнини при загальному перитоніті. Такий результат досягається за рахунок того, що гелевий антисептичний розчин охоплює максимальну площу вісцеральної та парієтальної очеревин шляхом зменшення адгезії, проходить рівномірне розподілення антисептика в черевній порожнині, зменшується ймовірність виникнення міжпетлевих вогнищ інфекції.^UThe dissertation is devoted to the surgical treatment of Generalized Peritonitis. Diagnostic peritoneal lavage, used for intra- and postoperative lavage of the abdominal cavity, implying the use of aqueous antiseptic solutions, such as chlorhexidine gluconate 0,02%, decamethoxine 0,02% and isotonic saline 0,9% are effective only first 12-24 hours, because due to abdominal adhesions the antiseptic leaks through the channels arising. Lavage of the parietal and visceral peritoneum is not happening, abdominal abscesses occur. Thus, unsatisfactory outcomes of combined surgical treatment of generalized peritonitis are predominantly associated with ineffective postoperative peritoneal lavage, proving the necessity of its improvement and effectiveness enhancement. Consequently, we have the principal objective of the dissertation – improving outcomes of combined surgical treatment of patients with generalized peritonitis by justification, development and adoption of the appropriate technique of peritoneal lavage. The results obtained using the antiseptic gel solution (decamethoxine combined with hyaluronic acid) were indicative of significant benefits comparing to the aqueous solution of chlorhexidine 0,02% used for peritoneal lavage in generalized peritonitis.Such outcomes are achieved du to the fact that the antiseptic gel solution covers the maximum area of the visceral and parietal peritoneum by reducing adhesion, antiseptic spreads uniformly in the abdominal cavity, the probability of infection to occur in interloop foci is also reduced.

Дисертація присвячена підвищенню ефективності методів лікування іпрофілактики ускладнень, пов’язаних з сіткою після алогерніопластики,шляхом вивчення причин виникнення сером, інфікування, нориць тарецидивів грижі, а також обґрунтування та розроблення алгоритмів їхлікування та профілактики.Незважаючи на постійне вдосконалення техніки оперативних втручань,оптимізації властивостей матеріалів сіток та методів їх фіксації, частотавиникнення ускладнень, пов’язаних з імплантацією сітки залишаєтьсявисокою. За даними авторів основними ускладненнями післяалогерніопластики є серома, нагноєння, лігатурні нориці, гематома,інфільтрат, хронічний післяопераційний біль, некроз країв рани,відторгнення та міграція імплантату.При різних методиках алогерніопластики частота виникнення місцевихускладнень варіює. До прикладу, при методиці алопластики з розділенняманатомічних компонентів за рахунок контакту великої площі сітчастогоімплантату з підшкірною основою залишається високою частота місцевихускладнень, таких як серома (30,8-60,4%), інфікування (1,5-4,8%), лігатурнінориці (1,2-3%), мешома (0,06-1,6%), що призводить до виникненнярецидивів піляопераційних вентральних гриж (10-15%) та погіршує якістьжиття. Алогерніопластика гігантських післяопераційних гриж животасупроводжується високою частотою післяопераційних ускладнень (11,8-30%)та зокрема рецидивами грижі (15-35%). [14, 19]3Запропоновані в літературі лікувально-профілактичні заходи не маютьочікуваної ефективності та погіршують післяопераційні результати, щообумовлює доцільність підвищення ефективності комплексного хірургічноголікування та профілактики ускладнень після алопластики гриж живота,шляхом вивчення причин виникнення та розпрацювання нових алгоритмівлікування та профілактики.Для досягнення поставленої мети були сформульовані наступнізавдання: визначити основні причини виникнення ускладнень при відкритійта лапароскопічній алогерніопластиці; дослідити морфологічні особливостітканин та спектр мікрофлори при інфікованих ранах та норицях передньоїчеревної стінки після алогерніопластики; експериментально обґрунтувативикористання клею з сітчастого поліуретану з антисептиком для фіксаціїсітчастого імплантату до тканин черевної стінки; розробити алгоритмлікування інфікованих ран та рецидивів гриж поєднаних з норицямипередньої черевної стінки; оцінити ефективність алгоритму лікування іпрофілактики ускладнень алогерніопластики та порівняти їх з традиційнимиметодами.Для виконання поставлених завдань проведено клінічне таекспериментальне дослідження. Клінічне дослідження проводили наклінічній базі кафедри хірургії і проктології у хірургічному відділенні КНП«КМКЛ№5» з 2019 по 2023 роки. У клінічному дослідженні брали участь106 пацієнтів з інфікованими ранами після алогерніопластики, середній вікстановив 57±5,2 років, жінок було 54 (50,9%), чоловіків - 52 (49,1%), та 86пацієнтів з рецидивними грижами у поєднанні з лігатурними норицямипередньої черевної стінки середній вік – 56,6±4,4 років, жінок - 44 (51,2%),чоловіків - 42 (48,8%).