Творча спадщина М. Тутковського, М. Шиповича, С. Дрімцова презентуєстильові координати української музичної культури кінця ХІХ — першоїтретини ХХ ст., що виявлено із матеріалів Центрального Державногоісторичного архіву України (ЦДІАК України) — Ф. 274, Ф. 442; Інститутурукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського (ІРНБУВ) —Ф. І, Ф. 218, Ф. 221; музичного фонду та фонду періодичних видань НБУВ;Центрального Державного архіву-музею літератури і мистецтва м. Київа(ЦДАМЛМ України) — Ф.6, Ф. 129, Ф.1155; Центрального державногокінофотоархіву України ім. Г.С. Пшеничного — Од. обл. 38606.Визначення «стильові координати» відносено до характеристикиукраїнської музичної культури кінця ХІХ — першої третини ХХ ст. та творчоїспадщини маловідомих митців означеного періоду. Методологічною основоюстильових координат української культури стала концепція В. Греченка іК. Кислюка, яка спирається на принципи багатовекторності культурнихвпливів, багатоконфесійності, багатоетнічності та багатоукладності.На основі цієї концепції типізовано стильові координати українськоїмузичної культури означеного періоду як полівимірні, що засвідчуютьзакономірність національно-культурної рефлексії на багатовекторністьзахідноєвропейських культурних впливів із характером історичного запізненняй опосередкованості та крізь призму національної традиції. Ці полівимірнікоординати відбилися у творчій спадщині маловідомих митців.Для обґрунтування стильових засад романтизму і модернізму у творчийспадщині митців зроблений аналіз літературних і музичних текстів, матеріалівмузично-педагогічної діяльності М. Тутковського, М. Шиповича, С. Дрімцова,що засвідчило прихід до української культури цього часу нового поколіннятворчої еліти, вихованої на класичних європейських зразках науки і культури.Ключові слова: стильові координати української музичної культури,творча спадщина маловідомих митців, архівні матеріали, полівимірність,романтизм, модернізм, М. Тутковський, М. Шипович, С. Дрімцов.^UArtistic legacy of M. Tutkowskyj, M. Shypovych, S. Drimtsov presence thestylistic references of Ukrainian music culture in the end of the XIXth — the firstthird of the XX century which are identified in materials of Central State historicalarchive of Ukraine (CSHA of Ukraine) — F. 442, F. 247; Institute of Manuscript ofthe National Library of Ukraine named after V.I. Vernadsky (IMNLUV) – F.1; F.218; F. 221; Musical fond and fond of Periodicals NLUV; Central State archivemuseumof literature and art of Kiev (CSAMLA of Ukraine) — F.6, Ф. 129, F.1155;Pshenichnaya Central State film and photo archive of Ukraine — accounting unit38606.The definition of stylistic references refers to Ukrainian musical culturecharacteristic of the end of the XIX — the first quarter of the ХХ century and culturalheritage of little known composers of the given period of time. Methodological basisfor stylistic references as polymeasurable ones is the concept of boundedness onUkrainian culture of researchers V. Grechenko and K. Kislyuk based by theprinciples of multi-vectorness of cultural influences, multi-confessionality, multiethnicityand multi-structurality. Based on this concept, the stylistic coordinates of the Ukrainian musicalculture of the end of the 19th - the first third of the 20th century are typed aspolymeasuring, testifying the pattern of national-cultural reflection on the multivectorof Western European and Russian cultural influences with the character ofhistorical delays and mediation and through the prism of the national tradition. Thesepolymeasuring coordinates were reflected in the creative heritage of little-knownartists.For justification of the stylistic principles of romanticism and modernism in thecreative heritage of the artists, the analysis was made of the literary and musical texts,the materials of musical and pedagogical activity of M. Tutkovsky, M. Shipovich,S. Drimtsov, which witnessed the arrival of a new generation of creative elite broughtup on classical European examples of science and culture.Keywords: stylistic references of Ukrainian musical culture, cultural heritageof little known composers, archival materials, polymeasuring, Romanticism,Modernism, Nikolai Tutkovskiy, Nikolai Shipovich, Sergei Drimtsov.

Проаналізовано зміст поняття ландшафтного ярусу в гірських країнах та обґрунтовано низку критеріїв виділення високогірного ландшафтного ярусу в Українських Карпатах, у тім числі і в Чорногорі. Охарактеризовано особливості формування і розвитку природних територіальних комплексів субальпійського й альпійського високогір'я Чорногори, визначено їх генезис та морфологічні особливості, а також описано сучасні тенденції розвитку ландшафтної структури.^UThe dissertation deals with the landscape study of the subalpine and alpine highmountain landscape tier of the Chornohora, which is the highest landscape of the Ukrainian Carpathians. The research is based on theoretical and methodological foundations of landscape studies of mountain areas developed by G. P. Miller (1974), which are based on the principles of genetic landscape science. It is based on the materials of our own large-scale field survey and analysis of literature, archive materials, thematic maps, space imagery and the use of modern GIS-technologies.The content of the concept of landscape tier in mountainous countries is analyzed and outlined the criteria for delineation of high-mountain landscape tier in the Ukrainian Carpathians, including in the Chornohora, which include: altitude; unity of geological structure of the territory; the genesis of the relief, the nature of the exogenous dismemberment, the slope inclination; features of vegetation; features of the landscape pattern of the territory. Based on them, the territory of the high-mountain landscape tier is delineated and it is determined that it is represented by two sections («Hoverla – Shuryn» and «Sheshul – Petros») with a total area of 80,5 km2.

Дисертація присвячена актуальній для української біографістики темі: комплексному висвітленню життєвого шляху і дослідженню наукової, архівної та громадської діяльності Олени Апанович. Дослідження дало змогу виділити основні етапи життя, прослідкувати еволюцію світогляду, уточнити наявну в українській історіографії періодизацію наукової діяльності О. Апанович. Вона зробила вагомий внесок в історію та джерелознавство українського козацтва, вивчення козацького літописання та рукописної книги, дослідження біографії В.І Вернадського, відродила маргіналістику. Працюючи в академічному Інституті історії України, вчена стала важливим суб'єктом трансформацій в історичній науці і громадському житті України другої половини ХХ ст. Її наукова та громадська праця з історії і пам'яток українського козацтва давала поштовх до зростання національної самосвідомості в Україні. Про це свідчить її участь у проєкті заповідника на Хортиці. Вивчення архівної діяльності Олени Апанович показало, що вона провадила значну роботу з упорядкування та публікації документальних фондів ЦДІА УРСР та відділу рукописів ЦНБ АН УРСР. Була активною і в жіночому русі у 1990 рр. Плідною була праця О. Апанович як керівника секції історичних пам'яток Київської організації УТОПІК.^UThe dissertation is devoted to an important for Ukrainian bibliography topic – systematic analysis of the life, scientific endeavours, archivistics and civil activities of Olena Apanovych. The analysis allowed to distinguish the life stages, life outlook evolution, and to clarify an available in Ukrainian historiography periodization of Olena Apanovych's activities.There were a couple of scientific research flows of Olena Apanovych revealed:1) the history of Ukrainian cossacks and early-new history; 2) archeography and source studies; 3) cossacks manuscripts and Ukrainian manuscripts history; 4) bibliography;5) philosophical history and historiography. Among those flows, the most famous and productive was the one on cossacks. However, it was not the only one founded the authority of the scientist. Additional ones were analysis of bibliography and scientific activities of V. Vernadskoho, who actually revealed to the scientific public by her. The scientist recreated the analysis of manuscripts and marginalistics.The research established that for a long working of time in the Institute of History AN USSR earned a respect among historians and civil society. She became an important figure in Ukrainian humanitarian research of 1960th. She was a member of non- conformists group of scientists and thus forced to resign from the Institute of History. As a restoration of justice, she employed back to the institution in 1995. However, due to the respected age and illnesses she could not proceed with an active scientific and managerial work and concentrated her efforts on cossacks research.The sources base allowed analyzing the previously unrevealed archive activity of Olena Apanovych during 1944–1950th in TsDIA URSR. It was summarized that the scientist not only conducted research on cossacks but also conducted a significant work on systematization and analysis of documental funds of previous periods. Special contribution made to manuscripts department of TsNB AN URSR. She systematized significant amount of archives and revealed the two new scientific topics: Ukrainian manuscript and bibliographical analysis of Volodymyr Vernadskyy activities. Especially important were the analysis of the academic's diary and other documents of the first president of UAN as well as preparation of scientific analyses and monographies on different related to V.I. Vernadskyy matters.A very important aspect of civil activities of Olena Apanovych is her role in equality movement. Despite Ukrainian Women Association named after Olena Teliha was already working towards national and cultural upheaval of Ukraine, the famous historian was an active participant and promoter of the process. That is why she appointed as an Honourable Member of the Association.The paper also analyses not a well-known activity of Olena Аpanovych as a director of the historical heritage department of the Kyiv Branch of the Association of History and Culture. In 1966, she was a founder of the Association, a board member and a director of the historical heritage department. During her term, the association becamethe leading organization in Kyiv. She was coordinating famous scientists and historical heritage preservers. Among other projects, she leaded Pechersk fortification preservation, which is now a part of Kyiv-Mohyla Academy, Golden Gates, Florovsky monastery and other historical sites. She also contributed to register of Kyiv sites foundation, when the first Podil inventorization has conducted.It was proved that the main topic of Olena Apanovych's research was not only cossacks but also preservation and popularization of cossacks' heritage. The scientist was among ideologists of cossacks heritage preservations both movable and immovable. She approached it systematically and tried to rise national self-identification of Ukrainians. This includes historical heritage of cossacks preservation, heritage register, and educational events. Importantly, the main project of Olena Apanovych in cossacks heritage preservation, where she was the main leader and concept former, which was the historical and cultural center on Khortytsia. She saw it as a future pantheon of сossacks' fame. Despite some of her ideas (on reburial of cossacks' leaders in Khortytsia) were not supported by the party leaders, anyway she engaged a great quantity of scientists and civil society to heritage popularization and caused significant mind shift in society as a whole. Due to these factors, management of the Soviets was slowing the project down. In times of reconstruction when she cloud realize the projects again, she leaded two expeditions: “Zaporizka Sich: destructed and preserved” in 1989 and 1990. As it predicted this could draw attention not only by scientific centers but it could activate local civil society to cultural heritage preservation activities.