З метою вивчення причин виникнення місцевих ускладнень післяалогерніопластики проведено аналіз історій хвороб 106 пацієнтів зінфікованими ранами після алогерніопластики та 86 пацієнтів зрецидивними грижами у поєднанні з лігатурними норицями передньої4черевної стінки, які брали участь клінічному дослідженні. За результатамидетального вивчення анамнезу виявлено, що серед причин виникненняінфікованих ран після алогерніопластики у 106, дном рани якої бувсітчастий імплантат, визначали інфікування післяопераційної рани уранньому післяопераційному періоді у 41 пацієнта (38,7%) (серед 41пацієнта з серомою, у 35 (33,0%) пацієнтів діагностували тривалу серому,що нагноїлась), гематому у 13 (12,3%), тривалу лімфорею у 6 (5,7%) тапісляопераційний інфільтрат у 10 (9,4%) хворих. У пацієнтів з рецидивнимигрижами у поєднанні з норицями передньої черевної стінки серед основнихпричин у ранньому післяопераційному періоді визначали серому у 52(60,5%) пацієнтів (з них у 41 (47,7%) пацієнта діагностували тривалу серомупонад 1 місяць, у 16 (18,6%) – серому, що нагноїлась), інфікування рани у 19(22,1%) пацієнтів, післяопераційний інфільтрат у 5 (5,8%), гематому у 6(7,0%), тривалу лімфорею у 2 (2,3%) хворих. Серед описаних в літературіфакторів ризику у пацієнтів з інфікованими ранами та рецидивнимигрижами у поєднанні з норицями передньої черевної стінки відмічалинаявність ожиріння у 21 (10,9%) пацієнтів, цукрового діабету у 13 (6,8%),паління у 65 (33,9%), вживання стероїдів у 1 (0,5%), у 56 (29,2%) хворихускладнення виникло після ургентної алогерніопластики, у 35 (18,2%)пацієнтів тривалість операційного втручання становила понад 3 години.^UThis research work is devoted to increasing the effectiveness of treating andpreventing methods of mesh-related complications after allohernioplasty (meshhernia repair) by studying the causes of seroma, wound infection, ligature fistula,and hernia recurrences, as well as developing algorithms for their treatment andprevention.Despite the constant improvement of operative technique, properties of meshmaterials and methods of mesh fixation, the frequency of complications associatedwith mesh implantation remains high. According to the authors, the maincomplications after allohernioplasty are seroma, wound infection, ligature fistula,haematoma, infiltration, chronic postoperative pain, necrosis of the wound edges,mesh rejection and mesh migration.The frequency of postoperative complications varies depending on differentsurgical techniques. For example, after complex ventral hernia repair usingcomponents separation due to the contact of the large area of the mesh with the11subcutaneous tissue local postoperative complications are more frequent, such asseroma (30.8-60.4%), infection (1.5-4.8%), ligature fistula (1.2-3%), meshoma(0.06-1.6%), which causes incisional hernias recurrence (10-15%). Giant incisionalhernias mesh repair is assotieted with the high frequency of postoperativecomplications (11.8-30%), in particular, hernia recurrence (15-35%). [14, 19]Known treating and preventive measures do not have the expectedeffectiveness and worse the postoperative results, which determines theexpediency of increasing the effectiveness of complex surgical treatment andprevention of mesh-related complications after mesh repair of abdominal hernias,by studying the causes of complication occurrence and developing new algorithmsof treatment and prevention.To achieve the goal, the following tasks were formulated: to determine themain causes of complications occurrence after open and laparoscopicallohernioplasty; to investigate the morphological features of tissues and thespectrum of microflora of infected wounds and ligarure fistula after mesh herniarepair; to justify the use of the polyurethane glue with an antiseptic to fix the meshimplant to abdominal wall tissues in laboratory animals; to develop an algorithmfor the treatment of infected wounds and recurrent hernias combined with ligaturefistula of the abdominal wall after mesh hernia repair; to evaluate the effectivenessof the algorithm for the treatment and prevention of complications afterallohernioplasty and compare them with traditional methods.Clinical and experimental research was carried out to fulfill the tasks. Theclinical study was conducted at the clinical base of the Department of Surgery andProctology in the surgical department of the KNP "KMKL № 5" from 2019 to2023 year. The clinical study involved 106 patients with infected wounds afterallohernioplasty (the average age was 57±5.2 years, there were 54 (50.9%) womenand 52 (49.1%) men), and 86 patients with recurrent hernias combined withligature fistulae of the anterior abdominal wall (the average age was 56.6±4.4years, there were 44 (51.2%) women and 42 (48.8%) men.12In order to study the causes of local complications after mesh hernia repair,we analysed medical cards of 106 patients with infected wounds afterallohernioplasty and 86 patients with recurrent hernias in combination with ligaturefistulas of the anterior abdominal wall after allohernioplasty, who participated in aclinical study. According to the results of a detailed anamnestic study of themedical cards, it was found that among the causes of infected wounds afterallohernioplasty, in which mesh was at the wound bottom, wound infection of thein the early postoperative period was determined in 41 patients (38.7%), long-termsuppurating seroma in 35 (33.0%), haematoma in 13 (12.3%), long-termlymphorrhea in 6 (5.7%) and postoperative infiltrate in 10 (9.4%) patients. Amongpatients with recurrent hernias associated with ligature fistulas of the anteriorabdominal wall, the main causes of that comlication was seroma, which wasdiagnosed in 52 (60.5%) patients (in 41 (47.7%) patients seroma lasted more than 1month, in 16 (18.6%) patients suppurating seroma was determined), woundinfection in early postoperative period was observed in 19 (22.1%) patients,postoperative infiltrate in 5 (5.8%) patients, haematoma in 6 (7.0,%), long-termlymphorrhea in 2 (2.3%) patients. Among the risk factors described in the literaturein patients with infected wounds and recurrent hernias in combination with ligaturefistulas of the anterior abdominal wall after allohernioplasty, obesity was observedin 21 (10.9%) patients, diabetes mellitus in 13 (6.8%) patients, smoking in 65(33.9%), the use of steroids in 1 (0.5%), in 56 (29.2%) patients urgentallohernioplasty was performed, in 35 (18.2%) patients the surgery lasted morethan 3 hours.

Дисертаційна робота присвячена вирішенню актуального завдання, що стосується покращення результатів хірургічного лікування хворих на вентральну грижу в поєднанні з діастазом за умов метаболічного синдрому шляхом диференційованого вибору типу операційного втручання, підвищення безпеки та мінімізації післяопераційних ускладнень. Морфометричними та ультраструктурними дослідженнями реакції тканин м’язово-апоневротичного шару передньої стінки живота при імплантації різних типів сіток доведено, що найсприятливіші умови інтеграції сітки в структури передньої стінки живота спостерігали у дослідних тварин з комбінованою поліпропілен/е-капролактан сіткою в комбінації з плазмою, збагаченою факторами росту, за рахунок практично відсутньої структурної перебудови артерій із найоптимальнішим ремоделюванням м’язів. Науково обґрунтовано з високим ступенем достовірності можливість використання програми багатопараметричної нейромережевої кластеризації для прогнозування ймовірності виникнення ускладнень у пацієнтів, оперованих з приводу первинної вентральної грижі із супутнім діастазом за умов метаболічного синдрому. У клінічних умовах обґрунтовано показання та виконано відеоасистовану операцію Milos та відкриту операцію Sublay з використанням сітки Capromesh в комбінації з PRP безфіксаційним способом у групі пацієнтів з первинними вентральними грижами та діастазом з наявними проявами метаболічного синдрому. Науково доведено, що у хворих з первинною вентральною грижею в поєднанні з діастазом на фоні абдомінального типу ожиріння ІІ-ІІІ ступеня виконання симультанної ліпосакції чи дерматоліпектомії достовірно зменшувало частоту рецидиву.^UThe thesis contains new scientifically based solutions to the current problem, which consists in improving the results of surgical treatment of patients with primary ventral hernias, primary ventral hernias combined with diastasis of the rectus abdominis muscles and isolated diastasis under the conditions of the metabolic syndrome by developing a program for predicting and preventing postoperative complications after performance of allogeneoplasty, introduction of new techniques and improvement of existing ones during surgical interventions. In the experiment, the ultrastructural changes of the tissues of the anterior abdominal wall in the area of implantation of light polypropylene mesh and Capromesh combined with PRP were investigated and substantiated. Based on the results of the experimental part of the work, it was proven and scientifically substantiated that the use of Capromesh for implantation in combination with PRP contributed to a significant improvement in vascularization, the formation of strong collagen fibers around the mesh material with the participation of fibroblasts, which in turn ensured its maximum integration with the tissues of the anterior abdominal wall. Based on the results of morphometric measurements, scientific data were added, which indicate that when Capromesh was implanted in combination with PRP, in comparison with a light polypropylene mesh, on day 21 of the experiment, the nuclear-cytoplasmic ratio in the studied muscle structures was equal to (0,055±0,002), and the given morphometric parameter did not differ from the similar control (intact group of animals), which indicated the preservation and stability of cellular structural homeostasis. The possibility of using multi-parametric neural network clustering in predicting the development of complications in patients with primary ventral hernias combined with diastasis of the rectus abdominis muscles under the conditions of the metabolic syndrome was scientifically substantiated with a high degree of reliability. The use of Capromesh in combination with PRP was tested when performing Milos and Sublay allogeneoplasty without fixation.