Дисертація є першим комплексним дослідженням творчості Леся Гомона (Олександра Дмитровича Королевича) в контексті українського літературного процесу першої половини ХХ століття. Це ім'я через низку політико-ідеологічних обставин було надовго вилучено з читацького й наукового поля зору, чим зумовлено історико-літературний та постколоніальний вектори рецепції прози письменника. Систематизовано наявні в українському літературознавстві рецептивно-критичні концепції доробку Леся Гомона. Завдяки залученнюархівних матеріалів, реконструйовано життєпис письменника та запропоновано періодизацію його творчого шляху. Досліджено особливості поетики епічних творів Леся Гомона в актуальних для першої половини ХХ століття фабульному й імітаційно-пролетарському дискурсах. Визначено, що в прозі письменника утілено риси соцреалістичного канону в симбіозі з міфологізацією радянської дійсності, кордоцентризмом як «філософією серця» та елементом української ментальної свідомості, апокаліптичним руйнуванням або перевертанням етико-естетичної систем цінностей як конкретних персонажів, так і людства в цілому, автобіографічністю,антропоцентризмом та гуманістичним пафосом. Виявлено й узагальнено на матеріалі творчості Леся Гомона та його сучасників характерні ознаки «радянського інтелігентського мазохізму» як одного з найважливіших чинників самоусвідомлення українського письменства означеного періоду. Визначено роль і місце прозаїка в літературному процесі першої половини ХХ століття.^UThe dissertation is a comprehensive study of the works of Les Gomin (Oleksandr Dmytrovych Korolevych) in the context of the Ukrainian literary process of the first half of the twentieth century, whose name has long been removed from readership and scientific field of view due to a number of political and ideological circumstances. Accordingly, historical-literary and post-colonial vectors of the reception of the prose ofthe writer are proposed. The work thoroughly examines the historiography of Les Gomin's life and career path, represented mainly by the works of Odesa and Cherkasy researchers, and systemizes receptive-critical concepts of his writings in Ukrainian literary studies. The detailed biography of Les Gomin with the involvement of archival sources, in particular, materials of the forensic investigation of the writer from the archive of the Security Service of Ukraine in Odesa region is presented. The connection of the works of the writer with socio-political and artistic processes of the first half of the twentieth century is determined. In accordance with socio-cultural, aesthetic and biographical factors, genre, stylistic and thematic innovations of creativity, a conditional periodization of Les Gomin's creative career is proposed. Ideological and artistic dimensions of Les Gomin's work confirm its important place in the literary process of the first half of the twentieth century. The prose of the writer reflects the key cultural-artistic and socio-ideological tendencies and artistic pursuits of the 1920s-1940s: from revolutionary romanticism and neo-realism to forced creative self-restraint and the attempt of artistic self-realization within the socialrealistic canon, in which his creative originality, not assimilated by formality to the end is still observed. The suggested dissertation research is an attempt to return to the history of literature and a comprehensive study of Les Gomin's works in the context of Ukrainian literary process of the first half of the twentieth century. Further perspectives of the study are outlined in the comparative studios of the work of the writer within the colonial discourse of national literatures of the post-Soviet space and world literature of the twentieth century.

Здобуття Україною незалежності кардинальним чином вплинуло на формування змісту шкільної історичної освіти, яка потребувала негайного оновлення, відмови від класового та формаційних підходів, деміфологізації та ліквідації «темних плям». Зміст історичної освіти в школах України потребував оновлення й для того, щоб подолати старі стереотипи, пов'язані з формаційним підходом до вивчення історії, гармонійно інтегрувати національну історію в загальноєвропейські процеси, примирити регіональний та загальнонаціональний аспекти, підвищити якість знань з історії. Для вчителів історії пропонується велика кількість методичної літератури та дидактичних матеріалів. Підручники з історії оновлюються та перевидаються кожні п'ять років. Сьогодні українські заклади загальної середньої освіти мають можливість самостійно обирати ті навчальні посібники, за якими будуть викладатися курси історії. Все це дає широкі можливості для відбору методів викладання та вибудови індивідуальної освітньої траєкторії для кожного здобувача освіти. Серед такого великого і різнобічного обсягу матеріалів для вчителів, важливо вибрати саме той, який допоможе учневі ефективно засвоїти набуті знання та застосовувати їх в житті. Саме тому аналіз накопиченого досвіду розробки підходів до змісту та науково-методичного забезпечення шкільної історичної освіти є вкрай актуальним. Виходячи із сучасного суспільно-політичного становища в країні: окупації частини території, операції об'єднаних сил на східних кордонах країни, має підвищитись роль саме історичної шкільної освіти для виховання громадянина, свідомістю якого складно маніпулювати за допомогою викривлення історичних фактів. В першому розділі на основі аналізу історіографії проблеми встановлено, що окремі аспекти науково-методичного забезпечення шкільної історичної освіти були об'єктом уваги вчених-істориків та вчителів-практиків. Проте активізувались такі дослідження з проголошенням незалежності України в 1991 році. Зміни ж останніх років (основні положення Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», програми з історії для закладів загальної середньої освіти 2013-2019 років тощо) майже не розглядаються. В педагогічних дослідженнях, до яких належать навчальні посібники та підручники із загальної педагогіки, історії педагогіки, педагогічні хрестоматії, окреслюються мета та завдання середньої освіти в Україні загалом; в наукових монографіях та посібниках аналізується зміст історичної освіти, простежується процес оновлення навчальних програм та підручників; посібники з методики викладання історії в школах орієнтовані на практичні аспекти викладання історії, акцентують увагу на структурі та змісті уроків історії; матеріали тематичних конференцій та круглих столів присвячені дискусіям про мету та зміст історичної освіти, її проблемам та способам їх подолання. Джерела з проблеми, що досліджувалась, поділено на декілька груп: архівні матеріали; нормативно-правові акти органів законодавчої та виконавчої влади, що опубліковані в офіційних засобах масової інформації; спеціалізована друкована продукція – підручники та посібники для вчителів історії, розробки уроків та позаурочних заходів, календарні плани тощо; освітянська періодика. Науково-методичне забезпечення шкільної історичної освіти включає в себе такі структурно-функціональні елементи як: нормативні документи (інструктивно-методичні листи МОН України, державні стандарти освіти, концепції розвитку історичної освіти, навчальні програми, методичні рекомендації), навчальні видання (підручники, навчальні посібники, дидактичні матеріали, інструкції до практичних робіт та занять, навчальних проєктів тощо), аудіовізуальні та педагогічні програмові засоби навчання. Визначено шість етапів становлення та розвитку сучасного науково-методичного забезпечення шкільної історичної освіти: 1989-1992 рр.; 1992-1996 рр.; 1996-2005 рр.; 2005-2009 рр.; 2009-2016 рр.; 2016-2019 рр. В другому розділі охарактеризовано навчальні програми з історії, шкільні історичні курси, підручники та підходи до викладання. Відзначений принцип альтернативності, за яким відбувається створення нових підручників. Кожні п'ять років МОН України пропонується кілька комплектів підручників із сучасним навчально-методичним апаратом. Починаючи з 1991 року сформовані авторські колективи, до яких періодично додаються нові автори. Описано новий інтегрований курс для 10-11 класу «Історія: Україна і світ», в якому проблематика історії України внесена до світового історичного контексту і водночас показано, як вона цей контекст творить. В третьому розділі розглянуто нормативно-правову базу шкільної історичної освіти, в тому числі – стандарти, концепції та методичні рекомендації МОН України. Проаналізовано погляди істориків-науковців на сучасний урок історії. Наголошено на важливості медіаосвіти для підготовки учнів до життя в сучасному інформаційному світі. Окреслено перспективи використання медіаконтенту на уроці історії.^UAttainment of independence by Ukraine influenced drastically on the formation of content of school historical education which required instant updating, rejection of class and formation approaches, demythologization and liquidation of “dark spots”. The content of historical education in Ukrainian also required updating in order to break old stereotypes related to the formation approach to history study, to integrate the national history into common-European processes seamlessly, to bring together the regional and nation-wide aspects, and to improve the quality of history knowledge. The great variety of methodical literature and didactic materials is proposed to the teachers of history. History course books are updated and republished each five years. Today Ukrainian secondary education establishments have an opportunity to select the study guides for history courses teaching at their own discretion. All of this provides wide possibilities for selection of the modes of instruction and forming the individual educational path for each student. It is important to choose that particular material among such great variety of materials for teachers which will enable the pupil to absorb the knowledge gained efficiently and to apply this knowledge in real life. According to the current social and political situation in the country (occupation of some part of its territory, joint forces operation at the eastern border of the country) the importance of that particular historical school education shall be increased for education of the citizen whose mind can be hardly manipulated with the use of the historical facts misrepresentation. It was established in the first section on the basis of the analysis of the problem historiography that the certain aspects of the methodological support of school historical education were in the area of focus of the historical scientists and practicing teachers. However, the number of such researches increased after declaration of independence of Ukraine in 1991. Nevertheless, the changes of the recent years (basic provisions of the Acts of Ukraine “On the education”, “On the general secondary education”, history curriculum for general educational institutions within 2013-2019 etc.) are hardly considered. The general pedagogical researches including the study guides and course books on the general education science, history of the education science, pedagogical reading books define the purpose and the task of secondary education in Ukraine in general; the research monographs an the study guides analyze the content of the historical education and track the process of updating the academic programs and course books; the study guides on the methodology of history teaching in school are oriented toward the practical aspects of history teaching and place the emphasis on the structure and content of history lessons; materials of thematic conferences and round tables are devoted to the discussions of the purpose and content of historical education, is problems and the ways of their solution. The sources of the matter explored are divided into several groups: archive materials; laws and regulations of the legislative and executive authorities published in the official mass media; special-purpose printed products – course books and study guides for history teachers, development of lessons and extracurricular events, schedule plans etc.; educational periodical publications. The paper identifies six stages of establishment of modern methodological support of school historical education: 1989-1992; 1992-1996; 1996-2005; 2005-2009; 2009-2016; 2016-2019. The second section characterized the history curricula, school historical courses, course books, and approaches to teaching. The paper specifies the principles of alternativeness according to which new course books are composed. Every year the Ministry of Education and Science of Ukraine offers several series of course books with up-to-date learning and teaching instruments. Starting from 1991 the stable writing teams were formed; new teams are also added regularly. The paper describes new integrated course for 10th-11th form "History: Ukraine and the world" in which the range of problems of the history of Ukraine was introduced into the world historical context. At the same time it was shown how it creates this content. The following methods were identified among the most used history teaching methods: procreative, dialogic, problem and searching, learner-centered, and competency-oriented. The implementation of the principles of social practice and creative life education science into the learning process was considered. The legal and regulatory framework of school historical education, including the standards, concepts, and the instructional guidelines of the Ministry of Education and Science of Ukraine was considered in the third section. The views of the historical scientists to the modern history lesson were analyzed.