На сьогодні за офіційними даними ВООЗ захворюваність гострим панкреатитом (ГП) складає 33-74 випадків на 100 тис. осіб. Смертність при ГП становить від 1% до 2% в цілому, некроз підшлункової залози (ПЗ) розвивається у 10%—20% хворих, асоціюється з місцевими та системними ускладненнями і більш високою смертністю, яка досягає 30%. ГП характеризується широким спектром клінічних проявів від легкого до важкого некротичного запалення, яке протікає із явищами системної запальної реакції (SIRS) та множинної дисфункції органів (MODS). Тяжкий ГП характеризується наявністю стійкої MODS, що в значній мірі визначає результат та можливість летального наслідку у пацієнта. За даними світових досліджень частота розвитку MODS при ГП може становити 8-20%. На сьогодні доведено, що у хворих на ГП травний тракт (ТТ) стає досить уразливим і виникнення його дисфункції відіграє суттєву роль у розвитку ускладень захворювання. Вважається, що деякі біомаркери, такі як білок, що зв’язує жирні кислоти (I-FABP), D-лактат (D-1a) та ліпополісахарид (LPS), можуть використовуватись у якості можливих маркерів для визначення порушення бар’єрної функції ТТ та діагностики гострого пошкодження ТТ (AGI). Протягом останніх 20 років вивчається діагностичне значення нового клініко-лабораторного показника - I-FABP, який є одним із внутрішньоклітинних білків та приймає участь у транспортуванні та метаболізмі довголанцюгових жирних кислот. Мета дослідження - покращити результати хірургічного лікування хворих на ГП, шляхом вдосконалення прогностичних критеріїв перебігу захворювання та алгоритму лікування цієї категорії пацієнтів, використовуючи мініінвазивні технології. Задачі дослідження. Об’ єкт дослідження: різні клініко-морфологічні форми гострого панкреатиту. Предмет дослідження: 103 хворих із різними клініко-морфологічними формами ГП, яким проводились оперативні втручання. Пацієнти знаходилися на лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» та Державній Установі «Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В.Т.Зайцева НАМН України» (директор д.мед.н., професор В. В. Бойко). Усі пацієнти були розподілені на дві групи: основна (56 пацієнтів) та група порівняння (47 пацієнтів). Пацієнти основної групи знаходились на лікуванні у вказаних вище закладах з 2018 по 2020 роки, пацієнти групи порівняння - з 2015 по 2017 роки. Методи дослідження: клінічні, лабораторні (біохімічні, імунологічні), інструментальні, бактеріологічні, статистичні. 5 За результатами виконаних досліджень встановлено, що в загальній структурі хворих на ГП серед 56 пацієнтів основної групи в 31 (55,36%) пацієнта спостерігався інфікований панкреонекроз, у 25 (44,64%) - неінфікований; та серед 47 хворих групи порівняння у 26 (55,32%) випадках панкреонекроз був інфікований, у 21 (44,68%) - неінфікований. Розроблені способи ранньої діагностики пошкодження тонкої кишки з розвитком ентеральної недостатності при панкреонекрозі та прогнозування перебігу ГП. Широке впровадження мініінвазивних втручань до повсякденної хірургічної практики при лікуванні хворих на ГП дозволяє поліпшити результати лікування цієї категорії пацієнтів за рахунок зменшення операційної травми, а також мінімізувати або виключити можливість розвитку ускладнень, в тому числі вторинної панкреатичної інфекції шляхом зниження ризику вторинного інфікування, як порожнини чепцевої сумки, так і ЧП. Таким чином ефективність роботи: -Медична: у результаті проведеного дослідження доведена ефективність використання мініінвазивних технологій лікування різних клініко-морфологічних форм ГП з урахуванням профілактики вторинної панкреатичної інфекції. Соціальна: проведене дослідження дозволяє знизити річну смертність від ГП, вдосконалює хірургічне лікування цієї категорії хворих, зменшує кількость післяопераційних ускладнень, що призводить до підвищення якості життя пацієнтів. -Економічна: економічна ефективність дослідження полягає у скороченні фінансових витрат на лікувальні заходи у хворих із ГП шляхом підвищення ефективності лікування, а також у зменшенні кількості ліжко - днів перебування на стаціонарному лікуванні. Можлива область застосування: хірургічні відділення, у котрих на лікуванні знаходяться пацієнти із різними клініко-морфологічними формами ГП.