Дисертація присвячена науковому обґрунтуванню теоретичних, методичних та організаційних положень оперативного контролю в системі управління промисловим підприємством. Охарактеризовано оперативний контроль як елемент системи внутрішнього контролю. Конкретизовано сутність поняття «оперативний контроль». Запропоновано класифікацію передумов розвитку системи оперативного контролю. Визначено елементи системи оперативного контролю, запропоновано етапи його проведення. Удосконалено методику здійснення оперативного контролю у розрізі основних господарських процесів промислового підприємства. Розроблено регламентне забезпечення організації оперативного контролю на промисловому підприємстві, алгоритм одержання інформації з різних ділянок технологічного процесу, технологічні карти процесу проведення оперативного контролю на промисловому підприємстві. Визначено ризики в системі оперативного контролю та розроблено методичне забезпечення процесу їх оцінювання. Запропоновано систему внутрішньої оперативної звітності для вдосконалення інформаційного забезпечення прийняття управлінських рішень.^UThe thesis provides a scientific basis for theoretical, methodological and organizational provisions of operational control in the industrial enterprise management system. Operative function is determined to be the core function of the internal control, since it correlates to other functions and provides for their execution. With that in mind, operational control is defined as an important element of the internal control system. Its essence, role and significance are determined. The classification of prerequisites for the development of the operational control system is offered. The use of a systematic approach to the development of operational control of an industrial enterprise allowed substantiating its interdependent constituents. The operational control system elements, namely, entity, object, control process and communication block, are characterized. The levels of operational control entities that are in line with the hierarchy of internal control entities are emphasized based on their involvement in the operational control process. The operational control objects are specified, taking into account the management system needs, and their classification is also clarified. The need to explore the operational control system objects in the context of economic processes is substantiated.The stages of operational control are proposed, each of which is performed by a specific group of operational control entities taking appropriate control measures. The use of a risk-oriented approach is essential during operational control. The structure of the internal control department at an industrial enterprise is suggested. It is justified that it should include the entity aimed at operational control; besides, forming operational control centers in each subdivision is substantiated, whichshould receive all information about the units' activities, as well as process, archive, and store it for further use. The scheme for functioning of the operational control center is proposed.Procedural support for the operational control organization is developed. The methodology for operational control by developing the algorithm for implementing operational control of deviations within acceptable limits is improved. A methodological approach to the information flow creation in the industrial enterprise subdivisions is proposed for operational control. It is substantiated that major priorities should be related to the latest information technologies in those economic processes that implement the procedures for preparing and making operative decisions by the enterprise management. An algorithm for obtaining information from different parts of the technological process is developed, which is a cyclic process of data receipt. Technological charts of operational control at an industrial enterprise are developed, which display all stages of operational control and indicate key tasks and performers. These charts can become the basis for modeling business processes using modern BPM and ERP systems. The criteria for the operational control effectiveness are formulated, which became the basis for developing approaches to the evaluation of the operational controller activity. It is suggested to use the appropriate test to assess the controller activity according to specific parameters. The operational control system risks affecting the efficiency of economic processes are emphasized. Criteria for their assessment are given and a risk assessment matrix is developed. A methodological support for the operational control risk assessment has been developed. It is referred to a risk assessment chart of late operational reporting and a draft working paper of the operational controller on risk assessment, which reflects the risk assessment during operational control for basic business processes at an industrial enterprise. Internal operational reporting has been developed and systematized based on economic processes. It is recommended to use data on the proposed operational reporting when preparing a management report. This ensures the financial report completeness for better understanding by users and their effective managementdecisions.

У дисертації комплексно досліджено основні тенденції змін у видавничій діяльності наукових бібліотек, з урахуванням досвіду Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, у період 90-х років ХХ – 10-х років ХХІ ст. – період незалежності України, звільнення від ідеологічних обмежень та прискореного розвитку інформатизації суспільства. Встановлено фундаментальні зміни в діяльності та внутрішній структурі бібліотек, охарактеризовано розвиток нових наукових напрямів та функцій в оновленому суспільстві у взаємозв'язку з розвитком науково-видавничої діяльності. Комплексно схарактеризовано напрями, форми, типи та види видавничої продукції. Визначено наукові видання, що є результатом розвитку книгознавства, бібліотекознавства, бібліографознавства, документознавства, архівознавства, біографістики, соціальних комунікацій, інформології та бібліометрії. Уточнено види наукових видань та інформаційно-аналітичної продукції; специфіку редакційно-видавничої діяльності в умовах розвитку наукових мережевих ресурсів.^UThe dissertation presents complex research of main tendencies of changes in publishing activity of scientific libraries since 90s of the 20th up to the 10s of the 21st centuries, i.e. the first period of Ukraine sovereignty, removal of ideological restrictions and accelerating of society informatization. The library research and publishing activities constitute the complex object of study, which includes formation, development and functioning of research and publishing library production as a system aims at realization of science, research, information, analytic activities of the library. Fundamental changes in libraries activity and internal structure, primarily in the leading scientific library − V. I. Vernadsky National Library of Ukraine (VNLU) − are stated, development of new scientific trends and functions in renewed country in interconnectedness with development of scientific and publishing activities, is characterized. VNLU creates and develops new structure with research institutes (research of manuscripts, library studies, book studies, archive studies, biography studies, information technologies), centers (scientific and publishing, culture and education, conservation and restoration), Service of Information and Analytical Support of State Authorities, National Law Library, Presidential Foundation of Ukraine. Directions, forms, types and kinds of the library publishing production are characterized in complex. Scientific editions which are results of library studies, book studies, library studies, bibliography studies, biography studies, social communications, informology, bibliometrics, are determined. Considerable attention is paid to culture heritage which libraries keep, and issues of libraries activity in information society. Kinds of scientific editions and information and analytical production are specified.

Дисертаційну роботу присвячено дослідженню стилістичних особливостей порцеляни Західної та Східної Європи XVIII – початку XX ст., яка зберігалася в приватних колекціях (кінця XIX – XX ст.) та частково ввійшла до музейних фондів України. Розглянуто колекції та подано нові відомості про збирачів: родини Бродських та Ханенків, О. Білого, О. Гансена, Д. Попова, М. Фрадкіна, К. Шпектор та ін., твори з колекцій яких зберігаються в музеях південного, північного та східного регіонів України.Стилістичні особливості простежено на вибраних творах порцелянової мануфактури Майсена, Відня, королівських порцелянових мануфактур Берліна та Севра, Імператорського фарфорового заводу Росії та на предметах приватного підприємства А. Миклашевського у с. Волокитиному. При стилістичному аналізі окреслено риси бароко, рококо, класицизму, модерну та інших течій та напрямів, прослідковано риси еклектики зі зверненням до попередніх епох. Підкреслено, що стилістичний аналіз порцелянових творів потрібно здійснювати з огляду на пластичні та живописні особливості предмету, з урахуванням історичного контексту.У роботі представлено низку нових документів і предметів, уточнено та поставлено під питання попередні атрибуції. Відкриття та публічний аналіз українських колекцій порцеляни, із залученням незалежних фахівців, підтвердить інтеграцію виробів у світовий культурний простір.^UThe dissertation is a comprehensive study dedicated to the analysis of the stylistic features of the Western and Eastern European porcelain ware from private collections that were partially included in Ukrainian museum collections.The scientific novelty consists in the identification of porcelain collectors of the late 19th – 20th century, familiarisation with the biography of each of them and determination of their legacy in the museums of Southern, Northern and Eastern Ukraine. A series of works were attributed and introduced to the scientific discourse; stylistic features of porcelain of 18th – early 20th century from Western and Eastern Europe from most of the collections were analysed.O. Hansen's biography was reconstructed and the fate of the founder of the Third State Museum after the 1920s was clarified in the study. The collector's German archive was studied. The porcelain collection that was transferred from O. Hansen's collection to the National Museum of Ukrainian Decorative Art was described. Samples of European porcelain ware were taken from the Khanenkos' collection that is stored at Bohdan and Varvara Khanenko National Art Museum. The prominent physical chemist O. Brodsky was presented as a collector. Information about the scholar's wife, V. Brodska-Sheremetieva, was introduced to the academic discourse. The Brodskys' contribution at the National Museum “Kyiv Picture Gallery” was singled out.Artistic preferences of the Kyiv homeopath D. Popov were determined. The collection was analysed and a series of works that are stored in the One Street Museum and by the doctor's heirs were introduced to the academic discourse. For the first time, Doctor K. Shpektor's collection in N. Onatsky Sumy Regional Art Museum (SRAM) was examined, which expands our knowledge about the prominent collection. The porcelain ware from the graphic artist M. Fradkin's collection was presented which is now stored in Kharkiv Art Museum; the artist's archive was studied.The study provides biographic data about the collector O. Bilyi, who founded the first highly specialised Ukrainian museum of Russian and Soviet artistic porcelain ware (now O. Bilyi Chornomorsk Museum of Fine Arts). The collection of the famous alpinist and collector O. Blieshchunov was described, which is stored in O. Blieshchunov Odesa Municipal Museum of Private Collections. The inventory cards at Odesa Art Museum (OAM) and SRAM were processed in order to single out items that came from private owners. As a result of the study, information was found that helps describe the personalities of Ukrainian collectors of the late 19th – 20th century more thoroughly. The main part of the study deals with the analysis of individual porcelain items from Ukrainian private collections of the late 19th – 20th century. The items of porcelain manufacturies that are predominant in the abovementioned collections were singled out, namely: Meissen Manufactury, Vienna Imperial Porcelain Manufactury, Berlin and Sèvres Royal Porcelain Manufactury, Russian Imperial Porcelain Factory (IPF) and A. Myklashevskyi's private enterprise in the former Chernihiv Province. As a result of the study, a number of works were introduced to the academic discourse, a series of new attributions were completed and previous attributions were questioned.The history of the development and work of manufacturies was described and the prominent artists were mentioned. The influence of historical and political situation on the change of tastes and their stylistic orientation was retraced. The aesthetic significance of the items and the reflection of the styles of the 18th – early 20th century was highlighted. It was noted that the style of porcelain ware should be considered taking into account both form and pictures. Visual stylistic analysis contributes to the analysis, but it cannot by the key element of attribution. The depiction of characteristic features of Baroque, Rococo, Classicism, Art Nouveau and other narrow trends and tendencies in porcelain ware confirms that porcelain is a material imprint of the epoch and tastes that were common during a certain period of time in a certain place. It is noted that a considerable amount of porcelain ware stored in Ukrainian museums require a more comprehensive analysis and re-attribution. The discovery and public analysis of Ukrainian collections of European porcelain ware of the 18th – early 20th century involving independent researchers will confirm the integration of items into global cultural space.

У дисертації викладено теоретико-методичне обґрунтування та авторське розв'язання наукової проблеми формування цифрової компетентності майбутніх педагогів закладів вищої освіти в умовах діджиталізації освітнього простору.Теоретично обґрунтовано та розроблено структурно-функціональну модель формування цифрової компетентності майбутніх педагогів закладів вищої освіти, що включає методологічний, структурно-змістовий, операціонально-діяльнісний та діагностично-результативний блоки. Ядром структурно-функціональної моделі є комплекс організаційно-педагогічних умов, які забезпечують ефективний розвиток зазначеного феномену: діджиталізація освітнього простору університету, що забезпечує формування в магістрантів позитивної мотивації до опанування цифровою компетентністю; моделювання магістрантами педагогічної діяльності викладача, насиченої застосуванням цифрових засобів навчання; розвиток здатностей магістрантів до роботи із цифровими ресурсами й засобами навчанняВиділено базові інваріанти цифрової компетентності педагогів закладів вищої освіти у вигляді інформаційної, комунікативної, когнітивної та безпеково-ціннісної здатностей.^UStructural and functional model of formation digital competence of the future teachers of higher educational institutions that consists of methodological, structural-semantic, operational-activity and diagnostic-effective blocks is theoretically substantiated and developed in the thesis. The core of structural and functional model is a complex of organizational and pedagogical conditions of formation of digital competence future teachers of higher educational institutions: digitalization of the educational space of the university, that provides the undergraduates formation of positive motivation to master digital competence; modeling by the undergraduates the pedagogical activity of the teacher saturated with the usage of digital means of training; the development of masters' abilities to work with digital resources and teaching aids.The basic invariants of digital competence of teachers of higher educational institutions in the form of the following abilities are highlighted: information (ability to search, understand, process, organize and archive digital information, its critical thinking); communicative (ability to communicate online with colleagues and students in various forms); cognitive (ability to create, develop and apply in the process of professional educational activity content with the usage a digital resource); safety-value (the ability to use computers, software, computer training programs in professional activities safely and adhere to academic integrity).

У першому розділі «Загальна характеристика здійснення та захисту суб'єктивних цивільних прав» встановлено, що інститут нотаріату має дуалістичну правову природу, у межах якої органічно поєднуються публічноправові та приватноправові елементи. Встановлено, що правовий статус як державного, так і приватного нотаріуса в механізмі здійснення, охорони і захисту цивільних прав є однаковим. У роботі акцентовано увагу на виявленні та дослідженні особливостей здійснення, охорони та захисту суб'єктивних цивільних прав в порядку нотаріального процесу. Під здійсненням суб'єктивного права розуміється реалізація його носієм можливостей діяти на свій розсуд у межах належного йому права. Для здійснення такого права не існує жодних передумов, зокрема досягнення певного обсягу дієздатності. У дослідженні зроблено висновок, що в рамках нотаріальної процесуальної форми відбувається нотаріальне посвідчення правочинів та вчинення інших нотаріальних дій, які, виходячи з вимог чинного законодавства чи договору, є обов'язковим елементом офіційного визнання (оформлення) відповідних правовідносин. Здійснення суб'єктивних прав у випадках, якщо законодавством вимагається відповідне оформлення у нотаріальну процесуальну форму, відбувається виключно шляхом вчинення активних дій.Положеннями чинного законодавства виділено окремі нотаріальні дії, які спрямовані на надання охорони і захисту суб'єктивних прав учасників цивільних правовідносин. У другому розділі «Нотаріальні дії в механізмі здійснення та захисту суб'єктивних цивільних прав» розглянуто окремі нотаріальні дії в контексті здійснення, охорони та захисту суб'єктивних цивільних прав. Обґрунтовано, що здійснення суб'єктивних прав у нотаріальному процесі відбувається, зокрема, при посвідченні правочинів (односторонніх та договорів), вчинення дій у межах здійснення особами прав із спадкових правовідносин, при видачі свідоцтв, які підтверджують окремі юридичні факти. Наприклад, зроблено висновок, що здійснення прав у рамках вчинення правочинів, які підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, є єдиною легальною формою для здійснення такого права. При цьому законодавством визначено вичерпний перелік критеріїв визначення приналежності правочинів до таких, що підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Елементами здійснення спадкових прав є подання нотаріусу заяв щодо спадщини (про прийняття спадщини, про відмову від спадщини). У більшості випадків нотаріус бере участь в механізмі здійснення майнових прав особи, однак можливі випадки здійснення немайнових прав, зокрема у разі надання згоди на виїзд дитини за кордон, що здійснюється батьками (усиновлювачами) чи іншими уповноваженими особами. Вказане право може бути реалізоване виключно шляхом нотаріального засвідчення справжності підпису на заяві відповідного змісту.Виходячи з розуміння поняття «охорона прав» як заходів, що здійснюються з метою запобігання порушення прав, зроблено висновок, що нотаріуси вчиняють окремі нотаріальні дії, спрямовані на усунення або реальне зменшення передумов для порушення суб'єктивних цивільних прав і таким чином здійснюють їх охорону. У дослідженні захист права розглядається як сукупність дій, які спрямовані на виправлення ситуації, пов'язаної із правопорушенням. Аргументовано, що нотаріальні дії захисного характеру належать до окремої самостійної юрисдикційної форми захисту суб'єктивних прав. Важливе місце у роботі посідає дослідження нових форм діяльності нотаріусів, які сприятимуть розвиткові цивільного обороту і захистові прав його учасників, на чому акцентовано увагу у третьому розділі «Нові функції нотаріуса в механізмі здійснення, охорони та захисту цивільних прав». Зокрема, обґрунтовано доцільність запровадження в Україні інституту нотаріальної медіації на умовах отримання нотаріусом офіційного статусу медіатора після проходження необхідного спеціального навчання і складання іспитів. На підставі аналізу доктринальних опрацювань та іноземного досвіду доведено доцільність уповноваження нотаріусів встановлювати окремі факти, які мають юридичне значення (встановлення родинних відносин, реєстрація народження, реєстрації і, в окремих випадках, розірвання шлюбу)Обґрунтовано доцільність надання нотаріусам повноваження щодо забезпечення доказів у випадках, якщо відповідні засоби доказування можуть бути втрачені, або є підстави вважати, що надання доказів може стати неможливим або ускладненим. У роботі зроблено висновок щодо необхідності впровадження в Україні комплексного електронного нотаріату (Е-нотаріат), який серед іншого передбачатиме функціонування автоматизованого робочого місця нотаріуса, електронного реєстру вчинення нотаріальних дій, електронного нотаріального архіву та повноцінну та узгоджену роботу з усіма необхідними для нотаріальної діяльності реєстрами.^UThe first section titled "General Characteristics of The Exercise And Protection of Subjective Civil Rights," researches the institution of a notary as a dualistic legal nature that consists of public and private law elements. It has been established that the legal status of both public and private notaries is the same.The thesis is focused on discovering the peculiarities of the implementation, protection, and defense of subjective civil rights in the notarial process. Emphasis is placed on the fact that the general direction of notarial activities should contribute to the stabilization of civil turnover and ensure the protection of the rights of participants of civil legal relations.The exercise of a subjective right is the realization of its holder's ability to act at his own discretion within the limits of his right. The research concludes that within the notarial procedural form there is a notarization of contracts and other notarial actions, which is a mandatory element of official recognition (registration) of the relevant legal relationship based on current legislation or the contract.The current legislation defines certain notarial actions aimed at protecting (e.g., notarial protection of the inherited property) and defending (e.g., defending rights by a notary by making a writ of execution) the subjective rights of participants in civil legal relations. At the same time, notaries perform other notarial actions to provide protection and defense of subjective civil rights.The second section titled "Notarial Actions In The Mechanism of Exercise And Protection of Subjective Civil Rights" discusses some notarial actions in the context of the exercise, protection, and defense of subjective civil rights. At the same time, the legislation defines an exhaustive list of criteria that determine the obligation for notarization of transactions. Also, the submission to the notary of applications for inheritance (acceptance of the inheritance, the waiver of inheritance) is a necessary element of the exercise of inheritance rights.Such notarial acts as the issuance of certificates (of the right to inheritance, certificate of ownership of a share in the joint property of the spouses in case of death of one of the spouses, certificate of acquisition of property by public auction, certificates of acquisition from public bidding (auctions) if public bidding (auctions) did not take place) are proposed to be considered as those committed in the context of the exercise of subjective rights by individuals and legal entities.The notary mostly participates in the mechanism of exercising property rights, although there are cases of exercising non-property rights.The concept of "protection of rights" is seen as measures taken to prevent violations of rights. Based on this fact, it is concluded that notaries perform certain notarial actions aimed at eliminating or reducing the preconditions for the violation of subjective civil rights and protect them this way.It has been established that the notarial actions of the protective kind include such actions as taking measures to protect hereditary property, imposing a ban on the alienation of real estate, acceptance for storage of documents, evidence of certain facts that have legal significance, the transmission of applications, if they do not contradict with the law and do not contain information that defames the honor and dignity of the public or other actions specified by law.The research defines the act of defense as a set of actions aimed at correcting the situation related to the offense. It is proved that notarial actions of a defensive nature are part of an independent jurisdictional form of defending subjective civil rights. The research of new forms of notarial activity that will promote the development of civil turnover and protection of the rights of its participants is an important part of the thesis. This topic is researched in the third section titled "New Functions of The Notary In The Mechanism of Exercise, Protection, and Defense of Civil Rights".The expediency of granting notaries the authority to provide evidence in cases where the relevant means of proof may be lost, or there is reason to believe that the provision of evidence may become impossible or difficult has been substantiated too.The research concludes on the need to introduce a comprehensive electronic notary (E-notary) in Ukraine, which will include the operation of an automated notary's workplace, electronic register of notarial acts, electronic notarial archive, and assure full and coordinated work with all necessary registers for notarial activities.

Дисертаційна робота присвячена оцінці рекреаційного потенціалу полонин Українських Карпат. У процесі дослідження удосконалено методику комплексних еколого-географічних досліджень рекреаційного природокористування за допомогою застосування засобів геоінформаційних систем та дистанційного зондування Землі. Проведено аналіз різноманітних методик оцінки рекреаційної дигресії, на основі цих методик розроблено методику розрахунку оптимального рекреаційного навантаження для полонинських господарств, з урахуванням особливостей гірських територій. Проведено комплексні еколого-географічні дослідження на 41 полонині в межах Гринявського, Чивчинського, Чорногірського та Мармароського масиві Українських Карпат. На основі отриманих результатів виявлено та описано ділянки полонин, придатні для організації різних видів рекреаційного природокористування. Розроблено рекомендації щодо залучення полонин в організації різних видів туризму, з урахуванням рекреаційної ємності природно-територіальних комплексів полонин. Ключові слова: полонина, Українські Карпати, рекреаційний потенціал території, геоінформаційні системи, дистанційне зондування Землі, рекреаційна ємність.^UThe dissertation is devoted to the assessment of the recreational potential of the Ukrainian Carpathians. In the course of the research the technique of complex ecological-geographical researches of recreational nature use is improved by application of geoinformation systems and remote sensing of the Earth. An algorithm for studying the natural features of alpine meadows to involve themin there creation use has been developed. Dissertation are based on the materials of our own large-scale field survey and analysis of literature, archive materials, thematic maps, imagery and the use of modern GIS-technologies. A study of 41 alpine meadows within various massifs of the Ukrainian Carpathians was done. Field research was conducted within the key are as of the study. Descriptions of key indicators for assessing the suitability of natural-territorial complexes have been created. The obtained results allow to develop recommendations for further use of mountain meadows of the Ukrainian Carpathians in the recreation sphere, taking into account the recreational capacity of natural-territorial complexes of mountain meadows. Key words: alpine meadow, Ukrainian Carpathians, recreational potential of the territory, geoinformation systems, remote sensing of the Earth, natural territorial complex, recreational capacity, recreation, hiking.

У дисертаційній роботі на основі історіографічного аналізу, введення до наукового обігу значної джерельної бази та методологічних засад проведено дослідження становлення й розвитку теоретичної електротехніки як науки та навчальної дисципліни на теренах України. До наукового обігу залучено 134 справи 9 архівних установ України, уперше залучено матеріали 23 справ Ф. 263 науково-технічного архіву ІЕД НАН України. У розвитку теоретичної електротехніки в Україні доцільно виокремити три основні етапи: І етап (1930–1949 рр.) – становлення теоретичної електротехніки як самостійного наукового напряму та навчальної дисципліни; ІІ етап (1950–1990 рр.) – відзначається створенням спеціальних електротехнічних знань як основи розвитку електротехнічної промисловості; ІІI етап (1991 р. – початок XXІ ст.) – це сучасний етап розвитку теоретичної електротехніки в Україні.^UIn this dissertation work, based on historiographical analysis, the introduction of significant source base and methodological bases the formation research and development of theoretical electrical engineering as a science and educational discipline in Ukraine was conducted. The work consists of an introduction, four chapters, conclusions to each section, general conclusions, and a list of used sources, literature and annexes. The scientific positions and conclusions of the thesis research are based on the study of the heritage of predecessors and the involvement of a representative source base. The source base of the work consists of a large array of different sources. The leading place in the dissertation work is occupied by archival materials, which were found in the funds of central, state archives, archives of research institutions of Ukraine. There were 134 files of 9 archival institutions of Ukraine involved in the scientific turnover, materials of 23 files of the scientific and technical archive of the Institute of Electrodynamics of National Academy of Sciences of Ukraine involved for the first time.