^UToday, according to official World Health Organization data, the incidence of acute pancreatitis is 33-74 cases per 100 thousand people. Mortality in acute pancreatitis is from 1% to 2% in general, pancreatic necrosis develops in 10% -20% of patients, is associated with local and systemic complications and higher mortality, which reaches 30%. Acute pancreatitis is characterized by a wide range of clinical manifestations from mild to severe necrotic inflammation, which occurs with the systemic inflammatory response syndrm (SIRS), MODS and then organ failure. Severe acute pancreatitis is characterized by the presence of persistent MODS, as noted above, which largely determines the outcome and the possibility of death in the patient. According to world studies, the frequency of organ failure in acute pancreatitis can be 8-20%. Today, it has been proven that in patients with acute pancreatitis, the digestive tract becomes quite vulnerable and the occurrence of its dysfunction plays a significant role in the development of complications of the disease. It is believed that some biomarkers, such as fatty acid-binding protein (I-FABP), Dlactate (D-1a) and lipopolysaccharide (LPS), can be used as possible markers to determine the violation of the barrier function of digestive tract and diagnosis of acute damage to the digestive tract. For the last 20 years, the diagnostic value of a new clinical and laboratory indicator - I-FABP, which is one of the intracellular proteins and is involved in the transport and metabolism of long-chain fatty acids. The characteristics of I-FABP (solubility in the cytoplasm, high specificity to the derived tissue, high 15 concentration in the cell, low molecular weight) allow the use of these markers in the peripheral blood as sensitive and specific, indicating tissue damage, including small intestine. I-FABP is known to be present in the epithelial cells of the small intestine, and the diagnostic value of an increase in this biomarker in the blood of patients with acute pancreatitis is now actively discussed in the literature, as in patients at high risk of enteral insufficiency. The main task of surgical intervention is the timely evacuation of exudate from the abdominal cavity during enzymatic toxemia or necrotic areas of the gland, when they already exist, with minimal risk to the patient's life. Object of the study - Different forms of acute pancreatitis. Subject of the study: 103 patients with different clinical and morphological forms of acute pancreatitis who underwent surgery. Patients were treated at the Municipal non-commercial enterprise of the Kharkov regional council «Regional Clinical Hospital», and the State Institution "Institute of General and Emergency Surgery named after VT Zaitsev NAMS of Ukraine" (Director, MD, Professor VV Boyko). All patients were divided into two groups: the main group (56 patients) and the comparison group (47 patients). Patients of the main group were treated in the above institutions from 2018 to 2020, patients of the comparison group - from 2015 to 2017. Research methods: clinical, laboratory biochemical, immunological), instrumental, bacteriological, statistical. Methods for early diagnosis of small bowel damage with the development of enteral insufficiency in pancreatic necrosis and prediction of acute pancreatitis have been developed. The effectiveness of "step-up approach" tactics and minimally invasive surgical interventions in various forms of acute pancreatitis has been proved. Widespread introduction of minimally invasive interventions in daily surgical practice in the treatment of patients with acute pancreatitis can improve the treatment of this category of patients by reducing surgical trauma, as well as minimize or eliminate the possibility of complications, including secondary pancreatic infection by reducing the risk of secondary infection omental bag or abdominal cavity. Medical effect of the study: As a result of the conducted research the efficiency of use of minimally invasive technologies of treatment of various clinical and morphological forms of acute pancreatitis taking into account prevention of a secondary pancreatic infection is proved. Social effect of the study: The study reduces the annual mortality from acute pancreatitis, improves surgical treatment of this category of patients, reduces the number of postoperative complications, which leads to improved quality of life of patients. Economic effect: The economic efficiency of the study is to reduce the financial costs of treatment in patients with acute pancreatitis by increasing the effectiveness of treatment, as well as reducing the number of bed-days in hospital. Possible field of application: surgical departments, which treat patients with various clinical and morphological forms of acute pancreatitis.