Дисертація є історико-педагогічним дослідженням, у якому вперше здійснено науковий аналіз мистецько-педагогічної діяльності Г. Левченка – заслуженого діяча мистецтв України, професора, завідувача кафедри музики Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка, Відмінника освіти України, лауреата престижних конкурсів, рейтингів і премій, композитора, аранжувальника, фольклориста, відомого хорового диригента, чиє ім'я занесено до вітчизняних («Митці України», «Імена України», «Хто є хто на Полтавщині. Видатні земляки» тощо) та зарубіжних («International Who's Who in Music and Musicians' Directory», Cambridge) довідників.Дослідницькі методи (реконструкції та наративний) дали змогу розкрити новаторський зміст мистецько-педагогічної діяльності Г. Левченка: домінантою діяльності професора є українська народна пісня як «сакральне» явище, тому метою мистецько-педагогічної діяльності викладача є професійна підготовка кваліфікованого вчителя-патріота з розвиненою національною свідомістю, готового зберігати, відроджувати, збагачувати, поширювати й захищати українську національну культуру; діяльність Г. Левченка ґрунтується на принципах народної, гуманістичної, макаренківської та мистецької педагогіки (демократизм; гуманізм; народність; єдність слова і діла; повага, вимогливість і справедливість у ставленні до учня/студента; опертя на позитивне в кожній особистості та індивідуальний підхід до неї; зв'язок теорії з практикою; єдність освіти та культури; конвергентність формальної та неформальної освіти майбутніх учителів); педагогічними умовами ефективності мистецько-педагогічної діяльності Г. Левченка є: 1) створення художньо-естетичного освітнього середовища; 2) належне організаційне, навчально-методичне, кадрове та матеріально-технічне забезпечення формальної та неформальної мистецької освіти майбутніх учителів; 3) оприявлення та розвиток природного мистецького обдарування студентів закладів вищої педагогічної освіти в мистецькій діяльності; 4) співтворчість між педагогом-митцем і студентами; 5) професіоналізм викладача-митця, який є прикладом для вихованців. Вперше: цілісно розкрито ідейно-теоретичний зміст і напрями мистецькопедагогічної діяльності Г. Левченка; схарактеризовано передумови становлення мистецько-педагогічних поглядів професора; визначено етапи мистецько-педагогічної діяльності Г. Левченка; розкрито новаторський зміст (мета, завдання, принципи, педагогічні умови), напрями мистецькопедагогічної діяльності як органічної єдності освітнього (наукова, організаційна та викладацька) та мистецького (композиторська, аранжувальна та режисерська) складників; виокремлено новотворіння в кожному з напрямів мистецько-педагогічної діяльності Г. Левченка; обґрунтовано перспективи творчого використання ідей і мистецько-педагогічного досвіду Г. Левченка в теорії та практиці сучасної освіти.Уточнено ключові поняття: мистецько-педагогічна, мистецька, диригентсько-хорова, композиторська, аранжувальна діяльності; обґрунтовано нове поняття – синкретично-диференційований метод сходження до художнього образу. Доповнено біографію та освітній доробок Г. Левченка аналітичними матеріалами. Подальшого розвитку набули положення про становлення регіональної музично-педагогічної освіти, а також науково-методичні підходи до диригентсько-хорової підготовки вчителів музичного мистецтва.^UThe dissertation is historical and pedagogical research, in which for the first time a scientific analysis of H. Levchenko's artistic and pedagogical activity is made; he is Honored Artist of Ukraine, Full Professor, Head of the Department of Music of Poltava V.G. Korolenko National Pedagogical University, Excellence in Education of Ukraine, a winner of prestigious competitions, ratings and awards, a composer, an arranger, a folklorist, a famous choral conductor, whose name is included in the Ukrainian (‘Artists of Ukraine,' ‘Names of Ukraine,' ‘Who is who in Poltava. Outstanding countrymen,' etc.) and foreign (International Who's Who in Music and Musicians' Directory, Cambridge) manuals.The research source base is systematized by the following groups: 1) archival documents and materials of the State Archive of Poltava region, Archive of Poltava V.G. Korolenko National Pedagogical University, Archive of the Museum of History of Poltava V.G. Korolenko National Pedagogical University, H. Levchenko's personal archive); 2) the professor's legacy (scientific and scientific-methodical works; creative, epistolary, representative, directorial and advertising legacy); 3) sources about H. Levchenko, news and information, reference, news and analytical, popular science and scientific publications, materials of conversations, surveys, interviews, the professor's, his students', colleagues', friends', relatives' and friends' memoirs, photographic materials); 4) interpretive sources (dissertations, monographs, educational literature, materials of scientific events, abstract publications, electronic resources related to the scientific problem); 5) regulatory sources (regulatory, reports, orders, directives, protocols, etc.).The scientific novelty and theoretical significance of the study lies in the fact that for the first time: the ideological and theoretical content and directions of H. Levchenko's artistic and pedagogical activity are fully revealed; the preconditions for the formation of the professor's artistic and pedagogical views are characterized; the stages of H. Levchenko's artistic and pedagogical activity are determined; the innovative content (purpose, tasks, principles, pedagogical conditions), directions of artistic and pedagogical activity as an organic unity of educational (scientific, organizational and teaching) and artistic (composition, arranging and directing) components are revealed; innovations in every of H. Levchenko's spheres of artistic and pedagogical activity are singled out; the prospects of creative use of H. Levchenko's ideas and artistic and pedagogical experience in the theory and practice of modern education are substantiated. The key concepts are specified. They are the following: artistic and pedagogical, artistic, conductor-choral, compositional, and arranging activities; a new category ‘syncretically-differentiated method of ascent to an artistic image' is substantiated. H. Levchenko's biography and educational achievements have been supplemented with analytical materials.Provisions on the formation of regional music and pedagogical education, as well as scientific and methodological approaches to conducting and choral training of music teachers have been further developed. Little-known and unknown archival documents from the artist's personal archive have been introduced into scientific circulation (267).

У дисертації, на основі вивчення опублікованих та архівних матеріалів (в тому числі зарубіжних), періодичної преси, спогадів, вітчизняної та зарубіжної історіографії висвітлено громадсько-політичну, видавничу, наукову та науково-публіцистичну і правничу діяльність Остапа Терлецького.Розглянуто процес формування світогляду О.Терлецького, який проходив у родинному середовищі, Станіславівській гімназії, Львівському та Віденському університетах. Висвітлено його суспільно-політичну діяльність у молодіжних громадівських організаціях Галичини, віденському товаристві «Січ», а також соціалістичних гуртках Відня і Львова. Показано діяльність О.Терлецького в Русько-Українській радикальній партії та вплив на нього М.Драгоманова, І.Франка, М.Павлика та ін. Висвітлено видавничу діяльність О.Терлецького та його зв'язки з наддніпрянцями.Проаналізовано наукові твори О. Терлецького теоретико-економічного змісту, соціальної проблематики, літературні та літературно-критичні праці. Окремо розглянуто публіцистику; здійснено аналіз його теоретико-правових творів та показано адвокатську діяльність.^UIn the thesis, following on from the published and archive materials (including – foreign – National Archive in Vienna, Vienna University Archive), periodicals, memories, native and foreign historiography there highlighted political, scientific, scientific-promotional and publishing activity of Ostap Terletskyy.The thesis covers the whole process of O.Terletskyy's world view developing that took place in a family circle, Stanislav Gymnasia, Lviv and Vienna Universities. There shown that public and political life of O.Terletskyy started as early as during the gymnasia period, when he took place in organizing a local community – youth structure which was engaged in enlightenment activity. Later he joined the publishing of a newspaper «Zirka» and participated in the first political meetings. He continued the social activity in Lviv university, where he studied in the Department of Law and Philosophy. The next stage of his political work was Vienna Youth Society «Sich». The young politician evolves from the «commons» and enters into socialist clubs in Vienna and Lviv, that caused legal prosecution, arrest and detention in 1887-1888. The thesis shows moving of O.Terletskyy in the 1890s to Ruthenian-Ukrainian Radical party and influence upon him of M.Dragomanov, I.Franko, M.Pavlyk, etc.

У роботі комплексно досліджено роль та місце судової влади в житті правобережної спільноти України, яка сформувала в складі Речі Посполитої цілісну судову мережу. У роботі представлено судження, що місцева людність, спираючись на Литовський статут і сеймові конституції, з’ясовувала спірні питання власності, залагоджувала соціальні конфлікти та встановлювала порядок співжиття в краї, примирившись із російським пануванням.У дисертації системно висвітлено здобутки зарубіжної та вітчизняної історіографії з теми дослідження, виявлено й уведено до наукового обігу значний масив неопублікованих джерел із семи архівних установ України.Визначено, що, захопивши правобережні території, Російська імперія отримала європейську станову судову систему з судами для шляхетства. Проте Катерина ІІ заради підтримки інших суспільних прошарків створила суди для всіх категорій вільного населення згідно з «Учреждениями для управления губерний Всероссийской империи» 1775 р. Павло І заради надійнішого порозуміння верховної влади й місцевої еліти відновив окремі елементи річпосполитської судової процедури, що значно полегшувало поглинення краю й давало змогу шляхті відчувати свою значимість. Для містян було сконструйовану окрему вертикаль судової влади із залученням єврейського населення. Для контролю за судовою системою було створено губернські головні суди, Волинський надвірний суд, а також інститут фіскалів. Досліджено, що в процесі формування кадрового складу повітових судових установ верховна влада й місцеві адміністратори дали змогу шляхетській корпорації «зберегти обличчя» перед нижчими станами. Кадровий склад посадовців формувався з маєтної локальної шляхти. Під час формування кадрового складу магістратів і ратуш заможним містянам дали змогу самостійно обирати склад судових установ. Для контролю за діяльністю судових структур верховна влада задіювала не лише принцип бюрократичної ієрархії, але й вибудувала ще одну структуру з призначуваних до судів секретарів і канцелярських службовців, як правило, вихідців із безземельної шляхти. Окреме місце в тогочасній судовій владі відводилося інституції адвокатури, що дозволяло зробити більш кваліфікованою позицію позивача або відповідача.Зауважено, що ефективний і справедливий розгляд судами майнових справ був чи не найголовнішим запитом із боку всіх соціальних станів. При цьому для судових органів не відігравали вирішального значення соціальний і матеріальний стан сторін, їхнє віросповідання чи стать. Основним для них було правильне оформлення документів, а для суспільства – можливість з’ясування фінансових питань і збереження та охорона прав власності. Урегулювання поземельних відносин потребувало від верховної влади обережності, тому держава не втручалася в партикулярні справи землевласників. Основну роль у регулюванні кримінально-правових відносин відведено кримінальному департаменту й цивільному губернаторові. Верховна влада згодна була йти на поступки елітам у судовій сфері, але зберегла за собою розгляд кримінальними департаментами проступків і зловживань чиновників, посадовців.Констатовано, що завдяки поступливості й поступовості влади в судовій сфері, що проявлялося в інтегруванні окремих норм судової культури місцевої еліти до російської державної системи, вдалося забезпечити лояльність нобілітету. Якщо річпосполитська судова мережа захищала передусім інтереси шляхти, то сконструйована центром судова влада, при збереженні окремих елементів попереднього судочинства, стала диференційованою, надаючи судову підтримку як привілейованому, так і непривілейованому населенню.^UThis dissertation provides a comprehensive account of the function and place of the judiciary in the life of the Right-Bank community in Ukraine, which formed an integral judicial network within the Polish-Lithuanian Commonwealth. The research demonstrates that the local population adopted the Lithuanian Statute and the Sejm constitutions to clarify controversial property issues, resolve social conflicts, and establish the order of coexistence in the region, having reconciled with Russian control.The dissertation presents a systematic overview of domestic and international historiography on the research topic, identifies and introduces into scientific circulation a significant array of unpublished sources from seven Ukrainian archive institutions. It has been shown that by seizing the Right-Bank territories, the Russian Empire acquired a European class court system with a developed specialization of courts for the nobility. However, in need of support from other social strata, courts for all classes of the free population were established under the "Institutions for the Administration of the Provinces of the All-Russian Empire" (1775). Paul I’s accession to power promoted more reliable understanding between the supreme power and the local elite by restoring some elements of the Polish-Lithuanian Commonwealth judicial procedure (county and podkomorsky courts, the Polish language, the Third Lithuanian Statute, and the Sejm constitutions), that greatly facilitated the integration of the region. Russia’s flexible policy allowed the nobility to feel their importance. The main demand of the local nobility was the settlement of land relations inside the Right-Bank community. Therefore, Paul I restored podkomorsky courts to set up the borders of estates. The supreme power normally avoided interfering with the private owner's demarcation procedure, but showed firmness if the process involved the state with its estates or the Russian aristocracy. As part of the ongoing loyalty-strengthening strategy, Alexander I established a border court system at the request of the nobility of the Podolsk province. A separate vertical of judicial power was created for the townspeople involving the Jewish population, which guaranteed the loyalty of merchants and burghers.

Дисертаційна робота присвячена комплексному дослідженню історії Києво-Лаврської церковно-мистецької школи XVIII – початку XIX століття та альбомам малюнків її представників. У дисертаційній роботі проаналізовано та систематизовано історіографію проблеми, джерельну базу. Стан збереженості джерельної бази на сьогодні в Україні є недостатнім: багато архівних джерел було знищено або вивезено до московщини. Проте ті джерела, які збереглися, були використані нами у дослідженні історії малярні та мистецьких характеристик альбомів малюнків. Послугували для розкриття заявленої теми фондові матеріали з Центрального державного історичного архіву України, м. Київ (ф. 128) та Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені Володимира Вернадського (ф. 229). Опрацювання архівного фактажу дозволило уповні дослідити історію малярні та творів мистецтва, ретельний аналіз лаврських малюнків уможливив побачити не тільки унікальність сюжетів, а й виявити особливості навчального процесу та власників альбомів.Для дослідження представленої проблематики було використано багато методів різних дисциплін, зокрема, історії, мистецтвознавства, культурології. З низки історичних методів послуговувалися такими: історико-системним, історико-порівняльним та палеографічним, з мистецтвознавчих та культурологічних – іконологічним, атрибутивним.Наукова новизна полягає в тому, що було досліджено історію діяльності Лаврської малярні від початку власне її існування, тобто з XI століття і до XVIII століття включно. Було встановлено, що ця установа іменувалася як малярня. Тут керівні посади займали начальники, які мали художній хист та інші навички. Нами було встановлено невідомі раніше імена та роки управління керівників малярні, а саме – Іван Максимовича, Феоктиста (Теоктиста) Павловського, Олімпія Галика, Романа, Ігната, Пахомія, Володимира, Захарія Голубовського.Уперше було опубліковано та проаналізовано список майна малярні та її начальників. Ми переконалися про заможність та статусність керівників, а також знайшли факти про наявність усіх необхідних для роботи та навчання інструментів.Уперше у дисертаційній роботі опубліковано низку малюнків з вказівками про послідовність обарвлення та необхідні фарби. Завдяки цим написам було встановлено, що колористика цих малярських творів, як і тодішних українських ікон, розписів в українських храмах, була дуже яскравою, насиченою, на відміну від московитського іконопису. При аналізі встановлено авторство цих малюнків та приналежність цілого альбому одному авторові. Крім того, уперше було опубліковані текстові замітки учнів та майстрів лаври, які присвячені різним темам – релігійним, філософським, інформаційним та побутовим.У дослідницькій роботі доповнено переклади українських назв фарб, речовин та кольорів, зокрема, з’ясовано, що деякі слова мали як українське, так і європейське походження. У дисертації обґрунтовано цінність, унікальність, роль та значення лаврських альбомів, які були створені в Лаврській малярні. Практичне значення результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що представлені напрацювання можуть бути використані як окрема тема або предмет з історії України, історії української культури, історії українського ікономалярства, історії староукраїнської мови у вищих навчальних закладах. Матеріали можуть бути використанні у навчальних посібниках, а малюнки служитимуть як взірці для нових перспектив розвитку українського барокового мистецтва як в Україні, так і за кордоном.Ключові слова: мистецтво, бароко, іконопис, малярство, малярня, Києво-Печерська лавра, «кужбушки», історія України.^UThe dissertation is dedicated to the complex history of the Kyiv-Lavra church-art school of the XVIII – early XIX centuries and albums of drawings. In the dissertation work were analyzed and systematized the historiography of the problem, the source base.The state of preservation of the source base in Ukraine is not sufficient today. Because a lot of archival sources were destroyed or taken to Moscow. However, the safed sources were used in the study of the history of icon-painting workshop and albums of drawings. The saved sources were used from the Central State Historical Archive of Ukraine, Kyiv (fund 128) and the Institute of Manuscripts of the Volodymyr Vernadsky National Library of Ukraine (fund 229). It helped to explore the history of icon-painting workshop and works of art. Moreover, the study of lavra drawings made it possible to see not only the uniqueness of the plots, but also the educational process and the owners of the albums. A lot of methods from different disciplines were used to study this issue – history, art history, culturology. In historical methods – historical-systemic, historical-comparative and paleographic. In art history and cultural methods – iconological, attributive.The scientific novelty is that was investigated history activities of the Lavra icon-painting workshop since beginning existence that is from the XIth century and in the XVIIIth century. It was found that this institution was called a in ukrainan malyarnya. In icon-painting, the leading position had by superiors who had artistic skills and other skills. It was investigated new names and years of management of icon-painting workshop chiefs. These chiefs were Ivan Maksymovych, Feoktist (Teoktit) Pavlovsky, Olimpiy Halyk, Roman, Ignat, Pakhomiy, Volodymyr, Zakhariy Holubovsky.For the first time were published and analyzed a list of the property of the icon-painting workshop and chiefs. This indicates that the chiefs were very wealthy, so at icon-painting workshop had all tools for study and work.For the first time in this work, some drawings were published. These are the drawings where it was written in what color, paint, it was necessary to paint the drawings. Thanks to these inscriptions, it was established that the color of these drawings, as well as ukrainian icons of that time, paintings in ukrainian churches were very bright, rich, in contrast to muscovite icon-painting. In some of these drawings, the authorship and belonging of the entire album to one author were established. In addition, for the first time, text notes of students and masters of the Lavra were published, which related to various topics – religious, philosophical, informational and everyday topics.The translation of Ukrainian names of paints, substances and colors has been supplemented. It was found that some words were of both Ukrainian and European origin. The dissertation substantiates the value, uniqueness, role and significance of the lavra albums, which were created in the Lavra icon-painting workshop. The practical significance of the results of the dissertation research is that the research can be use as a separate topic or subject on the history of ukraine, history of ukrainian culture, history of ukrainian economics, history of the old ukrainian language in the universities. These materials can be use in textbooks, and drawings – as a model for a new impetus to the development of ukrainian baroque art, both in Ukraine and abroad. Key words: art, baroque, icon-painting, painting, painting, Kyiv-Pechersk Lavra, "kuzhbushki", history of Ukraine.

У дисертації здійснено комплексний аналіз розвитку концепційприродничої освіти у вітчизняному педагогічному дискурсі, виявленозакономірності цього процесу, визначено тенденції подальшоговдосконалення концепцій природничої освіти України з урахуваннямінтеграційних процесів в освіті.Джерельну базу дослідження складають нормативно-правові акти,архівні матеріали Центрального державного архіву вищих органів управлінняУкраїни та Державного архіву Дніпропетровської області, наративні тадидактичні джерела.Установлено, що методологічна основа дослідження розвиткуконцепцій природничої освіти складається з системи філософських,загальнонаукових, конкретно-наукових підходів, принципів і методів, якіслугують загальними орієнтирами дослідження та інструментами отриманнянових знань із заявленої проблематики.Концепція природничої освіти – науковий комплекс поглядів,педагогічних процесів та явищ, які вплинули на формування провіднихтенденцій природничої освіти крізь призму природничо-наукового аспекту.Виявлено, що концепції природничої освіти можуть існувати у двохформах: бути експліцитно вираженими, тобто існувати саме у вигляді«концепцій»; бути імпліцитно вираженими, тобто існувати у виглядінавчальних планів, програм навчальних предметів, підручників, методичних3рекомендацій, порад для вчителя, розроблених для реалізації законів,постанов, наказів Міністерства освіти відповідного періоду, а також у виглядівласне керівних матеріалів.Розвиток концепцій природничої освіти з їх подальшою освітньоюімплементацією є цілісним динамічним процесом постійних кількісних таякісних трансформацій усіх компонентів природничої освіти (сукупностісистематизованих знань про закономірності природничих наук, науковоприродничої грамотності, відповідних природничо-науковихкомпетентностей, умінь і навичок, цінностей, наукового світогляду), якийдетермінується соціально-економічними, науково-технічними,соціокультурними й організаційно-правовими чинниками та безпосередньовпливає на формування в особистості природничої картини світу.Визначено, що періодизація історико-педагогічних явищ – це поділцілісної структурної моделі історико-педагогічного феномену, якийскладається із сукупності соціально-політичних, культурно-історичних,національно-культурних, суспільно-ідеологічних, дидактичних, психологопедагогічних, історико-педагогічних процесів, на темпоральні складовівідповідно до певного критерію (ознаки).^UThe thesis provides a comprehensive analysis of the science educationconcepts development in pedagogical discourse; it identifies the regularities of thisprocess, and the trends of further development of science education in Ukraine,taking into account the integration processes in education.The source base of the study is made up of normative legal acts, archivalmaterials of the Central State Archive of Higher Governments of Ukraine and theState Archive of the Dnipro Region, narrative and didactic sources.It is determined that the methodological basis of the study of the naturalscience formation history consists of a system of philosophical, general scientific,specific scientific approaches, principles and methods that serve as generalguidelines for research and tools for obtaining new knowledge on the stated issues.The concept of science education is a scientific complex of views,pedagogical processes and phenomena that has influenced the formation of leadingtrends in science education through the prism of the natural and science aspect.It has been found that the concepts of science education can exist in twoforms: to be explicitly expressed, that is to exist in the form of “concepts”; to beimplicitly expressed, that is to exist in the form of curricula, subject programmes,textbooks, methodological recommendations, teacher’s guides developed toimplement laws, regulations, orders of the Ministry of Education of the relevantperiod, as well as in the form of actual guidance materials.14The development of science education concepts with their subsequenteducational implementation is a holistic dynamic process of constant quantitativeand qualitative transformations of all components of science education (a set ofsystematic knowledge about the laws of natural sciences, scientific and naturalliteracy, relevant natural science competencies, skills, values, scientificworldview), which is determined by socio-economic, scientific, technical, sociocultural and organizational and legal factors and directly affects the personality’sformation of the world’s natural picture.It is determined that the periodization of historical and pedagogicalphenomena is a division of the integral structural model of the historical andpedagogical phenomenon, which consists of a set of socio-political, cultural,historical, national, cultural, socio-ideological, didactic, psychological,pedagogical, historical and pedagogical processes, into temporal components inaccordance with a certain criterion (feature).