Допечінкова форма портальної гіпертензії є однією з складних патоло-гій у дітей, що призводить до тяжких шлунково-кишкових кровотеч. За пері-од впровадження хірургічного лікування портальної гіпертензії було запро-поновано більше ста варіантів операцій, але на сьогодні не існує єдиного ме-тоду та підходу в лікуванні та попередженні кровотечі з варикозно розши-рених вен стравоходу та шлунку (ВРВСШ) у дітей. Загальновизнано, що ме-зопортальне шунтування (МПШ) є найбільш ефективним та радикальниме методом, але воно можливе лише у 25-35% пацієнтів з ДфПГ. Тому значну роль в хірургії ПГ відіграє портосистемне шунтування (ПСШ), що довело свою ефективність за даними літератури. Серед ПСШ найчастіше використо-вують спленоренальне шунтування (СРШ). Але і до сьогодення немає в літе-ратурі порівняння різних варіантів СРШ між собою за ефективністю профі-лактики кровотечі з ВРВСШ, нівелювання клінічних проявів ПГ та впливу на швидкість портопечінкової перфузії (ППП). Існують роботи які порівнюють операції ПСШ з операціями роз'єднання або ендоскопічними методами зу-пинки та профілактики кровотечі з ВРВСШ. Не існує фундаметальних дослі-джень порівняння СРШ, а саме дистального спленоренального шунтуваня, проксимального спленоренального шунтування та спленоренального шун-тування бік-в-бік по нівелюванню основних клінічних проявів ДфПГ та впли-ву на ППП. В роботі наведено варіант розв'язання актуального науково-практичного питання підвищення ефективності лікування ДфПГ у дітей на основі удосконалення показів до СРШ та аналізу ефективності варіантів СРШ і порівняння їх між собою з метою визначення оптимального виду СРШ.Метою роботи було покращити результати лікування допечінкової фо-рми портальної гіпертензії у дітей шляхом вибору оптимального варіанту спленоренального шунтування. Завдання дослідження: 1. Вдосконалити необхідний комплекс діагностичних заходів для верифікації морфо-функціональних змін при допечінковій формі портальної гіпертензії у дітей.2. Об'єктивізувати показання щодо вибору варіанту спленореналь-ного шунтування для лікування допечінкової форми портальної гіпертензії у дітей.3. Вивчити морфологічні зміни в печінці до та після спленореналь-ного шунтування у дітей з допечінковою формою портальної гіпертензії.4. Дослідити клінічну ефективність використання різних видів спле-норенального шунтування у дітей з допечінковою формою портальної гіпе-ретензії.5. Оцінити гемодинамічні зміни в портальній системі після різних варіантів спленоренального шунтування.Дисертаційна робота є клінічним, моноцентричним, ретроспективним аналізом лікування пацієнтів з ДфПГ методом СРШ. Дизайн даного дослі-дження був схвалений комісією з питань біоетичної експертизи та етики нау-кових досліджень при Національному медичному університеті імені О.О. Бо-гомольця.Критеріями виключення 3 дослідження були наступні: наявність печін-кової форми портальної гіпертензії; вік пацієнта більше 17 років 11 місяців і 29 днів; присутність кровотоку в умбілікльному плато печінки; зміни в селе-зінковій вені та лівій нирковій вені або їх діаметр менше 5 мм; попередні операції на селезінковій вені або лівій нирковій вені, що призвели до змін в судинах, наявність гепатиту В, С, D, непроходження контрольних обстежень, після формування ПСШ, діаметр селезінкової вени менше 5 мм., ретроаорта-льне розташування лівої ниркової вени або розгалужений тип її будови, ру-бцево-запальні зміни селезінкової або лівої ниркової вени, внутрішньопан-креатичне розташування селезінкової вени.В наше дослідженя було включено 83 пацієнта з ДфПГ, віком до 18 років, які проходили лікування в НДСЛ «Охматдит», що є клінічною базою кафедри дитячої хірургії ім. О.О. Богомольця, з 2000 по 2010 рік. Всім ді-тям, що увійшли в досідження було виконано різні варіанти СРШ. Дослі-джувана популяція була розділена на три групи. В першу групу увійшло 44 пацієнти яким було сформовано СРШ б-в-б, друга група включала 27 хво-рих, яким сформовано ДСРШ та третя група включала 12 дітей з ПСРШ. Застосовувались наступні методи дослідження: клінічні; лабораторні включаючи рівень лейкоцитів, тромбоцитів, еритроцитів, гемоглобіну, білі-рубін та його фракції, АЛТ, АСТ; інструментальні (ультразвукове дослі-дження органів черевної порожнини з доплерографією судин, езофагогаст-родуоденоскопія, портоманометрія, гістологічне дослідження); статистичні методи обробки отриманих результатів (IBM SPSS Statistics v. 22).