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 023 – Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація. – Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури. Київ, 2022.Дисертаційна робота є першим комплексним дослідженням київської Експериментальної майстерні художньої кераміки другої половини ХХ ст. Усебічне вивчення зазначеної теми здійснено на базі фондів і експозицій одинадцяти музеїв і наукових інституцій, а також п’яти приватних колекцій. Здійснено натурні обстеження архітектурної кераміки споруд громадського призначення і житлових будинків у Києві, в інших містах і селах Київської, Чернігівської, Черкаської, Полтавської, Миколаївської, Херсонської обл. Досліджено документи Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України та Центрального державного архіву вищих органів України. Проведено інтерв’ювання трьох митців: О. Грудзинської, Г. Севрук, Н. Крутенко. Комплексно досліджено історію ЕМХК, життєвий і творчий шлях Н. Федорової, встановлено важливі факти її біографії, визначено її вплив як керівника і технолога на формування і розвиток новаторських тенденцій в майстерні та керамопластиці. Проаналізовано винайдення і застосування в ЕМХК окремих технологій виготовлення полив, глазурей, емалей, розписів, зокрема докладно описано історію відродження рецепту і технології червоних глазурей на основі сполук міді у відновному вогні («бичача кров») та інші. На основі багатьох музейних і приватних збірок, натурних обстежень побудована класифікація матеріалу, виявлено ключові типи і види архітектурної та декоративної кераміки, визначено провідну тематику і жанри, що знайшло відображення, зокрема, в ілюстративних додатках. Проаналізовано стилістичні риси кераміки та виокремлено творче надбання професійних художників і народних майстрів, введено до наукового обігу нові відомості про керамістів ЕМХК. Введено до наукового обігу і здійснено атрибуцію низки творів з колекцій київських Національного музею українського народного декоративного мистецтва, Державного музею іграшки, Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки ім. В. Г. Заболотного, приватної збірки з Канева. Введено до наукового обігу, проаналізовано і частково атрибутовано авторство кераміки в оздобленні фасадів громадських і житлових будівель Києва, Дніпро-Інгулецької насосної станції, реконструйованих історичних споруд (Київ, Переяслав-Хмельницький, Чернігів). Проаналізовані у дисертації матеріали можна використати при написанні відповідних розділів історії українського мистецтва другої половини XX ст., навчальних посібників, методичних розробок тощо.Ключові слова: кераміка, професійна кераміка, технологія виготовлення, «бичача кров», гончарство, традиції, народний орнамент, символообраз, орнітосимвол, атрибуція, реставрація, Ніна Федорова, Оксана Грудзинська, Галина Севрук, Людмила Мєшкова.^UDissertation for obtaining the scientific degree of Doctor of Philosophy in specialty 023 – Fine art, decorative art, restoration. - National Academy of Fine Arts The dissertation is the first comprehensive study of the Kyiv Experimental Workshop of Art Ceramics of the second half of the twentieth century.The dissertation is the first comprehensive study of the Kyiv Experimental Workshop of Art Ceramics of the second half of the 20th century. A comprehensive study of the mentioned topic was carried out on the basis of funds and expositions of eleven museums and scientific institutions, as well as five private collections. On-site inspections of architectural ceramics of public buildings and residential buildings in Kyiv, other cities and villages of Kyiv, Chernihiv, Cherkasy, Poltava, Mykolaiv, and Kherson regions were carried out. The documents of the Central State Archive-Museum of Literature and Art of Ukraine and the Central State Archive of Higher Bodies of Ukraine were studied. Three artists were interviewed: O. Grudzynska, H. Sevruk, N. Krutenko.The history of the workshop, the life and creative path of N. Fedorova were comprehensively researched, important facts of her biography were established, and her influence as a manager and technologist on the formation and development of innovative trends in the workshop and ceramics was determined. The invention and application of certain technologies for the production of glazes, enamels, and paintings at the workshop are analyzed, in particular, the history of the revival of the recipe and technology of red glazes based on copper compounds in reduction fire («bull's blood») and others are described in detail. On the basis of many museum and private collections, field examination, a classification of the material was built, key types and types of architectural and decorative ceramics were identified, leading themes and genres were determined, which was reflected, in particular, in illustrative appendices. The stylistic features of ceramics were analyzed and the creative heritage of professional artists and folk craftsmen was singled out, and new information about ceramicists of the EWAC was introduced into scientific circulation. A number of works from the collections of the Kyiv National Museum of Ukrainian Folk Decorative Art, the State Toy Museum, and the State Scientific Architecture and Building Library named after V. Zabolotny, private collection from Kanev. Introduced into scientific circulation, analyzed and partly attributed the authorship of ceramics in the decoration of the facades of public and residential buildings in Kyiv, the Dnipro-Ingulets pumping station, reconstructed historical buildings (Kyiv, Pereiaslav-Khmelnytskyi, Chernihiv).The materials analyzed in the dissertation can be used when writing relevant sections of the history of Ukrainian art of the second half of the 20th century, teaching aids, methodological developments, etc.Key words: ceramics, professional ceramics, production technology, «sang de boeuf», pottery, traditions, folk ornament, symbolic image, bird symbol, attribution, restoration, Nina Fedorova, Oksana Grudzinska, Halyna Sevruk, Lyudmila Meshkova.

Дисертацію присвячено підвищенню ефективності відновленнярепродуктивної функції в програмах допоміжних репродуктивних технологій ужінок з безпліддям, із прогнозованою бідною відповіддю яєчників, шляхомрозробки та впровадження диференційованого підходу до протоколівконтрольованої стимуляції яєчників у цих жінок.Для вирішення поставленої мети були визначені такі завдання: провестиретроспективний клініко-статистичний аналіз соматичного та репродуктивногоанамнезу у жінок з безпліддям для виявлення факторів прогнозування ризикурозвитку бідної відповіді в програмах допоміжних репродуктивних технологій(ДРТ); дослідити вихідний гормональний статус у досліджуваних пацієнтокперед програмою ДРТ; оцінити показники гонадотропної стимуляції таіндукованого фолікулогенезу у досліджуваних пацієнток; дослідити зміни вкількісному та якісному складі ооцитів та ембріонів при застосуваннірекомбінантних та сечових гонадотропінів для контрольованої стимуляціїсуперовуляції у обстежених жінок та оцінити ускладнення; розробити,впровадити та довести клінічну ефективність алгоритму диференційованогопідходу до протоколів контрольованої стимуляції яєчників у жінокрепродуктивного віку з прогнозованою бідною відповіддю яєчників в програмахДРТ.Дослідження проведені в Клініці репродуктивних технологійНаціонального університету охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, набазі Київського міського центру репродуктивної та перинатальної медицини заперіод з 2019-2022 рр. Дослідження проведено в три етапи, до дослідженнязалучено 145 жінок ретроспективно та 180 жінок проспективно, які плануваливагітність протягом 2019– 2022 років.На І етапі ретроспективного дослідження проведено клініко-статистичнийаналіз амбулаторних карт 100 жінок у віці від 25 до 42 років з безпліддям різногогенезу і бідною відповіддю яєчників на стимуляцію в програмах ДРТ– основнагрупа. Контрольну групу (КГ) склали 45 жінок у віці від 25 до 42 років збезпліддям з нормальною відповіддю на стимуляцію в програмах ДРТ. Дані дляретроспективного дослідження були надані архівом клінічної бази кафедриакушерства, гінекології та репродуктології Київським міським центромрепродуктивної та перинатальної медицини.На ІІ етапі проспективного дослідження було клінічно обстежено 140жінок репродуктивного віку які планували вагітність методом ДРТ та мали ванамнезі «слабку» відповідь яєчників на стимуляцію гонадотропінами-основнагрупа (ОГ). Контрольну групу (КГ) склали 40 пацієнток з безпліддям без ризикуслабкої відповіді на контрольовану стимуляцію суперовуляції (КССО). Залежновід гормональної терапії в протоколі ДРТ (IVF/ICSI) у подальшому дослідженні,обстежених пацієнтів ОГ розділили на такі групи. Основна клінічна І група - 75жінок, у яких контрольовану стимуляцію суперовуляції проводили сечовимигонадотропінами (лМГ) в протоколі із застосуванням антагоністів гонадотропінрелізинг-гормонів (ант-ГнРГ). ІІ група (порівняння) - 65 жінок, у якихстимуляцію суперовуляції проводили за аналогічною схемою рекомбінантнимигонадотропінами (р-лФСГ).На ІІІ етапі проспективного дослідження проведено оцінку клінічноїефективності застосування запропонованої контрольованої стимуляціїсуперовуляції у жінок І групи та нами проведено спостереження за перебігомвагітності, пологів та станом новонароджених у цій групі.Результати І етапу дослідження показали, що аналіз соматичного тарепродуктивного анамнезу у пацієнток з різним оваріальний резервом давможливість виявити фактори ризику прогнозованої слабкої відповіді яєчників настимуляцію гонадотропінами, а саме: - старший репродуктивний вік (36,4±3,6років); - висока частота недостатності гормональної функції яєчників 74 (74,0%);- висока частота запальних захворювань яєчників 62 (62,0%); - високачастота оперативних утручань на органах малого таза і, як наслідок, змінакровопостачання коркового шару яєчників, зменшення обсягу строми і редукціяфолікулярного запасу - одностороння оваріоектомія в 32 (32,0%) випадках тарезекції яєчників - 27 (27,0%) випадках.^UТhe dissertation is devoted to increasing the effectiveness of reproductivefunction restoration in assisted reproductive technology programs in women withinfertility, with predicted poor ovarian response, by developing and implementing adifferentiated approach to controlled ovarian stimulation protocols in these women.To solve the set goal, the following tasks were defined: To solve the set goal, thefollowing tasks were defined: - to conduct a retrospective clinical and statisticalanalysis of the somatic and reproductive history of women with infertility to identifyfactors predicting the risk of poor response in ART programs; to investigate the initialhormonal status of the studied patients before the ART program; to evaluate theindicators of gonadotropic stimulation and induced folliculogenesis in the studiedpatients; to investigate changes in the quantitative and qualitative composition ofoocytes and embryos when using recombinant and urinary gonadotropins for controlledstimulation of superovulation in examined women and to evaluate complications; todevelop, implement and prove the clinical effectiveness of an algorithm of adifferentiated approach to controlled ovarian stimulation protocols in women ofreproductive age with a predicted poor ovarian response in АRT programs.Тhe research was conducted at the Clinic of Reproductive Medicine of the P. L.Shupyk National University of Health of Ukraine, on the basis of the Kyiv City Centerof Reproductive and Perinatal Medicine for the period from 2019 to 2022. The researchwas conducted in three stages, 145 women were involved in the researchretrospectively and 180 women prospectively, who planned pregnancy during 2019-2022.At the І stage of the retrospective study, a clinical and statistical analysis of theoutpatient charts of 100 women aged 25 to 42 years with infertility of various genesisand poor ovarian response to stimulation in АRT programs was performed - the maingroup. The control group (CG) consisted of 45 women aged 25 to 42 years withinfertility and a normal response to stimulation in АRT programs. Data for theretrospective study were provided by the archive of the clinical base of the Departmentof Obstetrics, Gynecology and Reproductive Medicine, Kyiv City Center ofReproductive and Perinatal Medicine.Аt the II stage of the prospective study, 140 women of reproductive age wereclinically examined who were planning pregnancy by the ART method and had ahistory of "weak" ovarian response to gonadotropin stimulation - the main group (MG).The control group (CG) consisted of 40 patients with infertility without the risk of aweak response to controlled stimulation of superovulation (CSSO). Depending on thehormonal therapy in the ART protocol (IVF/ICSI) in the subsequent study, theexamined MG patients were divided into the following groups. The main clinical groupI - 75 women, in whom controlled stimulation of superovulation was carried out withurinary gonadotropins (UG) in the protocol with the use of anti-GnRH. II group(comparison) - 65 women in whom stimulation of superovulation was carried outaccording to a similar scheme with recombinant gonadotropins (RG).At the III stage of the prospective study, the clinical effectiveness of theproposed controlled stimulation of superovulation was evaluated in women of the Igroup, and we observed the course of pregnancy, childbirth, and the condition ofnewborns in this group.The results of the І stage of the study showed that the analysis of the somatic andreproductive history of patients with different ovarian reserves made it possible toidentify risk factors for a predicted weak ovarian response to gonadotropin stimulation,namely: - older reproductive age (36.4±3.6 years); - high frequency of insufficiency ofthe hormonal function of the ovaries 74 (74.0%); - high frequency of inflammatorydiseases of the ovaries 62 (62.0%); - a high frequency of surgical interventions on theorgans of the small pelvis and, as a result, a change in the blood supply of the corticallayer of the ovaries, a decrease in the volume of the stroma and a reduction in thefollicular reserve - unilateral oophorectomy in 32 (32.0%) cases and resection of theovaries - 27 (27.0%) cases.