^UExtrahepatic portal hypertension (EHPH) is one of the complex pathologies in children, which leads to severe gastrointestinal bleeding. During the period of surgical treatment of portal hypertension, more than a hundred variants of operations have been proposed, but today there is no single method and approach in the treatment and prevention bleeding from variceal vein of esophagus and stomach in children. It is generally accepted that mesoportal shunting (MPS) is the most effective and radical method, but it sis possible only in 25-35% of patients with EHPH. Therefore, a significant role in EHPH surgery is played by portosystemic shunting (PSS), which has proven its effectiveness according to the literature. Splenorenal shunting (SRS) is most commonly used for PSS. However, to date there is no comparison in the literature of different variants of SRS among themselves in terms of the effectiveness of prevention of bleeding from variceal of esophageal and stomach, leveling of clinical manifestations of EHPH and the impact on the rate of portohepatic perfusion (PHP). There are studies comparing PSS operations with separation operations or endoscopic methods to stop and prevent bleeding from variceal esophageal and stomach. There are no fundamental studies comparing SRS, namely distal splenorenal distal shunting, proximal splenorenal shunting, splenorenal shunting side-by-side to eliminate the main clinical manifestations of EHPH and the effect on PHP. The paper presents a variant of solving the current scientific and practical issue of improving the effectiveness of treatment of EHPH in children based on improving the indications for SRS and analysis of variants of SRS and comparing them to determine the optimal type of SRS.The aim of the study was to improve of treatment of the hepatic form of portal hypertension in children by choosing the optimal variant of splenorenal shunting. Objective of the study:1. To improve the necessary set of diagnostic measures for verification of morpho-functional changes in the extrahepatic portal hypertension in children.2. To objective the indications for the choice of splenorenal shunting for the treatment of extrahepatic portal hypertension in children.3. To study morphological changes in the liver before and after splenorenal shunting in children with extrahepatic portal hypertension.4. To investigate the clinical effectiveness of using different types of splenorenal shunting in children with extrahepatic portal hypertension.5. Evaluate hemodynamic changes in portal system after different options for splenorenal shunting.The dissertation is a clinical, monocentric, retrospective analysis of patients with EHPH by SRS. The design of this study was approved by the Commission on Bioethical Expertise of Scientific Reserch at the National Medical University named O. O. Bogomolets.Criteria for inclusion in the study were as follows: the presence of hepatic form of portal hypertension; the patient's age is more than 17 years 11 months and 29 days; the presence of blood flow in the umbilical plateau of the liver; changes in the splenic vein and left renal vein or their diameter is less than 5mm; previous operations on the splenic vein or left renal vein, which led to changes in the vessels, the presence of hepatitis B, C, D, failure to pass control examinations, after the formation of PSS diameter of the left renal vein or branched type of its structure, cicatricial-inflammatory changes of the splenic or left renal vein, intrapancreatic location of the splenic vein. Our study included 83 patients with EHPH, under the age of 18, who were treated in National Children's Spesialized Hospital “Okchmatdyt” which is the clinical base of the Department of Pediatric Surgery O.O. Bogomolets, from 2000 to 2010. All children included in the study were performed with different variants of splenorenal shunt.The studied population was divided into three groups. The first included 44 patients who had developed SRS side-by-side, the second group included 27 patients who developed distal splenorenal shunt (DSRS) and the third group included 12 children with proximal splenorenal shunt (PSRS).The following research methods were used: clinical; laboratory including the level of leukocytes, platelets, erythrocytes, hemoglobin, bilirubin and its fractions, ALT, AST; instrumental (ultrasound examination of abdominal organs with doppler vascular, upper endoscopy, portomanometry, histological examination); statistical methods of processing the obtained results (IBM SPSS Statistics v.22).

Об'єкт - перебіг поєднаної торакоабдомінальної травми в період ранніх проявів травматичної хвороби; мета - зʼясувати особливості формування дисфункції печінки за умов поєднання проникаючого поранення грудної клітки і тупої травми живота в щурів у ранній період травматичної хвороби та оцінити ефективність її корекції тіотриазоліном; методи - експериментальні, функціональні, біохімічні, морфологічні, математико-статистичні; результати - встановлено патогенетичні особливості ураження печінки в період ранніх проявів травматичної хвороби після нанесення проникаючого поранення грудної клітки, тупої травми живота та їх поєднання, доведено ефективність тіотриазоліну в зменшенні проявів дисфункції печінки; виявлено, що в основі патогенезу періоду ранніх проявів травматичної хвороби лежить сумація прооксидантного впливу ізольованої травми грудної клітки й ізольованої травми живота, що супроводжується більшим посиленням процесів ліпідної пероксидації, зниженням активності супероксиддсимутази і каталази в печінці порівняно з впливом кожної травми зокрема; показано, що за умов моделювання поєднаної травми грудної клітки і живота в організмі піддослідних тварин у ранній період посилюються процеси цитолізу, що з 1 до 7 доби посттравматичного періоду проявляється поступовим зростанням активності в сироватці крові аланін- і аспартатамінотрансфераз, величини яких статистично вірогідно більші порівняно з впливом кожної травми, зокрема в усі терміни спостереження; встановлено, що за умов нанесення поєднаної травми грудної клітки і живота, порівняно з тваринами контрольної групи й ізольованими травмами, суттєво порушуються жовчоутворювальна та жовчовидільна функції печінки, що проявляється зниженням синтезу холатів з 1 до 7 доби посттравматичного періоду, підвищенням вмісту холестеролу і зниженням холато-холестеролового співвідношення з 1 доби посттравматичного періоду, а також зменшенням швидкості жовчовиділення та швидкості екскреції основних компонентів жовчі; доведено, що застосування тіотриазоліну протягом 7 діб посттравматичного періоду позитивно впливає на перебіг поєднаної торакоабдомінальної травми, що проявляється зниженням активності ліпідної пероксидації, підвищенням показників антиоксидантного захисту, зменшенням проявів цитолізу, покращенням показників морфофункціонального стану печінки.^UObject - the course of combined thoracoabdominal injury in the early manifestations of traumatic illness; the aim is to find out the peculiarities of the formation of liver dysfunction under the conditions of a combination of penetrating chest injury and blunt abdominal trauma in rats in the early period of traumatic disease and to evaluate the effectiveness of its correction with thiotriazoline; methods - experimental, functional, biochemical, morphological, mathematical and statistical; results - pathogenetic features of liver damage in the period of early manifestations of traumatic disease after penetrating chest injury, blunt abdominal trauma and their combination, proved the effectiveness of thiotriazoline in reducing the manifestations of liver dysfunction; found that the pathogenesis of the period of early manifestations of traumatic disease is the sum of the prooxidant effects of isolated chest trauma and isolated abdominal trauma, accompanied by a greater increase in lipid peroxidation, reduced activity of superoxide symutase and catalase in the liver in particular compared with trauma; it is shown that under the conditions of modeling of the combined trauma of a thorax and a stomach in an organism of experimental animals in the early period processes of cytolysis amplify that from 1 to 7 days of the posttraumatic period is shown by gradual increase in activity in blood serum of alanine and aspartate aminotransferases. the impact of each injury, in particular at all times of observation; It was found that under conditions of combined trauma to the chest and abdomen, compared with animals of the control group and isolated injuries, significantly impaired biliary and biliary function of the liver, manifested by decreased synthesis of cholates from 1 to 7 days posttraumatic period, increased cholesterol and reduced cholate- cholesterol ratio from 1 day of the post-traumatic period, as well as a decrease in the rate of bile excretion and the rate of excretion of the main components of bile; It is proved that the use of thiotriazoline for 7 days of the post-traumatic period has a positive effect on the course of combined thoracoabdominal trauma, which is manifested by decreased lipid peroxidation activity, increased antioxidant protection, reduced cytolysis, improved morphofunction of the liver.