Дисертація присвячена дослідженню церковного монументального живопису Лідії Спаської (1910-2000) в храмах Києва та Волині другої половини XX ст.. Мета роботи: виявити нові та систематизувати наявні відомості стосовно монументальних розписів художниці другої половини XX ст. в церквах України, їх художніх та стилістичних особливостей; характеризувати живописну манеру цього періоду її творчості. На основі зібраного матеріалу відтворено життєпис Л. Спаської; укладено хронологію монументальних робіт мисткині в Києво-Подільській Покровській і Феодосія Чернігівського в Луцьку церквах; систематизовано наявні матеріали, пов’язані зі створенням цих стінописів; проведено іконографічний та іконологічний аналіз деяких композицій і окремих зображень. Використовуючи комплексну методологічну базу, вдалося виявити стилістичні особливості авторської манери Л. Спаської на тлі мистецьких тенденцій, пошуків та впливів у живописі, зокрема в релігійному монументальному малярстві на протязі XX ст.?Дисертація є першим комплексним дослідженням творчості Л. Спаської в контексті релігійного живопису другої половини ХХ ст. Аналіз наукової розробки теми підтвердив відсутність ґрунтовних праць та наявність значних розбіжностей в попередніх дослідженнях, які спираються на наративні джерела, такі як спогади учасників подій – служителів храмів і парафіян; розвідки проведені мистецтвознавцями та художниками-реставраторами при поверховому візуальному дослідженні в несприятливих умовах в стані значного ушкодження, або в діючих храмах.?Дослідження монументального живопису Л. Спаської здійснено в Києво-Подільській Покровський та луцький Феодосія Чернігівського церквах, та доповнено матеріалами живопису та графіки з музеїв: Волинського краєзнавчого, державного історико-культурного заповідника м. Острога, Острозької Академії, Рівенського краєзнавчого; приватних колекцій. Архівні джерела представлено документами з архіву підприємства УкрНДІПроектреставрація, ЦДІАК, приватного архіву родини Глаголєвих.?Наукова новизна: вперше проаналізовано й узагальнено наявні матеріали стосовно церковного монументального живопису Л. Спаської другої половини XX ст.; до наукового обігу введено раніше невідомі матеріали та документи про роботи Л. Спаської в Києво-Подільській Покровські церкві; досліджено стилістичні особливості манери художниці; здійснено ґрунтовне історичне, іконографічне, іконологічне, мистецтвознавче та стилістичне дослідження стінописів в означених храмах.?Дисертація складається зі вступу, трьох розділів з висновками до кожного, загальних висновків, списку використаних джерел і додатків – ілюстрації, спогади, фрагменти щоденника; акти; відомості про публікації та апробацію основних положень дослідження.?Перший розділ присвячено історіографії, джерельній базі та методології дослідження.?У другому розділі здійснено аналіз історичного, політичного, соціального контексту існування релігійного мистецтва у другій половині XX ст. Проведено дослідження життєвого та творчого шляху Л. Спаської в його рамках.?В третьому розділі викладено результати дослідження релігійного живопису Л. Спаської в Києво-Подільській Покровській та луцькій Феодосія Чернігівського церквах.?? Встановлено, що творчості художниці притаманне наступне: реалістичний напрямок; іконографія сюжетів має авторське трактування; композиції підпорядковуються архітектурному простору; світлу властива дуальність; колористиці – яскраві теплі кольори; тонке опрацювання обличчя, а одяг і тло узагальнено; фізіономічні типи слідують сталим іконографічним образам, або спираються на історичні та реальні моделі; орнаменти мають геометричні лінеарні та мозаїчні візерунки з християнськими символами, рослинні мотиви аканту та виноградної лози.?Практичні результати представленого дослідження дозволяють розкрити й оцінити творчість такої малодослідженої художниці як Л. Спаська, сприяють подальшому вивченню творчості мисткині, привертають увагу до охорони та збереження її монументальних розписів.?Результати можуть бути використані для складання навчальних програм з історії українського мистецтва другої половини XX століття та застосовані в таких галузях як церковний живопис чи реставрація; використані для майбутніх проектів з реставраційних робіт стінописів церкви Феодосія Чернігівського в Луцьку, який потребує невідкладних заходів щодо збереження.Ключові слова: Лідія Спаська, монументальне церковне (сакральне) мистецтво, український іконопис, церковне мистецтво, церковне малярство, іконографія, іконологія, релігійний живопис, поєднання мистецтв, мистецтво ХХ ст., образотворче мистецтво ХХ ст. образотворче мистецтво ХХ ст., живопис, образотворче мистецтво, структурно-просторова схема, реставраційна справа, колекція, музей.^UThe dissertation is devoted to the study of the church monumental painting of Lydia Spaska, created in the second half of the 20th century in the churches of Kyiv, Lutsk, and Volyn. The purpose of the work is to discover new and systematize existing information about the monumental paintings of L.I. Spaska of the second half of the 20th century in the churches of Ukraine, their artistic and stylistic features; characterize the painting style of this period of her work. On the basis of the collected material, the biography of L. Spaska was reproduced; the chronology of the monumental works of the artist in the folowing churchs Kyiv-Podil Pokrovska and Theodosius of Chernihiv in Lutsk is concluded; existing materials related to the creation of these murals are systematized; an iconographic and iconological analysis of some compositions and individual images was carried out. Using a complex methodological base, it was possible to identify the stylistic features of L. Spaska authorial manner against the background of artistic trends, searches and influences in painting, in particular in religious monumental painting during the 20th century.?The dissertation is the first comprehensive study of L. Spaska's work in the context of religious painting of the second half of the 20th century. The analysis of the scientific development of the chosen topic confirmed the lack of thorough works and the presence of significant discrepancies in previous studies, which are based on narrative sources, such as the memories of the participants in the events, church's ministers, and parishioners; explorations were carried out by art historians and restoration artists during superficial visual research in adverse conditions in a state of significant damage, or in functioning temples.?The study of L. Spaska's monumental painting was carried out in the Kyiv-Podil Pokrov and Lutsk Theodosius of Chernihiv churches, and was supplemented with painting and graphics materials from the museums: Volyn Regional History Museum, Ostroh State Historical and Cultural Reserve, Ostroh Academy, Rivne Regional History Museum and private collections. Archival sources are represented by documents from the archive of the enterprise UkrNDIProektrestavratsiya, the Central State Archive of Kyiv, and the private archive of the Glagolyev family.?Scientific novelty: for the first time, available materials related to the church monumental painting of L. Spaska of the second half of the 20th century have been analyzed and summarized; previously unknown materials and documents about the works of L. Spaska in the Kyiv-Podil Pokrovska Church were introduced into scientific circulation; the stylistic features of the artist's manner were investigated; a thorough historical, iconographic, iconological, art history and stylistic study of wall paintings in these temples was carried out.?The dissertation consists of an introduction, three chapters with conclusions to each, general conclusions, a list of used sources and appendices - illustrations, memories, fragments of a diary; acts; information on publications and approval of the main provisions of the study.?The first chapter is devoted to historiography, source base and research methodology.?The second chapter analyzes the historical, political, and social context of the existence of religious art in the second half of the 20th century. A study of L. Spaska's life and creative path was conducted within its framework.?The third chapter presents the results of the study of L.Spaska's religious painting in the Kyiv-Podil Pokrovska and Lutsk Theodosius of Chernihiv churches.?It has been established that the artist's work is characterized by the following: a realistic direction; the iconography of the subjects has an author's interpretation; compositions are subject to architectural space; light is characterized by duality; colors - bright warm colors scheme; fine treatment of the face, and the clothes and background are generalized; physiognomic types follow fixed iconographic images, or are based on historical and real models; the ornaments have geometric linear and mosaic patterns with Christian symbols, acanthus and vine plant motifs.The practical results of the presented research allow us to reveal and evaluate the creativity of such an understudied artist as L. Spaska, contribute to the further study of the artist's creativity, and draw attention to the protection and preservation of her monumental paintings.The results can be used for drawing up educational programs on the history of Ukrainian art of the second half of the 20th century and applied in such fields as church painting or restoration; used for future projects on the restoration of wall paintings of the Church of Theodosius of Chernihiv in Lutsk, which needs urgent conservation measures.Key words: Lidia Spaska, monumental church art, Ukrainian icon painting, church art, church painting, iconography, iconology, religious painting.